Справа № 635/4123/24
Провадження № 3/635/1843/2024
02 липня 2024 року смт Покотилівка Харківський район Харківська область
Суддя Харківського районного суду Харківської області Даниленко Т.П., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
До Харківського районного суду Харківської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 124 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 602655 від 08.04.2024 року ОСОБА_1 , 08.04.2024 року о 10 год 30 хв, будучи притягнутим 06.06.2023 року до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП, керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що використовується для перевезення пасажирів, технічний стан якого не відповідав вимогам стандартів, а саме: мав тріщину вітрового скла в зоні роботи склоочисників, чим порушив вимоги п. 31.1. Правил дорожнього руху, п. 6.8.5 ДСТУ № 3649 від 2010 року.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, за ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , та його захисник адвокат Овсяник С. А. в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. 02.07.2024 адвокат надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просив закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 7 ч. 2ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14.10.2003).
Суд, виходячи з положень ст. 268 КУпАП, відповідно до яких під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, а також закінчення строків розгляду справи даної категорії, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, за наявними в матеріалах справи доказами.
Суддя, дослідивши наявні в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серія ААД № 602655 від 08.04.2024 року, СД диск з відеозаписом № 470173, рапорт від 08.04.2024 року капітана поліції ОСОБА_2 , довідку інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Олександра Кірічек, постанову по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 802010 від 06.06.2023 року, а також копію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01535-00475-24 від 16.02.2024 року, зазначає про таке.
Відповідно до вимог ст. ст.245,251,252,280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Положення ч.ч. 1, 2 ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі- ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно вимог п. 31.1 Правил дорожнього руху України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
У відповідності до п.31.3 «а» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Згідно зі ст. 23 Закону України від 05 червня 2014 року № 1315-VII "Про стандартизацію" національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах (ч. 1 ст. 23). Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов'язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами (ч. 2 ст.23).
Згідно вимог ДСТУ 3649:2010 , Національний стандарт України, колісні транспортні засоби, вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» поширюються на колісні транспортні засоби категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.
Пунктом 1 розділу «Вимоги до інших елементів конструкції» визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Вимоги ГОСТ 5727-88 «Скло безпечне для наземного транспортного засобу. Загальні технічні умови», не допускають наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу. Наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу погіршують його прозорість.
Однак, необхідно зауважити, що зазначений стандарт застосовують виключно при технічному огляді колісного транспортного засобу для здійснення контролю технічного стану КТЗ на відповідність вимогам ДСТУ 3649 під час проведення державного технічного огляду колісного транспортного засобу.
Нормами ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» передбачено проведення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів здійснюють суб'єкти проведення обов'язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.
Відповідно до положень цієї статті обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Перелік технічних несправностей, при яких забороняється експлуатація транспортного засобу наведений у розділі 31 Правил дорожнього руху України, а саме «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання».
Однак, в цьому переліку відсутня така несправність, як тріщина на лобовому склі, тобто Правилами дорожнього руху не забороняється експлуатувати транспортний засіб в цьому випадку.
Таким чином, наявність тріщини на лобовому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , п.п. 31.3 «а» ПДР не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу, виключає можливість притягнення водія до адміністративної відповідальності.
У пункті 3.6 Правил дорожнього руху визначено перелік випадків, коли забороняється подальший рух транспортних засобів, однак він також не містить вказівки на те, що тріщина на лобовому склі перешкоджає руху транспортного засобу.
Таким чином, суд зазначає, що виходячи з системного аналізу діючого законодавства України про адміністративні правопорушення вбачається, що підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є порушення саме Правил дорожнього руху України, а не стандартів ДСТУ.
Крім того, суд зазначає, що диспозиція ч. 2 ст. 121 КУпАП встановлює наступний склад адміністративного правопорушення: керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації.
В той же час, диспозицією ч. 4 ст. 121 КУпАП зокрема передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, вчинене повторно протягом року.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що посадовою особою Національної поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 602655 від 08.04.2024 року невірно кваліфіковано обставини справи, оскільки ч. 2 ст. 121 КУпАП не передбачено адміністративну відповідальність за такими кваліфікуючими ознаками як експлуатація транспортного засобу, який має такі технічні несправності, як механічне пошкодження вітрового скла в зоні дії склоочисників.
При цьому, суд зазначає, що навіть факт визнання особою вини у порушенні ПДР, що міститься в поясненнях ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів.
Таким чином, склад правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 , зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідає диспозиції ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 3.1. ПДР, а тому його відповідальність за діяння, зазначене в протоколі, на підставі ч. 4 ст. 121 КУпАП виключається.
Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно із ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
За таких обставин та враховуючи зазначені норми законодавства, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 121 КУпАП необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 121, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП,
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 4 ст.121 КУпАП стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області.
Суддя Т.П. Даниленко