Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/349/24 Головуючий у суді І-ї інстанції Юр" ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
03.07.2024 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 червня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого та стосовно,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новогригорівка, Маловисківського району, Кіровоградської області, громадянина України, мючого середню-спеціальну освіту, працюючого електрослюсарем-підземником з ремонту устаткування "Новокостянтинівська шахта" с. Олександрівка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, не одруженого, не має на утриманні малолітніх (неповнолітніх) дітей та осіб похилого віку, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 08 год. 30 хв. 15.06.2024 по 13.08.2024 включно, в межах строку досудового розслідування,
Слідчий звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з клопотанням у якому просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_8 строком на 60 днів.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначив, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Також слідчим зазначено про наявність ризиків, передбачених п.п. 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу до підозрюваного.
За наслідком розгляду вказаного клопотанням ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 червня 2024 року, застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя зазначив, що надані слідчим докази підтверджують обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_8 , а також встановлені ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Разом з цим, стороною обвинувачення доведено не достатність застосування до ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання встановленим ризикам.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що слідчий суддя при обранні запобіжного заходу ОСОБА_8 , у порушення вимог ст. ст.193, 194 КПК України не дослідив та достатньою мірою не взяв до уваги фактичні обставини, що підлягають врахуванню згідно ст.178 КПК України.
Так, в клопотанні про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, слідчий вказав на наявність всіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Проте, твердження щодо ризиків наведених в клопотанні, як наслідок неможливості застосування до підозрюваного іншого, більш м'якого запобіжного заходу, оскільки підозрюваний, якщо вчинив дане кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, то обов'язково вчинить інше кримінальне правопорушення, захист критично ставиться до доводів прокурора щодо таких ризиків, оскільки таке твердження прокурора ґрунтується лише на його припущенні. Більш того, переважна більшість ризиків, на які слідчий та прокурор посилалися у клопотанні та під час судового розгляду клопотання прокурором не доведені. Тобто, на підтвердження більшості, передбачених в клопотанні ризиків прокурором не було надано жодного доказу.
Мотивуючи неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, слідчий в своєму клопотанні про застосування запобіжного заходу тримання під вартою та прокурор в судовому засіданні під час розгляду клопотання слідчого застосовують загальні твердження, без належної аргументації з посиланням на певні обставини, а тому фактично не довели доцільність застосування до ОСОБА_8 виключно запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також те, що жоден із більш м'яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник вважає, що стороною обвинувачення не надано доказів достатніх для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.
Посилання прокурора під час розгляду клопотання, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, як на підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не можуть безумовно свідчити про наявність ризиків, про які вказує стаття 177 КПК України та не є визначальними чинниками, які дають підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, під час розгляду клопотання, прокурором не надано жодного аргументу, що підтверджував твердження, що перебуваючи на волі, підозрюваний буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки чи вчинить інше кримінальне правопорушення при обранні більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Захист вважає, що наявність щодо підозрюваного ризиків з числа, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених слідчим у своєму клопотанні, не є достатньою вагомістю для застосування до цього підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу - тримання під вартою, у зв'язку з чим доводи прокурора щодо необхідності застосування до підозрюваного саме цього виключного запобіжного заходу, захист не вважає достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення щодо останнього ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України лише у такий спосіб.
Крім того, захисник зауважує, що при розгляді клопотання залишено поза увагою, що підозрюваний ОСОБА_8 є особою соціально адаптованою, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, має стабільний дохід та має можливість і бажає відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду, раніше не судимий, злочин вчинив з необережності, вину визнав та щиро кається, з місця злочину не втік, одразу просив про допомогу інших осіб, сам надавав допомогу потерпілим.
З урахуванням тяжкості покарання та вагомість доказів підозри, сторона захисту вражає, що з метою запобігання ризиків, ефективним буде запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки саме такий запобіжний захід може забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційні вимоги, думку прокурора, яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги захисника, просила залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів зважає на висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, по справах «Смирнова проти Російської Федерації», «Летельєр проти Франції», «Вемгофф проти Німеччини», відповідно до яких тримання особи під вартою можливе лише у виняткових чотирьох випадках: при ризику неявки обвинуваченого на судовий розгляд; при ризику перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя; при ризику вчинення ним подальших правопорушень; при ризику спричинення ним порушень громадського порядку.
