Справа № 345/6547/23
Провадження № 22-ц/4808/880/24
Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
09 липня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Баркова В.М., Девляшевського В.А.,
секретар Кузнєцов В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іваніва Олега Богдановича на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно,
21 грудня 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, який обґрунтував, тим, що в лютому 2022 помер його батько ОСОБА_3 , і після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 .
Квартира належала спадкодавцю на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 03.11.2003 року. Після смерті спадкодавця 08.06.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Позивач вважав, що являється єдиним спадкоємцем першої черги, як син спадкодавця, оскільки інші спадкоємці першої черги свої права на спадщину не заявляли. В той же час нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, оскільки у спадкодавця є інший спадкоємець за нотаріально посвідченим заповітом, складеним 17.04.2014 року. Згідно з вказаним заповітом спадкодавець все своє майно на випадок смерті заповів ОСОБА_2 - своїй рідній сестрі. Заяву про прийняття спадщини за заповітом відповідач ОСОБА_2 подала нотаріусу 20.12.2022 року. В той же час, саме позивач одноосібно прийняв спадщину і став власником квартири після смерті спадкодавця, позаяк у встановлений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Проте нотаріус 04.01.2023 року виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право спадщину. Позивач вважав, що відповідач не прийняла спадщину, оскільки подала заяву після спливу 6 місячного строку, передбаченого законом на подачу заяви нотаріусу. Крім того вона не проживала спільно із спадкодавцем.
Позивач просив визнати за ним право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , який помер в лютому 2022 - на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, адвокат Іванів О.Б., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно не дослідив обставини справи, не дав належної оцінки зібраним доказам та прийшов помилково до передчасного рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи в позові, суд першої інстанції покликався на ті обставини, що відповідач у встановленому законом порядку прийняла спадщину, оскільки питання прийняття нею спадщини під час воєнного стану, регулювались постановою КМУ «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року № 164. Фактично для відповідача перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупинявся на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці. Тобто обрахунок строку для спадкової справи відкритої після смерті спадкодавця, померлого в лютому 2022 року, становив 10 місяців, і сплив 31 грудня 2022 року. Таким чином нотаріус правомірно прийняв у відповідача заяву про прийняття спадщини та включив до кола спадкоємців, відповідно, правильно відмовив у вчиненні нотаріальної дії позивачу. Однак з такою позицією суду першої інстанції неможливо погодитися з огляду на постанову ВС від 25.01.2023 року справа № 676/47/21 де вказано, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Апелянт вказує, що правила щодо строку на прийняття спадщини(початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий ВРУ і є основним актом цивільного законодавства України. Строк на прийняття спадщини по своїй суті є присічним (ст.ст. 1270, 1272 ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (ст.1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України). Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і інших нормах цього кодексу, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові КМУ визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини. Тому п.3 постанови КМУ від 28.02.2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить ст.1270, 1272 ЦК України не підлягає застосуванню.
Отже, як зазначає апелянт, тільки позивач в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті спадкодавця.
Таким чином, просить скасувати рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2024 року та постановити нове про задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подано.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду не явилася.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача ОСОБА_2 , яка просила рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте оскаржене рішення таким вимогам закону не відповідає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в лютому 2022 помер ОСОБА_3 (а.с.6).
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 . (а.с.8,9).
Позивач ОСОБА_1 доводиться сином померлому ОСОБА_3 (а.с.7).
08.06.2022 року позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
У зв'язку з відкриттям спадкової справи за заявою позивача нотаріусом з'ясовано, що спадкодавець ОСОБА_3 залишив нотаріально посвідчений заповіт від 17.04.2014 року, яким все належне йому майно на день смерті заповів сестрі - відповідачу ОСОБА_2 (а.с.19).
20.12.2022 року ОСОБА_2 , звернулась до приватного нотаріуса для прийняття спадщини та подала нотаріусу заповіт на свою користь (а.с.20).
04 січня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 .. Постановою приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Курищук І.В від 4 січня 2023 року у видачі свідоцтва позивачу відмовлено з підстав існування заповіту на користь ОСОБА_2 , який заповідачем не було змінено або скасовано (а.с.15,21).
21.12.2023 року нотарус повідомив позивача про те, що свідоцтво про право на спадщину за заповідом після смерті ОСОБА_3 не видавалося. (а.с.32)
Звертаючись до суду, позивач вказував, що відповідач не прийняла спадщину, оскільки подала заяву після спливу 6 місячного строку, передбаченого законом на подачу заяви про прийняття спадщини. Позивач зазначив, що ОСОБА_2 не проживала спільно із спадкодавцем, тобто, фактично спадщину теж не прийняла, разом з тим він своєчасно заявив про прийнятття спадщини, тому має право на спадщину як єдиний спадкоємець.
Суд першої інстанції керувався наступними нормами матеріального права.
Згідно зі статтями 1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217,1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (статті 1261-1262 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За загальним правилом, визначеним частиною першоюстатті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Згідно зі статтями12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої, другоїстатті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер в лютому 2022 року.
Отже, спадшина відкрилася 28 лютого 2022 року.
Строк на прийняття спадщини сплинув 28 серпня 2022 року.
Відповідач ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 20.12.2022 року.
Суд першої інстанціїї виходив з того, що особливості спадкування під час воєнного стану на момент подачі відповідачем заяви про прийняття спадщини регулювались постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року № 164. Окрім того, Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату» від 11.03.2022 № 1118/5, що набрав чинності 19.03.2022, були внесені зміни в Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5. Було доповнено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці. Тобто, за загальним довоєнним правилом строк прийняття спадщини становив 6 місяців з дня відкриття спадщини. Втім, зміни, що почали діяти з 06.03.2022, додали до цього строку ще 4 місяці.
