Справа №366/999/24 Суддя І інстанції - О.П. Гончарук
Провадження № 33/824/3297/2024 Суддя суду апел. інст..- В.П.Глиняний
09 липня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Глиняний В.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Ятель Є.О. на постанову судді Іванківського районного суду Київської області від 22 травня 2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Іванківського районного суду Київської області від 22 травня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в с. Макарівка, Вишгородського району Київської областівизнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000(сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, та стягнуто судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Судом встановлено, що в 00год 50хв29 березня 2024 року на автодорозі спец під'їзд до зони ЧАЕС, 0 км 9 + 50 м, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ 31102, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота: порушення координації рухів; порушення мови. На вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Адвокат Ятель Є.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови судді просить її скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1ст.130 КУпАП.
Апелянт зазначає, щовисновки судді не відповідають дійсним обставинам справи, суддею першої інстанції при прийнятті рішення не враховано відсутність у матеріалах провадження достовірних доказів керування ОСОБА_1 автомобілем та доказів, які б підтверджували законність зупинки поліцейськими автомобіля. Долучений до протоколу відеозапис з місця поді не містить даних про те, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп'яніння та свідчить про те, що фактично протокол про адміністративне правопорушення було складено працівником поліції за відсутності ОСОБА_2 та містить лише відомості про відмову його від підпису чи ознайомлення. Також адвокат вважає, що суддя не дав належної оцінки тому факту, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, тоді як за диспозиція ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного чи іншого сп'яніння або ж під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В обґрунтування своїх вимог адвокат посилається на практику Верховного Суду та ЄСПЛ.
Перевіривши матеріали справи в повному обсязі, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, заслухавши пояснення адвоката Ятеля Є.О., який підтримав вимоги апеляційної скарги та вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , взявши до уваги доводи апеляційної скарги, вважаю, що відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скаргащодо оскаржуваного рішення.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з'ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
Відповідно до вимог п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пункт 3 Розділу І Інструкції визначає, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність особи за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за передачу керування транспортним засобом особі,яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. За матеріалами адміністративно справи ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР не виконав.
Всупереч доводам апеляційної скарги, порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення серія ААБ № 043913 від 29.03.2024 року, з якого вбачається, що цього дня в 00 год. 50 хв. на автодорозі спец під'їзд до зони ЧАЕС 0 км +50 м ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 31102д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів. Від проходження у встановленому порядку на вимогу поліцейського огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Драгер» або у закладі охорони здоров'я відмовився, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, підписаний особою, яка його склала.
Наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються відеозаписом нагрудної камери працівника поліції, долученим до протоколу, з якого встановлено, що працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляду у встановленому законом порядку на встановлення стану алкогольного сп'яніння, на що вінне погодився. При цьому, працівники поліції вбачали у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, роз'ясняли йому наслідки відмови від проходження оглядуна встановлення такого стану.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Враховуючи сукупність письмових доказів у справі приходжу до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії водія ОСОБА_1 , які полягають у відмові пройти на вимогу поліцейського огляд на стан сп'яніння, як особою, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, є порушенням п. 2.5. Правил дорожнього руху та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скаргиадвоката про безпідставність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 130 КУпАП, з посиланням на відсутність доказів керування ним транспортним засобом, на відсутність доказів законної зупинки працівниками поліції автомобіля слід визнати непереконливими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №043913 від 29.03.2024 року, за яким ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу у якого поліцейські вбачали ознаки алкогольного сп'яніння, відмовився на їх вимогу пройти огляд на встановлення стану такого сп'яніння. Подія мала місце в ніч 29.03.2024 року на автодорозі спец під'їзду до зони ЧАЕС; долученим до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 відмовився проходити огляд у встановленому порядку для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Не заслуговують на увагу твердження адвоката про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом обставин правопорушення, оскільки відповідно до положень ст.251 КУпАП доказом у справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи,зокрема, такі дані встановлюються і протоколом про адміністративне правопорушення.
Досліджений відеозапис з камери поліцейського дає підстави стверджувати, що за кермом автомобіля ЗАЗ 31102, після його зупинки поліцейськими, знаходився саме ОСОБА_1 , оскільки камера зафіксувала як він відходить від лівих дверей автомобіля. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 сідав за кермо даного автомобіля, жоден із пасажирів, які їхали разом із ОСОБА_1 не говорив про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, який був зупинений працівниками поліції.
Не є переконливими і доводи адвоката про недопустимість складеного протоколу про адміністративне правопорушенняяк доказу вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення з посиланням на відсутність у ньому його підпису, а відтак - відсутність факту відмови ОСОБА_1 пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп'яніння. З долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису з камери поліцейського вбачається, що працівники поліції неодноразово намагались з'ясувати у ОСОБА_1 його ставлення щодо проведення огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння та у який спосіб, на що він не реагував, своєю поведінкою підкреслював небажання пройти такий огляд. З огляду на ці обставини та враховуючи положення ч.3 ст. 256 КУпАП відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення особистого підпису ОСОБА_1 не може свідчити про незаконність цього протоколу та про відсутність даних про вчинене ним адміністративне правопорушення.
Надуманим слід вважати доводи апеляційної скарги щодо невідповідності інкримінованого ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення диспозиції ч. 1 ст.130 КУпАП з огляду на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, тоді як потрібно було б зазначити - в стані алкогольного сп'яніння. Такий висновок є слушним, оскільки диспозиція ст. 130 КУпАП передбачає три випадки адміністративної відповідальності за: керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; передачу керування транспортним засобом особі , яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або піл впливом таких лікарських препаратів; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 043913 від 29.03.2024 року ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності саме за відмову, як особа яка керує транспортним засобом, пройти відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Цей обов'язок на водія покладено п. 2.5 Правил дорожнього руху, за яким він зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тоді як п. 2.9 а) Правил дорожнього руху забороняє водіям керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З урахуванням вищевикладеного, не є переконливими доводи апеляційної скарги про недопустимість рапорту працівника поліції щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення як доказів події самого правопорушення. Крім цього, рапорт старшого інспектора СРПП ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 29.03.2024 року фактично стосувався отримання дозволу на збирання доказів вчиненого адміністративного правопорушення - запису на оптичний диск відзнятого відеозапису з камери поліцейського.
Таким чином, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим та базується на сукупності доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
Адміністративне стягненняна ОСОБА_1 накладено судом з дотриманням загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Іванківського районного суду Київської області від 22 травня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу адвоката Ятель Є.О. залишити без задоволення, а постанову Іванківського районного суду Київської області від 22 травня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.П. Глиняний