09 липня 2024 рокуСправа №160/12499/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, та зобов'язання вчинити дії, -
14.05.2024 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області м. Дніпро, 49094 вул. Набережна Перемоги, про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 25.10.1980 року по 11.11.1982 року;
- зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 22 березня 2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці зарахувавши до судового стажу: 1) період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 : з 25.10.1980 року по 16.05.1981 року; 2) період проходження військової служби у п/п НОМЕР_2 Демократичній Республіці Афганістан: з 17.05.1981 року 01.11.1982 року (пільгова військова служба один день за три дні), який складає 4 роки 4 місяця 15 днів; 3) період проходження військової служби з 02.11.1982 року по 11.11.1982 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне утримання судді у відставці. При обчисленні страхового стажу на посаді судді Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було враховано період проходження строкової військової служби, в тому числі, період участі в бойових діях з 17.05.1981 по 01.11.1982 на пільгових умовах. Неврахування зазначених періодів призвело до зниження стажу роботи на посаді судді та відповідно призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вважаючи такі дії відповідача протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
24.05.2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на наступне. спеціальний закон містить вичерпний перелік посад, які зараховуються до суддівського стажу для обрахування довічного грошового утримання судді у відставці. «Суддівський стаж» та «стаж роботи на посаді судді» не є тотожними поняттями та включають до себе різні складові. «Стаж роботи на посаді судді» має вичерпний перелік посад, який визначено ст. 137 Закону №1402. Натомість до «суддівського стажу» включається «стаж на посадах судді» та стаж (досвід) робота (професійна діяльність), вимога щодо якої визначена законом та надає право для призначення на посаду судді (п. 2 ст. 137 Закону № 1402) відповідно до положень п.1 та п. 6 ст. 69 Закону №1402. Статтями 69 та 13 Закону № 1402 не передбачено зарахування періоду проходження строкової військової служби ані до суддівського стажу, ані до стажу роботи на посаді судді.
З огляду на викладене, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
29.05.2024 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 надано письмовий відзив проти позову, в якому позивач наголошує на безпідставності заперечень відповідача та просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.3 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до наказу Апеляційного суду Дніпропетровської області № 275/к від 14.12.2016 року ОСОБА_1 , який рішенням Вищої Ради юстиції від 08 грудня 2016 року звільнений з посади судді апеляційного суду Дніпропетровської області у зв'язку з виходом у відставку відраховано 16 грудня 2016 року зі складу суддів апеляційного суду.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами та доповненнями.
21.03.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання із зарахуванням до суддівського стажу періоду проходження строкової військової служби та участі у бойових діях.
19.04.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано лист № 24044-1477/Г-01/8-0400/24, яким повідомлено, що зарахування періоду проходження строкової військової служби та участі у бойових діях не враховується до стажу роботи на посаді судді відповідно до статті 137 Закону України від 02.06.2016р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Додатково повідомлено, що за даними пенсійної справи ОСОБА_1 страховий стаж зарахований по 16.12.2016, складає 46 років 10 місяців 3 дні, у тому числі стаж роботи на посаді судді - 23 роки 15 днів. При цьому, стаж військової служби за період участі в бойових діях з 17.05.1981 по 01.11.1982 зараховано на пільгових умовах.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та вважаючи, що для підтвердження наявного стажу ним було надано всі необхідні документи, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно із ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Отже, судді у відставці за його вибором може виплачуватися або пенсія, згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", або щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Отже, вказана норма передбачає можливість зарахування до стажу роботи на посаді судді стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
При вирішенні цього спору, зважаючи на приписи частини п'ятої статті 242 КАС України, суд враховує висновки Верховного Суду щодо релевантних норм права та їх застосування до спірних правовідносин, викладених у постанові від 14.12.2020 у справі №592/4591/17, ухваленої у справі за аналогічних обставин:
"...Згідно статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (у редакції чинній до 28.03.2015), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
В ході розгляду справи судами встановлено, факт роботи позивача у спірні періоди на посаді слідчого прокуратури Путивльського району Сумської області, період проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР, половини строку навчання в Харківському юридичному інституті.
Оскільки станом на час призначення позивача суддею такі періоди підлягали зарахуванню до суддівського стажу, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про їх зарахування до стажу позивача, який дає право на призначення довічного грошового утримання і прийняли рішення про задоволення позовних вимог...".
Як зазначено вище, ОСОБА_1 з 29.10.1980 по 11.11.1982 проходив строкову службу в армії та в період з 17.05.1981 по 01.11.1982 брав участь у бойових діях під час проходження строкової служби, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 та посвідчення серії НОМЕР_4 , що підтверджує наявність інвалідності 3 групи та права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Таким чином, враховуючи наведені приписи законодавства та висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.12.2020 у справі № 592/4591/17 щодо їх застосування, суд вважає, що до стажу роботи на посаді судді, який застосовується для встановлення позивачу щомісячного довічного грошового утримання, необхідно зарахувати період проходження строкової військової служби з 25.10.1980 по 16.05.1981, з 17.05.1981 по 01.11.1982 та з 02.11.1982 по 11.11.1982 року
Разом з тим, суд звертає увагу, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на щомісячне пенсійне забезпечення, а зі спеціальним статусом, якого ці особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу, що узгоджується з положеннями ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" якою передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі, до якої відповідно до пункту 4 цієї статті віднесено також військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, до якої відповідно до п.1 ст.2 Закону також віднесено і військову службу.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що Головне управління ПФУ у Дніпропетровській області протиправно не зарахувало ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наведені вище спірні періоди роботи, що мало наслідком обчислення його довічного утримання у розмірі меншому, ніж позивачу належить.
Таким чином, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зарахувати позивачу спірні періоди до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного Управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 25.10.1980 року по 11.11.1982 року.
Зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду України Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 22 березня 2024 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до судового стажу: 1) період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 : з 25.10.1980 року по 16.05.1981 року; 2) період проходження військової служби у п/п НОМЕР_2 Демократичній Республіці Афганістан: з 17.05.1981 року по 01.11.1982 року (пільгова військова служба один день за три дні), який складає 4 роки 4 місяця 15 днів; 3) період проходження військової служби з 02.11.1982 року по 11.11.1982 року.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук