Іменем України
10 липня 2024 року м. Кропивницький
справа № 389/927/23
провадження № 22-ц/4809/769/24
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Письменного О.А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2024 року у складі судді Берднікової Г.В.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позову представник позивача - адвокат Семенчук Ю.М. зазначала, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року розірвано.
Від спільного подружнього життя у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 . Судовим наказом Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2012 року з позивача на користь відповідача, на утримання сина стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) позивача.
Позивач сумлінно виконував зазначене рішення суду, заборгованості зі сплати аліментів на дату подання позову не має. Починаючи з 06 червня 2020 року у ОСОБА_1 змінився матеріальний та сімейний стан. Так, він уклав шлюб із ОСОБА_5 та у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька - ОСОБА_6 . Сім'я проживає за місцем реєстрації позивача, її створення значно змінило матеріальний стан останнього, оскільки у нього виникли зобов'язання щодо утримання дитини та дружини, яка не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною.
Крім того, 04 листопада 2021 року позивачем укладено договір позики з ОСОБА_7 , згідно умов якого позикодавець передав у власність ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 393360 грн. 00 коп., суму грошових коштів в еквіваленті на день передачі у розмірі 14900 доларів США, позивач зобов'язався повернути позикодавцеві до 10 листопада 2023 року. Оскільки курс долара до гривні виріс майже на 30 %, сума заборгованості у гривневому еквіваленті значно зросла, так як суму заборгованості він сплачує частинами (620 доларів США щомісячно) зі своєї заробітної плати, яка є його єдиним доходом. Зазначені грошові кошти він витратив на потреби новоствореної сім'ї, а саме: утримання дружини під час вагітності, оплата медичних послуг щодо супроводження вагітності та пологів, придбання необхідних ліків, тощо. До того ж, малолітня донька часто хворіє, що у свою чергу потребує купівлі ліків, оплати дороговартісних клінічних досліджень, аналізів, тощо.
Встановлені судом аліменти у розмірі 1/4 частини доходів на утримання сина, на даний час, для позивача є непосильним обов'язком. Через характер своєї діяльності він не має права отримувати додатковий дохід. Враховуючи власні доходи та відповідні витрати, що пов'язані з утриманням двох дітей та дружини, яка не працює, позивач має можливість безперешкодно сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_8 у розмірі 4000 грн., що значно перевищує розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Посилаючись на зазначені обставини представник позивача просила змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягувати з позивача на користь відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн. 00 коп., щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд першої інстанції розглянув і вирішив дану справу у спорі, що виникає із сімейних правовідносин в порядку спрощеного позовного провадження.
Зазначав, що протягом тривалого часу відповідач отримує щомісячно аліменти на утримання сина в розмірі понад 15000 грн., проте суду не надано доказів витрат аліментів саме на потреби дитини.
Щодо тлумачення судом норм договору позики на користь відмови у задоволенні позову про зменшення аліментів зауважив, що протягом 2022-2023 років він повністю утримував дружину, доньку, себе, орендував житло та сплачував аліменти, що унеможливлювало сплату боргу у сумі 500 дол. США щомісячно та повернення боргу.
Просив рішення суду скасувати з постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи.
Відповідач не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції встановив такі обставини
Судом встановлено, що сторони по справі з 07 жовтня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 березня 2018 року розірвано (а.с.14-15).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 у них, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 (а.с.12).
Після розірвання шлюбу відповідач змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».
Судовим наказом Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 , стягнуто на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця і до повноліття останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , розпочавши стягнення з 12.02.2018 року (а.с.15-16 цивільної справи №2-н/389/19/18 (ЄУН 389/19/18)). Судовий наказ є чинним.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150,180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до частини третьоїстатті 181 СК Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частина першастатті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.СК Українипередбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження.Стаття 192 СК Українитільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом».
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що за позовом платника аліментів може бути зменшено раніше встановлений розмір аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема, зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я тощо.
У відповідності до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Як убачається із матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.12).