Тому суд першої інстанціїї зазначив, що у відповідності до діючого законодавства строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого в лютому 2022 року, становив 10 місяців, і сплив 31 грудня 2022 року. Таким чином нотаріус правомірно прийняв у відповідача заяву про прийняття спадщини та включив до кола спадкоємців як спадкоємця за заповітом. І відповідно, правильно відмовив у видачі свідоцтва про спадщину позивачу, який є спадкоємцем за законом.
Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строк дії якого продовжено. Нотаріальні дії в умовах воєнного стану вчиняються з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 164 з відповідними змінами та доповненнями (далі -Постанова).
Так, пунктом 3 вказаної постанови, у редакції, чинній на час відкриття спадщини, передбачалося, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняттязупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Тобто на час відкриття спадщини 28.02.2022 року особи, які мали права спадкування, могли розраховувати на те, що під час дії воєнного стану перебіг шестимісячного строку прийняття спадщини зупиняється на час його дії, але не більш як на 4 місяці.
В цій справі позивач доводить суду, що заяву від 20.12.2022 року про прийняття спадщини за заповітом після смерті брата подано відповідачем поза межами строків, визначених ст. 1270 ЦК України, отже вона не може мати правових наслідків у виді видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.
Так, спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , як роз'яснено в п. 1.6. Змін до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 17.09.2015 № 1784/5, а саме, у разі якщо в свідоцтві про смерть спадкодавця зазначено лише місяць та рік або тільки рік смерті, часом відкриття спадщини слід вважати відповідно останній день зазначеного місяця або 31 грудня року смерті.
Отже, за приписами ст. 1270 ЦК України 6-ти місячний строк на прийняття спадщини скінчився 28.08.2022 року.
Апеляційний суд приймає до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 зупинено строк на прийняття спадщини, поки діє воєнний стан.
Саме вказані приписи підзаконного нормативно-правового акту покладені судом першої інстанції в основу судового рішення по суті спору щодо відмови в позові у зв'язку із дотриманням ОСОБА_2 строків подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за заповітом.
Проте Верховний Суд вказав, що відповідний пункт цієї постанови суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню (постанова КЦС ВС від 25.01.2023 у справі №676/47/21).
Так ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їхній юридичній силі (вимір за вертикаллю). Вона поширюється на співвідношення, по-перше, закону та підзаконних актів і, по-друге, Конституції України та законів (як кодифікованих, так і інших (поточних)). Одночасно існує ієрархія між ЦК України як кодифікованим законом й іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Вона базується на визнанні ЦКУкраїни основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії за горизонталлю).
Що стосується виміру ієрархії за горизонталлю, то у ст. 4 ЦК України закріплено пріоритет його норм (як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів. Такий спосіб вирішення колізії норм цього Кодексу та інших законів підтримав Конституційний Суд України.
Щодо виміру ієрархії за вертикаллю у ст. 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. А також зазначено, що якщо постанова КМУ суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК України або закону.
Правила стосовно строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України. Законодавець як у ст. 1270 ЦК України, що стосується строку прийняття спадщини, так і в інших нормах Кодексу не передбачив можливості наявності такої конструкції, як зупинення перебігу строку на прийняття спадщини. Тим паче, він не закріпив можливості визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини, ніж встановлені в Кодексі.
Таким чином, застосування інших положень, зокрема, постанови КМУ, що суперечать приписам ЦК України щодо визначення строків реалізації права на прийняття спадщини, є протиправним.
Враховуючи викладене вище, апеляційний суд констатує, що спірну заяву про прийняття спадщини відповідачем подано поза межами передбаченого ст. 1270 ЦК України строку, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог у справі, а також доводів апеляційної скарги.
У даному випадку визначальне значення має дотримання спадкоємцем строків на реалізацію права на прийняття спадщини або відмови від такого права, що за нормами законодавства існує протягом 6-ти місяців з моменту відкриття спадщини. При цьому позивач належно довів, що подав заяву про прийняття спадщини у строк, визначений законом. В той же час відповідач пояснила колегії суддів, що ій відомо було про існування заповіту ОСОБА_3 на її користь, і про смерть спадкодавця вона дізналася одразу після його поховання в червні 2022 року - тобто, до закінчення 6 - місячного строку для заяви про право на спадщину. Із вимогами про надання їй додаткового строку для подання такої заяви ОСОБА_2 не зверталася, пояснила, що не була впевнена в чинності складеного на її користь заповіту.
Посилання суду першої інстанції на те, що заповіт, складений ОСОБА_3 на користь відповідача, є чинним, не скасований і не оспорений, тому нема підстав сумніватися в правомірності прийняття відповідачем спадщини, апеляційним судом оцінюється критично, оскільки суперечать положенням ч.4 ст. 4 ЦК України, якими чітко передбачено, що якщо постанова Кабінету МіністрівУкраїни суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Таким чином, за суперечливого правового регулювання правовідносин як ЦК так і постановами КМУ, пріоритет слід надавати саме приписам ЦК України.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61 -8014 св21), від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19 (провадження № 61-5707св23), від 16 серпня 2023 року у справі № 520/15620/17 (провадження № 61-8414 св23), від 08 квітня 2024 року у справі № 334/2358/23 (провадження № 61-434св24), 26 червня 2024 року у справі №333/1912/23 (провадження № 61-3174св24).
За таких обставин апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, рішення суду у даній справі слід скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права ст. ст. 4, 1270 ЦК України, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог і визнання права власності на спірне спадкове майно за позивачем.
На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1816,8 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанцій необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іваніва Олега Богдановича задовольнити.
Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2024 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , померлого в лютому 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у відшкодування судових витрат 1816 грн 80 коп..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 10 липня 2024 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.М. Барков
В.А. Девляшевський