Справа № 296/6107/24
2/296/2659/24
Іменем України
04 липня 2024 рокум. Житомир
Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Драч Ю.І. дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , яка подана ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу
02 липня 2024 року ОСОБА_4 , вказуючи, що є представником ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд доходить такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 1ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Виходячи з положень ч. 7ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»(ч. 4ст. 62 ЦПК України)
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ч. 1, 3, 4ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Виходячи з висновків викладених в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року, справа № 810/739/15, звернення до суду передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Відповідно до ч. 7 ст. 62 ЦПК України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу сформований та поданий ОСОБА_2 у системі «Електронний суд». Всупереч вищезазначеним вимогам на підтвердження своїх повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 заявником подано довіреність, яка сформована в підсистемі «Електронний суд», однак доказів того, що вказана довіреність була підписана саме ОСОБА_1 суду надано не було. Крім цього, позовна заява не містить копії довіреності, посвідченої до вимог законодавства на підставі якої була сформована довіреність в підсистемі «Електронний суд» .
З огляду на викладене, суддя доходить висновку, що наявна в матеріалах справи довіреність сформована ОСОБА_2 в підсистемі «Електронний суд» не може вважатися юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді.
Реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою або її процесуальним представником.
При цьому, звернення до суду представником особи, передбачає надання ним до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження саме його на право надання правничої допомоги.
Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно подання позовної заяви.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків позову не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Таким чином, оскільки повноваження ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді (подання позову) належним чином не підтверджено, доходжу висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху і надати представнику позивача строк для усунення зазначеного недоліку(подання документів, на підтвердження повноважень), що відповідатиме приписам ч. 1 ст. 185 ЦПК України.
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка подана ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати представнику позивача строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання вимог суду позовна заява буде вважатися неподаною та повернута представнику позивача.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. І. Драч