08 липня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/11506/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий - Євграфова Є. П. (суддя-доповідач),
судді - Желепа О. В., Нежура В. А.
при секретарі Мудрак Р. Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Плахтій Олени Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва
від 24 липня 2020 року
в складі судді Гончарука В. П.
у цивільній справі № 755/8640/13-ц Дніпровського районного суду міста Києва
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест хаус»,
за участю заінтересованих осіб: Публічного акціонерного товариства «КБ «НАДРА»,
ОСОБА_2 , ОСОБА_1
про заміну сторони у виконавчому провадженні, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання,
У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест хаус», звернулось до Дніпровського району м. Києва з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання по справі № 755/8640/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заява обґрунтована тим, що 02.03.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест хаус» укладено Договір про відступлення прав вимоги № СL2N79275_266ПВ, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором № 382/П/27/2007-840 від 26.09.2007 року, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест хаус».
Зазначав, що на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16.07.2013 року про стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ КБ «Надра» було видано виконавчі листи №755/8640/13-ц. Згідно з інформацією з АСВП відкриті виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 відсутні, рішення суду добровільно не виконується. Оригінали виконавчих листів щодо ОСОБА_1 у заявника та первісного стягувача відсутні, заборгованість за кредитним договором не погашена, місцезнаходження виконавчих листів невідома, можливість їх встановлення відсутня. У зв'язку із проведенням ліквідації ПАТ «КБ «Надра» дії спрямовані на примусове виконання рішення суду не здійснювались з початку 2019 року.
З огляду на наведене, заявник просив замінити стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника у справі, у виконавчих листах та у виконавчих провадженнях, видати дублікати виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2020 року заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання задоволено.
Замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «КБ «Надра» його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест хаус» у справі № 755/8640/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Видано дублікат виконавчого листа № 755/8640/13-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 29 серпня 2014 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість по кредитному договору в сумі 9 768,52 доларів США, що в перерахунку до національної валюти становить 78 079 (сімдесят вісім тисяч сімдесят дев'ять) грн. 75 коп., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 780,80 грн.
Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 755/8640/13-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 29 серпня 2014 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість по кредитному договору в сумі 9768,52 доларів США, що в перерахунку до національної валюти становить 78079 (сімдесят вісім тисяч сімдесят дев'ять) грн. 75 коп., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 780,80 грн.
В апеляційній скарзі адвокат Плахтій О. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Апелянт вказує, що оскаржувана ухвала стосується фізичної особи - ОСОБА_2 , який помер до відкриття провадження у справі; матеріали даної справи не містять доказів набуття ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» прав вимоги до ОСОБА_1 у будь-якому розмірі; оскаржувана ухвала суду винесена за умов недоведеності втрати виконавчого листа відносно ОСОБА_1 , відсутності доказів того, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист, не виконано в повному обсязі; ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, які б свідчили про об'єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску зазначеного строку та не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог. Ухвала постановлена судом за відсутності доказів належного повідомлення учасників про час та місце судового засідання.
Правом подачі відзиву не апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
Від адвоката Плахтій Олени Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про розгляд даної справи у відсутність ОСОБА_1 та її представника, апеляційну скаргу підтримала та просила про її задоволення.
ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» та Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» представників у судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи за апеляційною скаргою повідомлені належним чином засобами електронного суду.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є.П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).
Частиною першою статті 6 Конвенції, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (§ 25, 27 рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі «Trudov v. russia», заява № 43330/09).
Частиною першою статті 8 ЦПК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Згідно з частинами другою-п'ятою статті 128 ЦПК України у редакції, що діяла на час вирішення судом вище вказаної заяви, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Частиною восьмою статті 128 ЦПК України закріплено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п'ята статті 130 ЦПК України).
На а.с 77-78 наявні повістки про виклик ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання призначене 24 липня 2020 року, утім будь які докази надсилання такої повістки поштовим відправлення та його вручення адресатам, у матеріалах справи відсутні.
Загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов'язок з'ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», № 37666/13, § 6, 7 від 03 жовтня 2019 року).
Заяву про заміну сторони стягувача й видачу виконавчого листа судом першої інстанції було розглянуто за відсутності учасників, й підтвердження про їх належне повідомлення про час та місце розгляду справи.
За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги й, відповідно, поважними причини неподання до суду першої інстанції, доказів на яких ґрунтуються заперечення скаржника, щодо проведеної заміни стягувача, видачі виконавчого листа та поновлення строку на пред'явлення його до виконання. Отже подані скаржником докази приймаються колегію суддів до розгляду відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України.
Щодо суті вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.07.2013 року задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість по кредитному договору в сумі 9768,52 доларів США, що в перерахунку до національної валюти становить 78079 (сімдесят вісім тисяч сімдесят дев'ять) грн. 75 коп., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 780,80 грн.
02.03.2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА», код ЄДРПОУ 20025456 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест хаус», код ЄДРПОУ 41661563, укладено Договір про відступлення прав вимоги № СL2N79275_266ПВ, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором № 382/П/27/2007-840 від 26.09.2007 року, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест хаус».
Згідно пункту 4 Договору про відступлення прав вимоги № СL2N79275_266ПВ від 02.03.2020 року ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, на підставі протоколу № UА-ЕА- 2020-01-16-000006-Ь від 07.02.2020 року. На виконання зазначеного пункту Договору Новим кредитором сплачено 2 162 147,62 (два мільйона сто шістдесят дві тисячі сто сорок сім) гривень 62 копійки, що підтверджується платіжним дорученням № 893 від 20 лютого 2020 року.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Відповідно до висловлених правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов'язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.
