Справа № 636/4999/24 Провадження 1-кп/636/1018/24
04.07.2024 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у спрощеному провадженні обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12024226290000150, внесеному 24 травня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно обвинуваченого
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова Гнилиця Чугуївського району Харківської області, громадянина України, пенсіонера, із середньою освітою, одруженого, на утримані малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України,-
встановив:
До суду надійшов обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України ОСОБА_3 з клопотанням прокурора ОСОБА_4 про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акту додані:
-письмова заява обвинуваченого, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта в спрощеному провадженні;
-матеріали досудового розслідування, в тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості.
В порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_3 не затримувалася.
В ході досудового розслідування встановлено, що 24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями ст.ст. 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією України та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_5 , а також інші невстановлені на цей час представники влади РФ, діючи всупереч вимогам пунктам 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (ХХV), від 21.12.1965 №2131 (ХХ), від 14.12.1974 №3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі - ЗС РФ) на територію України.
24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в АР Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в України», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, останнього разу згідно Указу Президента України № 271/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», затвердженого Законом України № 3684-IX від 08.05.2024 з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб
ОСОБА_3 з початку вторгнення ЗС рф на територію України, тобто з 24.02.2022 року по 08.09.2022, перебуваючи на території с. Нова Гнилиця Чугуївського району Харківської області публічно закликав до невизначеного кола осіб до підтримки рішень та дій держави агресора рф та її збройних формувань.
Зокрема, ОСОБА_3 в період окупації с. Нова Гнилиця Чугуївського району Харківської області, а саме з кінця лютого 2022 року по 08.09.2022, звертаючись до мешканців с. Нова Гнилиця Чугуївського району Харківської області, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , заперечував агресію ЗС РФ в Україні, казав: «русские скоро возьмут Харьков, здесь везде будет россия, вот тогда жизнь наладится...», мав дружні відносини з військовими рф та допомагав їм ремонтувати техніку.
Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані як кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 111-1 КК України, - колабораційна діяльність, а саме: публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та дій держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин суд не досліджував у відповідності до вимог ч. 2 ст. 382 КПК України.
Викладені судом обставини, встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження, під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акту за його відсутності.
Обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідженням доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
При призначенні покарання ОСОБА_3 суд бере до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, враховує відомості про особу обвинуваченого: на підставі ст. 89 КК України не має судимостей, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, пенсіонер за віком, за місцем проживання характеризується задовільно.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, передбаченою ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду власних дій, наявності відчуття жалю за вчинене, розуміння наслідків своїх дій, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, про що зазначено в обвинувальному акті.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, а також враховуючи дані про особу, його вік, стан здоров'я, сімейний стан, суд вважає за можливе, призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги в межах санкції відповідної частини статті.
Суд приймає до уваги правову позицію, сформульовану у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року по справі № 344/16025/18, а саме, рішення суду про позбавлення права займатись певною діяльністю має бути чітко і ясно сформульовано в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов'язане вчинення кримінального правопорушення.
Суд вважає, що таке покарання є дійсно необхідним, справедливим і цілком достатнім для виправлення винного і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також відповідатиме цілям та меті покарання.
Цивільний позов не заявлений, судові витрати та речові докази відсутні.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, крім підстав розгляду провадження за відсутності учасників, згідно ч. 2 ст. 302 КПК України.
Копію вироку після ухвалення наступного дня направити засудженій та прокурору.
Суддя