Судовим наказом Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2012 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 , стягнуто на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) позивача, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця і до повноліття останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , розпочавши стягнення з 12.02.2018 року.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з позовом про зменшення розміру аліментів.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, що передбачено ч. 3 ст. 13 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, позивач назвав свій позов «про зменшення розміру аліментів». Проте у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 вказав про зміну способу стягнення з нього аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 лютого 2012 року, яким передбачено стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 , аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця і до повноліття останнього, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Натомість позивач просив стягнути з нього аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн на місяць, до досягнення дитиною повноліття.
Спосіб стягнення аліментів та розмір стягуваних аліментів не є тотожними поняттями. Оскільки перше означає певний прийом стягнення аліментів (у частці від заробітку (доходу) платника аліментів або у твердій грошовій сумі), а другий певну величину, яка перебуває у залежності, зокрема, від способу стягнення аліментів (частину від цілого заробітку (доходу) платника або визначену сталу грошову суму не залежно від заробітку (доходу) платника).
Під зміною способу стягнення аліментів розуміється зміна раніше визначеного сторонами або рішенням суду прийому стягнення аліментів, передбаченого ст. 183 або ст. 184 СК України.
Що ж до збільшення або зменшення розміру аліментів, то під цим слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників, тобто розмір частки або розмір грошової суми.
Зміст позовних вимог вказує на те, що позивач у цій справі вимагав змінити спосіб стягнення з нього аліментів, а саме: з раніше визначеної судом частки його заробітку (доходу) на тверду грошову суму.
Вимог про зміну розміру стягуваної з нього як аліменти на дитину частки від його заробітку (доходу) позивач не заявляв, хоча й обґрунтовував свої вимоги тим, що розмір стягуваних аліментів у грошовому виразі, з урахуванням його теперішнього майнового стану, є для нього занадто великим тягарем.
Предмет або підстави позову позивач не змінював.
Мотивуючи відмову в задоволенні позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів недоведеністю позивачем зміни його майнового стану в бік погіршення, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 192 СК України, якою перш за все унормовано відносини зі зміни розміру аліментів, які визначені рішенням суду або домовленістю між батьками.
До відносин зі зміни способу стягнення аліментів, в частині права на пред'явлення такого позову, застосовується норма абз. 2 ч. 3 ст. 181, ч. 1 ст. 184 СК України, згідно з якими спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів, а стягнення судом аліментів у твердій грошовій сумі присуджується лише за заявою стягувача.
Отже, за чинним законодавством зміна раніше визначеного рішенням суду способу стягнення аліментів залежить від волі стягувача, а тому саме стягувану належить право на пред'явлення такого позову.
Натомість платник аліментів не наділений таким правом, тобто позивач не має права вимагати зміни способу стягнення аліментів, який визначений рішенням суду, а саме стягнення присудженої частки від заробітку (доходу) платника на тверду грошову суму.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 , як платник аліментів, просить суд про захист свого права на зменшення розміру аліментів у зв'язку зі зміною сімейного та майнового стану не у спосіб, визначений законом, що є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові.
Отже, враховуючи, що Сімейний кодекс України вказує на можливість зміни способу стягнення аліментів лише на вимогу одержувача аліментів, а відповідачка ОСОБА_2 , як одержувач аліментів, заперечує проти зміни способу їх стягнення, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд, виклавши правову позицію в постанові від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18.
Суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову, але помилково визначив характер правовідносин сторін та норми права, які до них застосовуються, що потягло неправильність висновків суду, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а також неправильне застосування норм матеріального права.
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що дана справа підлягає розгляду у порядку спрощеного провадження є безпідставні.
Відповідно до пункту 3 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, зокрема, про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження. Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.
У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (пункт 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України).
Враховуючи предмет та правові підстави позову у цій справі, вона є справою, яка хоч і виникає із сімейних правовідносин, однак відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України відноситься до тієї категорії справ (зміна способу стягнення аліментів), які можуть розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
З огляду на зазначене та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України оскаржуване рішення суду належить змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 лютого 2024 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.
Головуючий суддя А.М. Головань
Судді О.Л. Дуковський
О.А. Письменний