Справа № 541/3532/23 Номер провадження 22-ц/814/2016/24Головуючий у 1-й інстанції Шатілова Л.Г. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
08 липня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,
за участю секретаря: Дороженка Р.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 лютого 2024 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Виконавчий комітет Миргородської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,-
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування заяви зазначав, що він має брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 2014 р. є інвалідом першої «Б» групи безстроково та потребує стороннього догляду.
Зазначає, що проживає разом із братом, піклується про нього, здійснює постійний догляд та веде його побут.
Їх батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за своїм віком та станом здоров'я не мають можливості доглядати за братом, а інших родичів, в тому числі дружини чи дітей, його брат не має.
Оскільки встановлення факту здійснення постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 необхідне для можливості офіційного підтвердження такого догляду в державних органах, заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення - здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за рідним братом ОСОБА_2 .
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 лютого 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване необггрунтованість заявлених вимог.
Не погодившись з даним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його заяву про встановлення факту.
Вважає помилковим висновок суду про необхідність звернення до органів соціального захисту населення із заявою про отримання компенсації за здійснення догляду на непрофесійній основі, оскільки він не претендує на отримання грошових компенсацій за здійснення догляду за інвалідом 1 групи, а встановлення факту здійснення постійного догляду в даному випадку не пов'язане з вирішенням спору про право.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , 1989 року народження, та ОСОБА_2 , 1984 року народження, є рідними братами, що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Згідно висновку №2 КНП «Миргородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Полтавської області про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 04.10.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Згідно копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.06.2014, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю І групи загального захворювання і потребує стороннього догляду.
Батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою з інвалідністю ІІІ групи по зору безтерміново з 2019 року, мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є пенсіонером, перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: стабільна стенокардія напруги рівня ІІ, дифузний кардіосклероз СН І ст.
Встановлення факту постійного догляду за ОСОБА_2 необхідне заявнику для можливості офіційного підтвердження такого догляду в державних органах.
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення юридичного факту, суд першої інстанції вказав, що правовідносини в цій сфері врегульовані Законом України «Про соціальні послуги», яким визначено процедуру надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, відтак спеціальним законом передбачено інший, позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка потребує постійного догляду, що виключає необхідність в здійсненні судового захисту.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Так, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.
Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).
Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.
Частиною 1 ст. 315 ЦПК України встановлення судом такого факту, як здійснення постійного догляду за братом не передбачено, тому суд першої інстанцій вірно вдався до перевірки того, чи може взагалі така заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особами, що його потребують.
Так, порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587.
Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.
Догляд вдома, денний догляд є базовою соціальною послугою (пункт 1 частини шостої статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» ).
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Отримувачі соціальних послуг - особи/сім'ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги (пункт 10частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги»).
За змістом пунктів 6, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (автоматизованої інформаційно-телекомунікаційна системи, призначеної для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг).
Згідно з пунктами 1, 3 частини шостої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є особами з інвалідністю I групи; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (частина сьома статті 13 Закону України «Про соціальні послуги»).
Відповідно до положень частини четвертої статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до повноважень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об'єднаних територіальних громад належать, серед іншого, визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг недержавного сектору, оприлюднення відповідних результатів; інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров'я; здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах; ) забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім'ї надання базових соціальних послуг особам/сім'ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім'ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті; забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на місцевому рівні.
Згідно із частиною шостою статті 15 Закону України «Про соціальні послуги» формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.
Таким чином, для засвідчення відповідного статусу, надавач та отримувач соціальних послуг можуть отримати витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, який призначений для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг, визначених законодавством.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог, обґрунтовано вказавши на існування позасудового врегулювання питання здійснення постійного догляду за особами, що його потребують.
Доводи апеляційної скарги вищевказаних висновків суду не спростовують та не містять посилання на обставини, які б свідчили про їх помилковість.
Так, твердження апелянта про те, що лише в судовому порядку може бути підтверджено факт того, що він є єдиним надавачем соціальної послуги його родичам та відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд, спростовуються встановленим чинним законодавством порядком надання соціальних послуг, який допускає відмову в наданні соціальної послуги у випадку, якщо встановлено відсутність потреби у соціальній послузі.
Зокрема, догляд вдома, денний догляд є базовою соціальною послугою, для отримання якої особа або її представник має звернутись із заявою про надання соціальної послуги за місцем свого проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об'єднаної територіальної громади, який після оцінювання потреби особи/сім'ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг, яке може бути оскаржено до суду (пункт 1 частини шостої статті 16, частина перша статті 19, стаття 20, частини перша, четверта статті 21 Закону України «Про соціальні послуги» ).
Підставою для відмови особі, яка звернулася із заявою, у наданні соціальних послуг є відсутність потреби осіб/сімей, які належать до вразливих категорій населення або перебувають під впливом чинників, що можуть зумовити потрапляння у складні життєві обставини, в соціальних послугах за результатами оцінювання потреб особи/сім'ї (пункт 42 Порядку організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587).
Таким чином, законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров'я потребує соціальної послуги з догляду, про встановлення якого просить заявник, у зв'язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі апеляційним судом не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 липня 2024 року.
Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко О.В. Прядкіна