Справа № 344/21018/23
Провадження № 33/4808/115/24
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.
Суддя-доповідач Васильєв
04 липня 2024 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 14 грудня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,-
Судом першої інстанції встановлено, що 01 листопада 2023 року о 22 год. 57 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Івасюка, 82, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Nissan Almera » н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння,зі згоди водія, проводився у встановленому законодавством порядку, на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Drager», результат огляду становив 1,89 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 14 грудня 2023 року та провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАПза відсутністю складу адміністративного правопорушення. .
В обґрунтування апеляційних доводів посилається на те, що суд прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Вказує, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що він належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.
Звертає увагу на те, що розгляд справи відбувся за його відсутності, оскільки він не зміг з'явитися в судове засідання,так як перебував на медичному огляді у травматологу у зв'язку з тим, що напередодні підвернув ступню.
Вважає, що суд першої інстанції безпідставно зазначив, що він в черговий раз не з'явився судове засідання, оскільки жодної повістки про явку до суду він не отримував.
Вказує, що відео фіксація, яка є в матеріалах провадження є фрагментарною і не може відтворити усіх подій, які відбулись на момент зупинки транспортного засобу під його керуванням.
Разом з тим, відеозаписом не зафіксовано неадекватності його поведінки та інших ознак алкогольного сп'яніння, однак працівники поліції, які не вправі визначати стан сп'яніння водія транспортного засобу, безпідставно повідомили йому, що вони бачать, що він перебуває у стані сп'яніння.
Вважає, що було порушено його право на захист, оскільки чіткої пропозиції щодо можливості надання послуг адвоката від працівників поліції не було і в матеріалах провадження немає даних, які підтверджують, що саме він перебував за кермом транспортного засобу.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Феденчук І.М. не з'явились жодного разу, хоча в установленому законом порядку повідомлялись про розгляд апеляційної скарги, не подали клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердили поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції.
Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності та її захисник самостійно відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії). При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).
Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим участь цієї особи та її захисника в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Разом з тим, апеляційне провадження по справі триває в суді апеляційної інстанції з 27.12.2023 року та справа неодноразово (дев'ять разів) призначалася в суді апеляційної інстанції. Однак, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Феденчук І.М. жодного разу не з'явились не з'явились до суду апеляційної інстанції, не надали належним чином завірені документи, які підтверджують поважність причин неявки до суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд вважає, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 та його захисника адвоката Феденчука І.М. свідчить про те, що останні фактично відмовились від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні та зловживаючи своїми процесуальними правами, безпідставно затягують розгляд провадження.
Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та її захисник повинні добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці розуміє таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності.
За своєю суттю дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права стороною процесу, однак по суті вони направлені на деструктивність судового розгляду.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову судді залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Так, судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі, а матеріали справи не містять даних про належне повідомлення про розгляд справи.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об'єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді.
Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що справа про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 надійшла до суду 07.11.2023 року (а.с.9), розгляд якої було призначено на 28.11.2023 року та 14.12.2023 року, про що було завчасно та належним чином повідомлено учасників судового розгляду.
Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що 16.11.2023 року захисник Феденчук І.М. ознайомився з матеріалами справи та знав про те, що справа призначена до розгляду.
ОСОБА_1 та його захисник адвокат Феденчук І.М. не просили відкласти судовий розгляд та не надали дані, які доводять поважність причин неявки до суду першої інстанції.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності та його захисника дозволяли суду прийти до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без їх участіта не порушували право на ефективний захист своїх інтересів в суді.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що в матеріалах провадження відсутні належні та достатні докази на підтвердження винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, а оцінка доказів, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції було допущено помилку та безпідставно зазначено, що ОСОБА_1 керував мопедом «Nissan Almera » н.з. НОМЕР_1 , хоча в дійсності останній керував автомобілем. Вищевказана помилку носить суто технічний характер та є очевидною і може бути самостійно виправлена судом першої інстанції у встановленому законом порядку.
Під час перегляду справи в апеляційній інстанції судом, з метою перевірки доводів захисника, у повному обсязі було повторно досліджено докази, які містяться в матеріалах справи, та відеозаписи, які долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, згідно даних відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №612904 від 01.11.2023, ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 01 листопада 2023 року о 22 год. 57 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Івасюка, 82, керував транспортним засобом «Nissan Almera » н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння,зі згоди водія, проводився у встановленому законодавством порядку, на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Drager», результат огляду становив 1,89 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України. (а.с. 1).
Вказаний протокол складений уповноваженою особою - поліцейським взводу 1 роти 2 БУММ в Івано-Франківській області капралом поліції Стойко А.В., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний уповноваженою на те особою.
ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та отримав його копію, що підтверджується його власноручним підписом.
У графі протоколу, якою передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено, що пояснення він надасть в суді.
Додатково в протоколі зазначено про те, що водій від керування транспортним засобом відсторонений. Тимчасово вилучені документи: посвідчення водія НОМЕР_2 та видано тимчасовий дозвіл на керування транспортними засобами ТЗ221236.
Даними відеозаписів підтверджено, що працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом висунутого обвинувачення, з правами та обов'язками, які передбачені законом.
За змістом рішення Європейського суду по справі «Ґалстян проти Вірменії», протокол про адміністративне правопорушення, який містить обвинувачення та є головним доказом по справі, повинен мати відомості про точний час, коли цей документ був пред'явлений особі, яка притягається до відповідальності та чи мала вона достатній час на ознайомлення з ним.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статей 254, 255, 256 КУпАП і не містить недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи будь-яких інших процесуальних порушень.
Апеляційний суд вважає, що зміст висунутого обвинувачення було доведено ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, що підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення в сукупності з даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.11.2023 року, роздруківки приладу «Alcotest Drager 6810», а також іншими даними, що містяться в матеріалах провадження, в їх сукупності.