Як убачається з матеріалів клопотання слідчого, слідчими відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове у кримінальному провадженні, відомості про які внесені 15.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024120000000679 за ч.3 ст. 286-1 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.06.2024 близько 01 години 40 хвилин, в порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху - (далі ПДР) (п. 2.9. Водію забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння керував легковим автомобілем "Dacia Sandero" реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_9 та рухався по автомобільній дорозі М-30 "Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине" на території Новоукраїнського району Кіровоградської області зі сторони міста Кропивницький в напрямку смт. Смоліне Новоукраїнського району Кіровоградської області
Під час руху на вказаному автомобілі, у вказаний час та у вказаному напрямку ОСОБА_8 порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б) і (д) ПДР (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну…, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху) проявив особисту неуважність і безпечність до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, легковажно сподівався на відвернення негативних наслідків та у порушення вимог п.12.1 ПДР (п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним) діючи протиправно самовпевнено та недбало, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен був та міг їх передбачити, у даній дорожній обстановці не вибрав безпечної швидкості руху керованого транспортного засобу в складних погодних та дорожніх умовах, які обумовлювалися темною порою доби та заокругленням вправо по напрямку свого руху, не контролюючи свої дії через наявний стан алкогольного сп'яніння позбавив себе можливості контролювати рух транспортного засобу та його напрямок, і як наслідок, не впорався з керуванням транспортного засобу та на 657 км. + 900 метрів автомобільної дороги М-30 "Стрий - Умань - Дніпро - Ізварине" на території Новоукраїнського району Кіровоградської області допустив виїзд керованого автомобіля за межі проїзної частини спочатку на ліве узбіччя щодо напрямку його руху, з подальшим заносом та виїздом на праве узбіччя і виїздом за межі проїзної частини та перекиданням транспортного засобу у полі.
В результаті отриманих, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень пасажир автомобіля неповнолітній ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув на місці події, пасажирів вказаного транспортного засобу ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з тілесними ушкодженнями для надання допомоги доставлено до медичних закладів.
15.06.2024, о 08 год. 30 хв., ОСОБА_8 затримано на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України. Цього ж дня ОСОБА_8 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.
Обґрунтованість підозри повідомленої ОСОБА_8 підтверджується доказами доданими до клопотання, а саме: висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху від 15.06.2024, яким встановлено, що ОСОБА_8 перебував в стані алкогольного сп'яніння; протоколом огляду місця події від 15.06.2024; протоколами допиту свідків ОСОБА_12 від 15.06.2024, ОСОБА_13 від 15.06.2024; протоколом допиту підозрюваного від 15.06.2024.
Колегія суддів ураховує, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна це питання, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Зазначаючи про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовано послався на ризики, які передбачені ст.177 КПК України, що були встановлені слідчим суддею під час судового розгляду даного клопотання.
На переконання колегії суддів, у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину; незаконно прямо чи через третіх осіб впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, що зможе призвести до зміни їх показань або відмови від давання показань; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_8 притягувався до адміністративної відповідальності, що переконливо свідчить проте, що підозрюваний є особою, яка схильна до вчинення правопорушень.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КК України, та у разі застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст.176 КПК України, не зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам, а тому не буде забезпечено виконання завдань кримінального судочинства.
Стороною захисту під час розгляду в суді першої інстанції не спростовані доводи клопотання слідчого. Не надані докази в обґрунтування апеляційної скарги стороною захисту і до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також враховує практику ЄСПЛ, так у справі «Воляник проти України» від 02.10.2014 року, вказано, що допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину.
Так виходячи з встановлених обставин по справі та оцінюючи особу підозрюваного, обставин вчинення протиправних дій, існує достатньо підстав вважати, що у разі незастосування до ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній матиме змогу переховуватись від органу досудового розслідування, суду, впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, з метою зміни їхніх показань, що перешкодить повно, всебічно та неупереджено дослідити всі обставини у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З огляду на означене, колегія суддів прийшла до висновку, що слідчим суддею правильно оцінені наявні ризики та обґрунтовано задоволено клопотання органу досудового розслідування, обравши стосовно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів враховуючи всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи запобіжного заходу, вважає, що у конкретному випадку, обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою обумовлено процесуальною необхідністю та є доцільним у межах даного кримінального провадження. Застосований відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та безпідставність судового рішення про необхідність обрання стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - спростовуються наведеним вище.
Посилання захисника на те, що підозрюваний ОСОБА_8 є особою соціально адаптованою, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, має стабільний дохід та має можливість і бажає відшкодувати потерпілим заподіяну шкоду, раніше не судимий, злочин вчинив з необережності, вину визнав та щиро кається, з місця злочину не втік, одразу просив про допомогу інших осіб, сам надавав допомогу потерпілим, - не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки дані обставини були враховані слідчим суддею в судовому рішенні, та не спростовують його висновків про ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
Доводи захисника про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
В апеляційній скарзі містяться також інші твердження захисника, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою колегія суддів - не знаходить.
Керуючись ст. 376 ч.2, 177, 183, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 червня 2024 року, якою стосовно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4