На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред'явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва (правовий висновок у Постанові Великої палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21).
Отже вирішення питання правонаступництва ТОВ «Фінансова компанія «Інвест хаус», як і питання про видачу дублікату виконавчого листа щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 залежить від вирішення питання наявності підстав поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Поновлюючи такий строк, суд першої інстанції виходив із того, що заявник вчасно вчинив усі дії, що необхідні для звернення виконавчого листа до виконання, виконавчий лист втрачено при пересилці.
Утім, колегія суддів вважає, що таких висновків суд першої інстанції дійшов помилково, не з'ясувавши обставини, що мають значення.
Так, з матеріалів справи, зокрема, поданих скаржником до апеляційної скарги (а.с 95-99) убачається, що на виконанні у Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №755/8640/2013-ц від 29.08.2014 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 78860,55 грн.
Також на виконанні цього ж відділу перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 755/8640/2013-ц від 29.08.2014 про стягнення боргу з ОСОБА_2 на корить ПАТ «КБ «Надра» у розмірі 78860,55 грн.
Виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №755/8640/2013-ц від 29.08.2014 про стягнення боргу з ОСОБА_1 було відкрито 17.09.2014 року й 15.12.2014 року виконавчий документ був повернутий стягувачеві на підставі ч. 1 ст. 47 (відсутність майна боржника). Строк повторного пред'явлення - 15.12.2015 року.
Зазначене виконавче провадження знищено за закінченням строків зберігання відповідно до п. 22 розділу ХІ Наказу №1829/5 від 07.06.2017 року виданого Міністерством юстиції України «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» (а.с 95).
Відомості про повторне пред'явлення виконавчого листа № 755/8640/2013-ц від 29.08.2014 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 відсутні.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) у редакції, чинній на час видання виконавчого листа, виконавчі документи, зокрема щодо виконання судових рішень, можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року, якщо інше не встановлене законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 23 Закону № 606-XIV строки пред'явлення виконавчого документів до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), у зв'язку з чим Закон № 606-XIV втратив чинність.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
Враховуючи, що 15 грудня 2014 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу і строк пред'явлення виконавчого листа до виконання сплив 15 грудня 2015 року, тобто до набрання чинності Законом України № 1404-VIII (05 жовтня 2016 року).
Отже ТОВ «Фінансова компанія «Інвест хаус» звернулося із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у червні 2020 року після спливу 15 грудня 2015 року строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, станом на момент придбання ТОВ «Фінансова компанія «Інвест хаус»у березні 2020 року права вимоги до боржників, первісний кредитор вже пропустив строк для пред'явлення виконавчого листа № 755/8640/2013-ц від 29.08.2014 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 .
Водночас, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі№ 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що: «стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України).
Доводи заяви ТОВ «Фінансова компанія «Інвест хаус», свідчать, що первісний стягувач ПАТ «КБ «Надра» не цікавився ходом виконання судового рішення.
Доказів, що свідчили б про добросовісну реалізацію стягувачем ПАТ «КБ «Надра» своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник суду не надав. Стягувач, який є юридичною особою, зобов'язаний забезпечити належну організацію роботи всіх своїх підрозділів, у тому числі і щодо контролю за судовими та виконавчими документами при їх виконанні.
Як зазначено у заяві, банк не здійснював виконавчі дії у зв'язку із формуванням та підготовкою кредитних портфелів для продажу. Утім сам заявник вказує, що такі події почались лише у 2019 році.
Перешкод пред'явлення виконавчого листа № 755/8640/2013-ц від 29.08.2014 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 у період з 15.12.2014 року до 15.12.2015 року, що охоплює зокрема час до відкликання банківської ліцензії (04.06.2015 р.), матеріали справи не містять й про такі обставини ТОВ «Фінансова компанія «Інвест хаус», звертаючись до суду, не повідомляло.
Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватись у кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому, поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії та підтверджені належними доказами. Положення Закону України «Про виконавче провадження», що обмежують строк на пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання, є законодавчим втіленням принципу правової визначеності та встановлюють строк, протягом якого боржник може очікувати примусового виконання рішення, ухваленого не на його користь.
Протягом цього строку позивач (стягувач), який бажає примусово виконати рішення суду, повинен вжити всіх залежних від нього заходів для отримання виконавчого документу та пред'явлення його до примусового виконання.
Заявник не надав жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, які б свідчили про об'єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску зазначеного строку та не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.
У ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти, чи є обставини, на які посилається заявник, такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 року у справі №759/308/13-ц.
З огляду на наведене, ураховуючи, що підстави для поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 755/8640/2013-ц від 29.08.2014 року про стягнення боргу з ОСОБА_1 відсутні, й відповідно відсутні підстави для видачі дублікату виконавчого листа, колегія суддів, ураховуючи правовий висновок викладений у Постанові Великої палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21) вважає, що також не існує дійсна процесуальна мета правонаступництва Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест хаус», з огляду на що, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест хаус»
Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження, постановлена Дніпровським районним судом міста Києва 24 липня 2020 року ухвала підлягає скасуванню, а заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест хаус» - залишенню без задоволення.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з ТОВ «Фінансова компанія «Інвест хаус» на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору у розмірі 484 грн 50 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Плахтій Олени Володимирівни , яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 24 липня 2020 року скасувати.
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест хаус» про заміну правонаступника, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест хаус» на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору у розмірі 484 грн 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складений 10 липня 2024 року.
Судді: Є. П. Євграфова
О. В. Желепа
В. А. Нежура