Так, згідно з даними акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, за допомогою Alcotest Drager 6810, результати огляду на стан сп'яніння - 1,89 проміле. ОСОБА_1 відмовився від підпису у відповідній графі акту. (а.с. 3)
Згідно даних направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ПОКЦМЗІФОР», складеного 01.11.2023 року о 23 год. 29хв., внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд не проводився, оскільки огляд було проведено поліцейським із застосуванням технічного приладу. (а.с. 4).
Відповідно до роздруківки приладу «Alcotest Drager 6810", огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведений 01.11.2023 о 23:35 год. за допомогою приладу «Alcotest Drager 6810», прилад № ARBH - 0026, дата калібрування 12.07.2023, тест № 1098, результат - 1,89 проміле. Роздруківка приладу «Alcotest Drager 6810" підписана поліцейським. (а.с. 2).
Згідно долученого до матеріалів справи рапорту поліцейського СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Соповського Т., 10.12.2023 року близько 00 год. 50 хв. в с. Коршів по вул. Коломийська, ним спільно з поліцейським СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_2 було зупинено транспортний засіб ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався під час комендантської години під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході спілкування з вищевказаним водієм в них виникла підозра, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, за наявності наступних ознак: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, порушення координації рухів. Водієві ОСОБА_4 на місці зупинки було запропоновано пройти освідчення на факт вживання алкоголю за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6810", на що останній погодився, результат тесту - 0,67 проміле. З даним руль татом водій погодився, проте водію було запропоновано пройти освідчення на факт вживання алкоголю у медичному закладі, на що водій відмовився. У зв'язку з цим, на вищевказаного водія було складено адміністративні матеріали за ч.1 ст.130 КУпАП. Від керування ТЗ водій відсторонений, ТЗ передано тверезому водію. (а.с. 8)
До матеріалів провадження долучено копію постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАІ №8060428 від 01.11.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.123-3 КУпАП за відсутність переднього номерного знаку та порушення вимог п.2.9.в ПДР України. ( а.п.7)
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, апеляційним судом були досліджені відеозаписи, які долучено до матеріалів адміністративної справи (а.с. 8), з яких вбачається, що Відеозаписом зафіксовано, як працівники поліції зупиняють транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що останній керував транспортним засобом марки «Nissan Almera » н.з. НОМЕР_1 без номерного знаку. Поліцейський оголошує постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.9.в ПДР України за керування транспортним засобом без номерного знаку. Відеозаписом зафіксовано, що водій ОСОБА_1 має явні ознаки алкогольного сп'яніння у вигляді порушення мови та координації рухів, поведінки, що не відповідає обстановці. У зв'язку з тим, що працівники поліції встановлюють у ОСОБА_1 наявність певних ознак алкогольного сп'яніння, вони пропонують водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння та проводять такий огляд за допомогою спеціального технічного приладу. В результаті проведення огляду на стан сп'яніння отримано позитивний результат тесту 1,89 проміле проти якого водій не заперечує. Поліцейські намагаються з'ясувати відношення ОСОБА_1 щодо отримання відповідного позитивного огляду на стан сп'яніння та роз'яснюють останньому, що вказаний результат більше ніж в дев'ять разів перевищує дозволену норму, пропонують йому пройти повторний огляд у медичному закладі. Зі змісту поведінки ОСОБА_1 вбачається, що останній повністю погоджувався із позитивним результатом огляду і не стверджує, що перебуває у тверезому стані, розуміє правові наслідки керування транспортним засобом у стані сп'яніння та не бажає складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, в категоричній формі відмовився пройти повторний огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, намагається домовитись з працівниками поліції про уникнення від відповідальності.
Відеозаписом зафіксовано, що поліцейські повідомляють, що стосовно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, складають відповідний протокол та повідомляють його зміст ОСОБА_1 , який відмовляється надати пояснення та підписує протокол про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП, приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядку).
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, під час процедури його огляду та складання протоколу щодо нього про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи щодо недопустимості результату огляду на стан сп'яніння, який було проведено поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна бути висловлена в категоричній чіткій формі, а зі змісту процесуальної поведінки водія повинно вбачатись, що він дійсно вважає, що такий результат огляду не відповідає дійсності та погоджується пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, оскільки не перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання щодо незгоди водія транспортного засобу із отриманим позитивним результатом огляду на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, необхідно враховувати поведінку водія транспортного засобу та звертати увагу на його ставлення щодо можливості спростувати отриманий результат шляхом проведення відповідного огляду у медичному закладі.
Разом з тим, відмова водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі свідчить про те, що він не бажає скористатися своїм правом на спростування отриманого результату шляхом проведення такого огляду професійним лікарем у закладі охорони здоров'я та фактично погоджується з отриманим позитивним результатом огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на захисника, яке передбачено ст.268 КУпАП виникає у особи, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення, тільки після складання стосовно неї відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Суд, дослідивши відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп'яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу та відмовився від проходження огляду у медичному закладі.
Відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, встановити послідовність даних, що містяться в матеріалах провадження, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, в оскаржуваній постанові, а також заперечень, викладених в апеляційній скарзі та озвучених під час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку ОСОБА_1 при фіксації обставин подій патрульними поліцейськими, проходженні ним огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння з допомогою Алкотестера «Драгер» та відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі.
Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що в матеріалах провадження достатньо належних та допустимих доказів, які поза всяким розумним сумнівом доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а відтак і наявність в діях останнього складу та події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що і поставлено йому у вину.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами, оскільки при накладенні стягнення судом першої інстанції було вірно враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.
З огляду на наведене, підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв