1[1]
26 березня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Ковальська В.В., розглянувши за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та захисника Кучера В.М., у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника Кучера В.М. на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року про визнання винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -
Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано адміністративне стягнення у виді накладення штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно з постановою судді ОСОБА_1 21 січня 2024 року о 22 годині 10 хвилин у м. Києві по Кільцевій дорозі, 4Б керувала транспортним засобом "Lexus RX350" д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Кучер В.М. просить скасувати постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року, ухвалити нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Захисник вважає, що висновки судді Святошинського районного суду м. Києва не відповідають дійсним обставинам справи, суддею неправильно застосовано норми права, у зв'язку з чим оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та підлягає до скасування.
Так, висновок судді про те, що будь-який інспектор з одного екіпажу поліції вправі складати протокол про адміністративне правопорушення є помилковим.
Відповідно до ч. 1 ст. 254, п. 1 ч. 1 ст. 255 ч. 2 ст. 222 КУпАП, п. 1 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 № 1376 протокол про адміністративне правопорушення складається уповноваженими посадовими особами органів Національної поліції, які мають спеціальні знання.
Достовірність фактичних даних, які вносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, має підтверджуватися підписом посадової особи яка, безпосередньо виявила правопорушення та, відповідно, зафіксувала таке порушення у протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 722564 не містить фактичних даних про те, які саме дії ОСОБА_1 , зафіксовані інспектором Дробуш З.І., свідчать про її відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 722564 є недопустимим доказом, оскільки інспектор УПП м. Київ ДПП Дробуш З.І., яка його склала, внесла в протокол дані про час, місце, суть порушення, якого вона не виявляла (не бачила), а тому не могла фіксувати в протоколі дані як фактичні (такі, які в дійсності мали місце), підтверджуючи достовірність таких даних своїм підписом.
Недотримання інспектором поліції, яка складала протокол, вказаної вимоги призвело до того, що в оскаржуваній постанові суддя, мотивуючи які дії ОСОБА_1 , зафіксовані інспектором Дробуш З.І., свідчать про її відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, застосувала такі довільні формулювання: "конклюдентні дії ОСОБА_1 свідчать про відсутність наміру прослідувати до медичного закладу та пройти огляд", "остання спочатку фактично ухилялася від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу", "в подальшому не приймає пропозицію поліцейського щодо проходження огляду в медичному закладі".
Проте, оцінка обставин справи через категорію "Конклюдентні дії" (дії особи, що виявляють її волю встановити правовідношення) є помилковою, оскільки це категорія, яка застосовується у цивільному праві. В адміністративному/кримінальному праві такий підхід до оцінки обставин справи є неприпустимим, оскільки є припущенням (оцінкою вірогідності).
Також апелянт зазначає, що з відеозапису з нагрудної камери № 472687 інспектора Любчика О.І. убачається, що водій ОСОБА_1 була зупинена інспекторами поліції о 21:42:30 у зв'язку з непрацюючим заднім лівим габаритним ліхтарем автомобіля. Направлення на проходження огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння складалося інспектором Любчиком О.І. в той час, як інспектор Дробуш З.І. вже складала протокол про адміністративне правопорушення (час запису 22:49:35). ОСОБА_1 не була повідомлена про те, що її було направлено на медичний огляд на стан сп'яніння.
Тобто, водій вважається таким, що направлений на огляд на стан сп'яніння після складення (оформлення) відповідного направлення та повідомлення водія про таке направлення.
Відповідно, водій, який не повідомлений про направлення його на огляд на стан сп'яніння (не був направлений), не може вважатися таким, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку (як зазначено в протоколі).
Однак, всупереч наведеному та власному висновку суддя в оскаржуваній постанові визнала, що сам факт наявності в матеріалах справи направлення на огляд водія є достатнім підтвердженням того, що ОСОБА_1 була направлена на огляд до медичного закладу у встановленому законом порядку, проте таке твердження, на думку апелянта, є помилковим.
Також захисник зазначає, що обов'язковою підставою для огляду особи на стан сп'яніння є наявність ознак такого сп'яніння. Відповідно, якщо ознаки сп'яніння відсутні, працівник поліції не має права проводити огляд на стан сп'яніння особи та/або направляти для проходження медичного огляду на стан сп'яніння будь-якого водія.
Як убачається з відеозапису ОСОБА_1 на запитання інспектора про вживання алкогольних напоїв повідомила, що вона алкогольних напоїв не вживала, а вживала її пасажирка. Інспектор Любчик О.І. пропонує ОСОБА_1 пройти тест на стан алкогольного сп'яніння мотивуючи тим, що присутній запах алкоголю в салоні автомобіля. ОСОБА_1 повідомляє, що не розуміє чому вона повинна проходити тест, якщо вона не вживала алкогольні напої, ознаки сп'яніння відсутні. Пасажир повідомляє, що вона вживала алкогольні напої, тому від неї може бути запах.
Інспектори Любчик О.І. та Дробуш З.І. під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та направлення підбирають ознаки алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 : почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці або порушення координації руху або тремтіння пальців рук. Треба, щоб просто однаково було. При цьому, інспектор Любчик О.І. зазначає, що ознака тремтіння пальців рук більше підходить до ознак наркотичного сп'яніння. Інспектор Дробуш З.І. перераховує всі ознаки алкогольного сп'яніння. На що інспектор Любчик О.І. відповідає: «нехай буде, тоді пиши тремтіння пальців рук». Інспектор Дробуш З.І. зазначає, що ознака почервоніння обличчя підходить більше до ознак наркотичного сп'яніння.
Наведені обставини, на думку захисника свідчать про те, що ОСОБА_1 не мала ознак алкогольного сп'яніння. До того ж, відеозапис з нагрудних камер спростовує наявність в неї ознак алкогольного сп'яніння.
Враховуючи наведений вище аналіз відеозапису, беручи до уваги, що ознаки сп'яніння, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та в направленні, є надуманими, штучно підібраними поліцейськими та їх дійсна відсутність підтверджується самим відеозаписом, за таких обставин інспектор Любчик О.І. не мав підстав для огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та направлення її для проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Також захисник посилається на те, що відеозапис не є безперервним, що вказує на недопустимість такого доказу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Кучера В.М. та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає, а постанову судді необхідно залишити без змін, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений у постанові судді Святошинського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами: даними протоколу про адміністративні правопорушення серії ААД №722564 від 21 січня 2024 року, направленням на огляд водія ОСОБА_1 до КМНКЛ "Соціотерапія" з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, розпискою ОСОБА_4 про залишення на зберігання транспортного засобу, даними постанови серії ЕНА №1288621 від 21 січня 2024 року, відеозаписами з нагрудних камер №472687, №474269.
З наведених документів убачається, що ОСОБА_1 21 січня 2024 року о 22:10 год. у м. Києві по Кільцевій дорозі, 4Б керувала транспортним засобом "Lexus RX350" д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Доводи захисника про помилковість висновку судді про те, що будь-який інспектор з одного екіпажу поліції вправі складати протокол про адміністративне правопорушення є необґрунтованими.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати, зокрема, за ст. 130 КУпАП, уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 722564 його складено інспектором УПП м. Київ ДПП Дробуш З.І., тобто посадовою особою органу Національної поліції, а тому посилання захисника про недопустимість протоколу про адміністративне правопорушення, складеного інспектором Дробуш З.І. є неспроможними, оскільки відповідно до п. 5 розділу II Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015 № 1376, протокол про адміністративне правопорушення складається у разі виявлення правопорушення уповноваженими посадовими особами органів Національної поліції, а не обов'язково особою, яка безпосередньо виявила правопорушення, як це трактує захисник.
Суддя апеляційного суду не погоджується з доводами апеляційної скарги захисника про те, що водій, який не повідомлений про направлення його на огляд на стан сп'яніння, не може вважатися таким, що відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку, як зазначено в протоколі, оскільки направлення на огляд надається до закладу охорони здоров'я, а згідно з встановленими обставинами справи ОСОБА_1 заперечувала проти проведення огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров'я, а тому вказана обставина не може свідчити про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, як це вважає апелянт.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не перебувала у стані алкогольного сп'яніння та не мала ознак такого сп'яніння, а в матеріалах справи відсутні докази, які б стверджували наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння не можуть бути взятими до уваги.
Так, з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що ОСОБА_1 на запитання інспектора про вживання алкогольних напоїв повідомила, що вона алкогольних напоїв не вживала, а вживала її пасажирка. Інспектор пропонує ОСОБА_1 пройти тест на стан алкогольного сп'яніння мотивуючи тим, що присутній запах алкоголю в салоні автомобіля. ОСОБА_1 повідомляє, що не розуміє чому вона повинна проходити тест, якщо вона не вживала алкогольні напої, ознаки сп'яніння відсутні. Пасажир повідомляє, що вона вживала алкогольні напої, тому від неї може бути запах, на що поліцейський повідомляє, що хоче впевнитись, що і водій не вживала алкогольних напоїв та не перебуває в стані сп'яніння за кермом, а тому пропонує пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або проїхати до лікаря-нарколога до медичного закладу.
Протягом майже півтори години працівник поліції з'ясовує у ОСОБА_1 чи згодна вона пройти огляд на стан сп'яніння, на що ОСОБА_1 повідомляє, що радиться по телефону з приводу проходження огляду на стан сп'яніння. В подальшому ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі, після чого було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Після складання протоколу, працівник поліції прочитала ОСОБА_1 протокол, озвучивши й ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук, на що ОСОБА_1 не виказувала будь-яких заперечень чи зауважень.
Отже, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського підтверджується, що інспектори спочатку виявили запах алкоголю в салоні автомобіля, яким керувала ОСОБА_1 .
Окрім того, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського підтверджується, що інспектори виявили у ОСОБА_1 і інші ознаки алкогольного сп'яніння: почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці або порушення координації руху або тремтіння пальців рук.
При цьому та обставина, що інспектори обговорюють наявність у водія таких ознак на предмет того, що вказані ознаки притаманні не лише стану алкогольного сп'яніння, а можуть вказувати на стан наркотичного сп'яніння, не спростовує факту виявлення таких ознак у ОСОБА_1 .
Інспектори поліції, виявивши ознаки сп'яніння у водія, зобов'язані вимагати від водія проведення огляду на стан сп'яніння, а водій відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не мала ознак алкогольного сп'яніння, а зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та в направленні ознаки сп'яніння, є надуманими, є необґрунтованими.
Доводи апелянта щодо безперервності відеофіксації є неспроможними, оскільки на відео повністю зафіксовано процес спілкування поліцейських з ОСОБА_1 з моменту зупинки транспортного засобу з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, за яких водій відмовилась від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Зафіксована на наданих відеозаписах інформація є достатньою та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження обставин, що мають значення для справи.
За таких обставин суддя апеляційного суду не вбачає підстав для скасування постанови судді Святошинського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 та закриття провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 26 лютого 2024 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Кучера В.М. - без задоволення.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В.В. Ковальська
[1]Справа № 759/2567/24
Провадження № 33/824/1891/2024
Головуючий у першій інстанції Єросова І.Ю.
Доповідач Ковальська В.В.