Справа № 537/2450/24 Номер провадження 11-кп/814/1707/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
02 липня 2024 рокум. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляд кримінальних справ
Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчук від 30 травня 2024 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2024 року за №12024170530000227, задоволено клопотання прокурора та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 28 липня 2024 року, обвинуваченому
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , судимому
05 січня 2024 року Крюківським районним судом м. Кременчук за ч.1 ст.190 КК України на 1 рік обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненому від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік.
Приймаючи таке рішення, місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, обставини й тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, визначене за його вчинення покарання, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.
Водночас суд першої інстанції, пославшись на положення ч.4 ст.183 КК України, дійшов висновку про застосування зазначеного вище запобіжного заходу без визначення розміру застави ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчук від 30 травня 2024 року, відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що стороною обвинувачення не доведено: його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину; наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України; неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який має: родину, міцні соціальні зв'язки, є військовослужбовцем. Також посилається на те, що суд першої інстанції: не обґрунтував неможливість визначення ОСОБА_8 застави та порушив вимоги ст.ст.75, 80, 81 КПК України.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, позицію прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги й водночас підтвердив те, що раніше ОСОБА_8 визначався альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе й виправдане.
Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він 04 квітня 2024 року приблизно о 13 годині в приміщенні бару «У тещі» по АДРЕСА_2 в умовах воєнного стану, діючи повторно, відкрито, шляхом ривка викрав із руки ОСОБА_9 належні останньому грошові кошти на загальну суму 4 400 гривень.
Такі дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.4 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна в умовах воєнного стану повторно.
Необхідність застосування обвинуваченому запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється.
Разом з цим, під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, учинити інше кримінальне правопорушення, при цьому, обгрунтовано врахувавши обставини й тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення проти власності в період іспитового строку, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, особу обвинуваченого, який судимий, неодружений, має: постійне місце проживання, на утриманні малолітню дитину, є військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, а також відсутність будь-яких даних (клопотань) військового командування щодо можливості перебування ОСОБА_8 на службі.
Суд апеляційної інстанції ураховує те, що обвинувачений має певні соціальні зв'язки з родиною, однак ці дані не спростовують висновки суду першої інстанції про неможливість запобігти наведеним вище ризикам у разі незастосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на всі обставини провадження, що мають правове значення при вирішенні питання про запобіжний захід, у їх сукупності.
Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 умисного тяжкого злочину проти власності повторно (в період іспитового строку після засудження за вчинення корисливого кримінального правопорушення) та в умовах воєнного стану - за обставин найбільш несприятливого для суспільства часу, тяжких умов, у яких опинилося суспільство, що має високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , що виключає можливість обрання останньому більш м'якого запобіжного заходу, в тому числі й особистого зобов'язання, про що порушується питання в апеляційній скарзі.
Окрім того, перевіркою матеріалів провадження не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про порушення місцевим судом приписів ст.ст.75, 80, 81 КПК України.
Разом з цим, суд першої інстанції, дійшовши висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_8 застави як альтернативного запобіжного заходу, допустив істотне порушення вимог КПК України.
Виходячи з положень ч.2 ст.331, ч.4 ст.199, ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 ст.183 КПК України.
Згідно з ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо:
1) злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) злочину, який спричинив загибель людини;
3) особи, щодо якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) злочину, передбаченого ст.ст.255-255-3 КК України;
5) особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Також під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст.109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ст.ст.629-631 КПК України.
Тобто крім випадків, визначених у ч.4 ст.183 КПК України, визначення застави як альтернативного запобіжного заходу є обов'язковим і невід'ємною частиною судового рішення про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У цьому провадженні згадані вище обставини, передбачені ч.4 ст.183 КПК України, відсутні.
При цьому, слід зауважити, що при вчиненні грабежу, що не був поєднаний із насильством, злочинець уникає фізичного зіткнення з власником майна або особою, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, а також із іншими особами, які усвідомлюють значення того, що відбувається. Викрадення вважається відкритим і тоді, коли винний діє раптово, вдаючись до певних зусиль (не придушуючи волю потерпілого), вириваючи річ у потерпілого. Якщо такі зусилля винного супроводжувались посяганням на тілесну недоторканість потерпілого, то відповідальність буде наставати за грабіж із застосуванням насильства.
Як убачається зі змісту наведеного в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні грабежу шляхом ривка грошових коштів із руки потерпілого без здійснення будь-якого фізичного впливу на тілесну недоторканість останнього чи погроз щодо нього. Також обвинуваченому не інкримінується кваліфікуюча ознака грабежу, передбачена ч.2 ст.186 КК України - грабіж, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
За таких обставин, місцевий суд при постановленні судового рішення про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою безпідставно не визначив обвинуваченому розмір застави як альтернативний запобіжний захід.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при застосуванні слідчим суддею ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою йому водночас було обрано заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (ухвала слідчого судді Крюківського районного суду м. Кременчук від 05 квітня 2024 року справа № 537/1723/24, провадження №1-кс/537/333/2024).
Ураховуючи наведене вище, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , дані про його особу, у співставленні з наявністю ряду таких, що не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, мету альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів дійшла висновку про визначення обвинуваченому застави в раніше обраному розмірі - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка буде здатна забезпечити виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
Тому оскаржувану ухвалу належить скасувати та постановити нову ухвалу, якою продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням йому вказаного вище розміру застави та покладенням на нього відповідних обов'язків у разі її внесення.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_8 вже попередньо до постановлення оскаржуваного судового рішення було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, то суд першої інстанції своїм рішенням (оскаржуваною ухвалою) фактично продовжив обвинуваченому названий раніше застосований запобіжний захід, а не обрав його, про що вказано в оскаржуваному рішенні. Така неточність не впливає на правильність продовженого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки місцевий суд фактично продовжив обвинуваченому строк тримання під вартою, зваживши на обставини, які підлягають при вирішенні цього питання. Разом з цим, вона підлягає уточненню при постановленні апеляційним судом нової ухвали, що не погіршує становище обвинуваченого.
Отже, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , задовольнити частково.
Ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчук від 30 травня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28 липня 2024 року.
Одночасно визначити ОСОБА_8 заставу в раніше визначеному слідчим суддею розмірі - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_8 обов'язки, передбачені п.п.1, 2, 3, 4 ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
прибувати за кожним викликом до суду;
не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - АДРЕСА_1 , без дозволу суду;
повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками в цьому кримінальному провадженні.
У разі внесення застави визначити строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_8 апеляційним судом - 2 місяці з моменту внесення застави.
ОСОБА_8 або будь яка інша особа, може внести кошти на депозитний рахунок Полтавського апеляційного суду (отримувач коштів: Полтавський апеляційний суд; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 42262431; банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача: UA328201720355239002000086573) та надати документ, що це підтверджує прокурору, суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4