П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 484/929/24
Перша інстанція: суддя Маржина Т.В.,
повний текст судового рішення
складено 02.05.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП) та просив скасувати постанову серії ЕНА №1408445 від 10 лютого 2024 року, винесену поліцейським 1 взводу 8 роти 2 батальйону УПП в Одеській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 , про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 10.02.2024 року по автодорозі Старокиївське шосе в м.Одеса, 21 км 500м, він керував транспортним засобом MAN TGХ д.н.з НОМЕР_1 з причепом KRONE д.н.з. НОМЕР_2 . Після зупинки автомобіля та перевірки документів поліцейський повідомив йому, що причеп його транспортного засобу немає захисного пристрою, а саме бамперу, який передбачений конструкцією транспортного засобу та протоколом обов'язкового технічного контролю.
Також позивач зазначив, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною, оскільки винесена з порушенням ст.33 КУпАП, не містить жодного посилання на докази, які б вказували на зафіксоване правопорушення, при винесенні постанови було порушено його права, передбачені ст.268 КУпАП.
Крім того, працівник поліції не надав йому можливості скористатися послугами захисника та склав постанову в службовому автомобілі у відсутність його як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вважає, що висновок щодо необхідної наявності захисного пристрою, який нібито передбачений конструкцією транспортного засобу, зроблено безпідставно, оскільки будь-якими технічними засобами інспектор не користувався. На причепі були встановлені всі передбачені конструкцією захисні пристрої. Серед іншого позивач наголошує, що працівник поліції не склав акту перевірки технічного стану транспортного засобу та не надав йому копію такого акту. Після винесення постанови водій продовжив рух, відповідачем не було заборонено експлуатацію даного транспортного засобу.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 травня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.02.2024 року о 07:06 годині ОСОБА_1 по автодорозі Старокиївське шосе в м.Одеса, 21 км 500 м, керував транспортним засобом MAN TGХ д.н.з. НОМЕР_1 з причепом KRONE д.н.з. НОМЕР_2 та був зупинений поліцейським УПП в Одеській області старшим сержантом поліції Павленком О.М., який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1408445від 10.02.2024 року за ч.1 ст.121 КУпАП за порушення п.31.4.7.е ПДР України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.
Відповідно до тексту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП за керування транспортного засобу MAN TGХ д.н.з НОМЕР_1 з причепом KRONE д.н.з. НОМЕР_2 , який не мав заднього захисного пристрою, а саме бамперу, який передбачений конструкцією транспортного засобу.
Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивача
протиправно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту відсутності в причепі транспортного засобу, яким керував позивач, заднього захисного пристрою - бамперу.
При цьому, судом також зазначено, що поліцейським не складено відповідного акту перевірки технічного стану колісного транспортного засобу та копію акту не надано водію на місці зупинки транспортного засобу.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст.6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлені основні права та обов'язки водія транспортного засобу, якими, зокрема, вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Пунктом 31 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) встановлені вимоги до технічного стану транспортних засобів та їх обладнання.
Підпунктом «е» 31.4.7 ПДР України визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.
Згідно п.2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена в тому числі за ст.121 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП забороняється керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Приймаючи оскаржене рішення, судом першої інстанції зроблено висновок, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за керування транспортним засобом з причепом, який не мав заднього захисного пристрою - бамперу, що передбачений конструкцією транспортного засобу. Тобто, що саме причеп не має такого бамперу.
На думку суду першої інстанції, з оскаржуваної постанови не вбачається, чим передбачено наявність заднього захисного пристрою причепу - бамперу, і як саме поліцейський встановив, що конструкція причепу даного транспортного засобу передбачає його наявність.
Разом з цим, апеляційний суд вважає, що зі змісту п.5 постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності не за те, що на причепі був відсутній задній захисний пристрій - бампер, а за те, що на транспортному засобі «MAN TGХ 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_1 » був відсутній задній захисний пристрій, а саме бампер.
При цьому, в матеріалах справи наявні фотознімки транспортного засобу MAN TGХ 26.440 та причепу KRONE д.н.з. НОМЕР_2 , які надані позивачем до суду першої інстанції, на яких у повній мірі видно відсутність заднього захисного пристрою, зокрема бамперу, саме на транспортному засобі MAN TGХ 26.440, що підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП (а.с.14-17).
Апеляційний суд також вважає необґрунтованими доводи позивача щодо протиправності дій відповідача під час розгляду справи по адміністративне правопорушення, оскільки, як вже було зазначено вище, відповідно до п.2 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена в тому числі за ст.121 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, посилання позивача на порушення поліцейським ст.268 КУпАП також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки копію оскарженої постанови позивач отримав, про що свідчить його особистий підпис в п. 9 цієї постанови, що останнім не заперечується.
Більш того, апеляційний суд наголошує, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування лише у разі, коли таке порушення процедури безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, позивач, керувавши транспортним засобом 10 лютого 2024 року, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП, а зворотній висновок суду 1-ї інстанції є помилковим.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 травня 2024 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук