Справа № 392/1842/23
Провадження № 1-кп/392/152/24
03 липня 2024 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2023 за № 12023121090000284 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
за участю сторін судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_5 ,
встановив:
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою строком на 60 днів. На обґрунтування клопотання зазначив, що ризики, які були враховані судом при застосуванні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не зменшилися та продовжують існувати на даний час, а саме ризики, передбачені п.п.1,2, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, існує ризик вчинення нового кримінального правопорушення обвинуваченим. Вказав, що інші, більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою не зможуть запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Захисник та обвинувачений не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Встановлено, що наразі відносно обвинуваченого ОСОБА_3 діє продовжений ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08 травня 2024 року запобіжний захід у виді тримання під вартою, до 06 липня 2024 року.
Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2023 року у справі призначено стаціонарну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу обвинуваченому ОСОБА_3 .
02.05.2024 до суду надійшло повідомлення, що обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , етапований з ДУ «Львівська УВП №19» та прибув в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор». Разом з тим станом на день розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу, на адресу суду відповідний висновок експерта не надходив.
Мета застосування запобіжного заходу визначена ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Стаття 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважує на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу повинна бути санкція за злочин вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин поставлений обвинуваченому в вину тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитувалися в судовому засіданні, та вчинити нові кримінальні правопорушення, оскільки останній, обвинувачується у вчиненні злочину, пов'язаного із насильством як наслідком настання смерті людини, що свідчить про жорстокість та зухвалість особи обвинуваченого.
Отже, ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
Інших ризиків судом не встановлено, прокурором в судовому засіданні не доведено.
Суд враховує обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме: що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи із застосуванням насильства, внаслідок скоєння якого настали невідворотні наслідки у вигляді смерті людини, до затримання не працював, не одружений, утриманців не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, раніше не судимий.
Наведене свідчить, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України (домашній арешт, особисте зобов'язання, порука, застава), не зможуть забезпечити належне виконання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов'язків, та запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому ОСОБА_3 дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Крім цього, суд на підставі п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України вважає за можливе не визначати обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 369-372, 392 КПК України, суд,
постановив:
клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 03.07.2024 до 31.08.2024 включно.
Строк дії ухвали визначити до 31 серпня 2024 року включно.
Оголосити перерву в судовому засіданні до проведення стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, та отримання висновку експертів.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту вручення копії ухвали, а обвинуваченим у той самий строк з моменту отримання ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_6