Справа № 212/5630/24
2-о/212/187/24
іменем України
11 липня 2024 року м. Кривий Ріг
Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ведяшкіна Ю.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини,
04.06.2024 року представник заявників - адвокат Олешицька В.Е. звернулась до суду з вищезазначеною заявою, в якій просила встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 2005 року по 17.08.2007 року включно.
Вивчивши матеріали справи суд вважає, що заяву слід залишити без руху, оскільки у заяві відсутні відомості, необхідні для ідентифікації заінтересованих осіб та встановлення місця їх реєстрації, а саме: не вказана дата народження заінтересованих осіб, РНОКПП, місце проживання чи перебування. В додатках до заяви такі відомості також відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності позовних заяв.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж.
Виходячи з приписів ст. 187 ЦПК України перед вирішенням питання про відкриття провадження у справі, в тому числі суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.
Визначити підсудність суду означає з'ясувати коло цивільних справ, які компетентний вирішувати по суті даний суд.
Територіальна підсудність це підсудність цивільної справи загального суду з залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішуються питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна заява.
За загальними правилами статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ч.6 ст.187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Представник заявника у заяві не зазначив дату народження заінтересованих осіб, РНОКПП, що позбавляє суд зробити запити щодо місця їх реєстрації.
Невиконання вимог ЦПК України, є підставою для залишення заяви без руху, відповідно до положень ст. 185 ЦПК України з наданням строку для усунення недоліків.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що без цих відомостей, суддя не може вирішити питання відкриття провадження у справі, а також виконати вимоги ст. 190 ЦПК України щодо направлення заінтересованим особам копії ухвали про відкриття провадження у справі з копією заяви та додатками, неможливість ідентифікувати особу також призведе до порушення прав особи на доступ до суду та унеможливить виконання судового рішення. Суд вважає, що заяву слід залишити без руху, надавши заявникам строк для усунення недоліків, а саме: надати відомості про дату народження заінтересованих осіб, РНОКПП, місце проживання чи перебування.
Таким чином, суд вважає необхідним залишити вказану заяву без руху, надавши заявникам строк для усунення недоліків терміном десять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини - залишити без руху.
Надати заявникам строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити, що у разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк вони виконають вимоги, визначені ст. ст. 175, 177 ЦПК України, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо ж заявники не усунуть недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Ведяшкіна