Справа № 560/15722/23
Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
08 липня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.03.2022 по день фактичного розрахунку - 04.08.2023 включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.03.2022 по день фактичного розрахунку - 04.08.2023 включно, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
В обґрунтування вимог апеляційних скарг скаржник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апелянта, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судом встановлені наступні обставини справи.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.03.2022 №71, позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів грошового забезпечення з 25.03.2022.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі №560/11435/22 було визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 25.03.2022, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпусток та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та станом на 01.01.2022.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по 25.03.2022, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпусток та грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.11.2022 у справі №560/11435/22 відповідач 04.08.2023 виплатив позивачу 210 292,51 грн
В серпні 2023 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив нарахувати йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.10.2020 по 04.08.2023.
Відповіді на заяву позивач не отримав.
Вважаючи такі дії військової частини протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, тобто з 26.03.2022 (наступний день після звільнення з військової служби) по 25.09.2022 (184 календарних дні).
Разом з тим, встановивши, що за результатами розгляду справи №560/8744/23 стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.03.2022 по 25.09.2022, суд першої інстанції дійшов висновку, що задоволення позовних вимог позивача в межах даної справи призведе до повторного стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку виплати всіх сум при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України, а відтак до застосування подвійної відповідальності відповідача за одне і те саме порушення.
Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, виходить з наступного.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується, зокрема, порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення).
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
Водночас, таке питання врегульоване Кодексом законів про працю України. Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №807/3664/14.
Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Водночас статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Відтак, вказаними нормами визначено обов'язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому частина 1 статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно статті 117 КЗпП України.
І як наслідок, бездіяльність відповідача щодо непроведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною.
Разом з тим, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" текст статті 117 КЗпП України (в тому числі і частину 1) викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
18 липня 2022 року Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" опубліковано в офіційному виданні "Голос України", а тому цей Закон набрав чинності 19 липня 2022 року, тобто з наступного дня після офіційного опублікування.
Із 19.07.2022 за затримку виплати належних сум при звільненні звільнений працівник має право на отримання середнього заробітку за весь час затpимки по день фактичного розpахунку але не більше ніж за шість місяців.
Таким чином, з урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем, а саме 04.08.2023, до спірних правовідносин судом першої інстанції вірно застосовано норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX та визначено, що Військова частина НОМЕР_1 повинна виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців, тобто з 26.03.2022 (наступний день після звільнення з військової служби) по 25.09.2022 (184 календарних дні).
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 середньоденний заробіток позивача становить 503 грн., а відтак середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в цьому разі становить 92552 грн.
Разом з тим, судова колегія не погоджується з позицією суду першої інстанції про наявність ознак подвійного стягнення на користь позивача середнього заробітку з відповідача з огляду на рішення 26.09.2023 року у справі №560/8744/23.
В даному випадку, суд першої інстанції не звернув увагу на різницю між предметом позову у справі №560/8744/23 та у справі №560/11435/22, виплачена заборгованість на виконання якого і стала підставою для звернення позивача за виплатою середнього заробітку у даній справі.
Так, в межах справи №560/8744/23 судом ухвалено стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за не проведену вчасно індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) місяць останнього збільшення тарифної ставки (посадового окладу) - січень 2008.
В межах же справи №560/11435/22 судом надавалась оцінка протиправності дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 по 25.03.2022, грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні відпусток та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та станом на 01.01.2022.
Таким чином, підстави для ідентифікації компенсаційних виплат, які є предметом розгляду в межах даної справи, з компенсаційними виплатами на користь позивача в межах справи №560/8744/23, відсутні.
Відтак, колегія суддів доходить до переконання, що позивачу належить до виплати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.03.2022 по 25.09.2022 в розмірі 92552 грн.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та обрав неналежний спосіб відновлення порушеного права позивача, у зв'язку із цим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.03.2022 по 25.09.2022.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.03.2022 по 25.09.2022 в розмірі 92552 грн.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.