Справа № 405/3641/24
6/405/130/24
30 травня 2024 року м. Кропивницький
Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого - судді: Драного В.В.
при секретарі: Дятел О.В.
розглянувши подання державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Прокопенко Яни Олексіївни, заінтересовані особи: Національний банк України (стягувач), ОСОБА_1 (боржник) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , -
Державний виконавець Подільського ВДВС у м. Кропивницькому ПМУМЮ (м. Одеса) Прокопенко Я.О. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . На обґрунтування подання зазначила, що у відділі на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 72617564 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь НБУ грошових коштів за виконавчими листами, виданими Ленінським районним судом м. Кіровограда. Виконавцем вжито заходів для його примусового виконання, однак виконавчі документи за вказаним зведеним виконавчим провадженням боржником не виконані. Боржнику надсилалися виклики щодо явки до виконавця щодо пояснення причин невиконання рішення суду, однак боржник на дані виклики не з'явилася. Крім того, виконавцем встановлено, що боржник не має доходів та відкритих банківських рахунків. При цьому, боржник має паспорт для виїзду за кордон. Вважає, що боржник ухиляється від виконання рішення, не вживає заходів для його виконання. За таких обставин, просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання нею своїх зобов'язань за вказаним зведеним виконавчим провадженням.
Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Державний виконавець 30.05.2024 року подала до суду заяву, в якій вимоги подання підтримала, просить розгляд справи провести без її участі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку державного виконавця в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути подання на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали подання, суд вважає, що у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 слід відмовити виходячи з наступного.
Судом встановлено, що із серпня 2023 року на виконанні у Подільського ВДВС у м. Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувають виконавчі провадження № 72607710 та № 72608020 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь НБУ грошових коштів у розмірі 7451,80 грн. та з ОСОБА_1 на користь НБУ грошових коштів у розмірі 11930,97 грн. відповідно (а.с. 4-7).
В ході примусового виконавчого провадження державним виконавцем здійснені заходи щодо встановлення майнового стану боржника, за наслідками яких встановлено, що у боржника відсутні доходи, нерухоме майно, транспортні засоби та відкриті банківських рахунках як фізичної особи-підприємця відсутні (а.с. 15. 16, 17, 18).
Згідно акту державного виконавця від 24.10.2023 року виходом за адресою місця проживання боржника ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 встановлено, що двері ніхто не відчинив (а.с. 8).
Відповідно до акту державного виконавця від 11.12.2023 року виходом за адресою місця проживання боржника ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 встановлено, що зі слів сусідів ОСОБА_1 не проживає за даною адресою (а.с. 13).
Також, 24.10.2023 року та 07.12.2023 року державний виконавець направила засобами поштового зв'язку боржнику ОСОБА_1 виклики. Однак конверти з ними повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 9, 10, 11, 13).
Відповідно до акту державного виконавця від 16.05.2024 року виходом за адресою місця проживання боржника ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 встановлено, що зі слів сусідів ОСОБА_1 не проживає за даною адресою, її теперішнє місце проживання невідоме (а.с. 14).
Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Розглядаючи дане подання та надаючи оцінку наданим заявником доказам, суд виходить з того, що питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за поданням виконавця при виконанні судових рішень та рішень інших органів, у порядку, передбаченому ст. 441 ЦПК України, в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього, зокрема, судовим рішенням.
Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставин, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
Таким чином, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне в порядку ч. 3 ст. 12 ЦПК України суб'єктом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, тяжкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання, - тобто він має змогу виконання зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Отже, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження, а обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Поряд з цим, обмеження конституційного права громадянина на вільне залишення території України в зв'язку з ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовими рішеннями є обґрунтованим лише за умови вжиття виконавцем всіх заходів, спрямованих на примусове виконання рішень, неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі вчинення всіх можливих виконавчих дій.
Однак, саме по собі невиконання боржником зобов'язань не може свідчити про її умисне ухилення від виконання покладених на неї обов'язків, а виконавцем не доведено наявності факту свідомого ухилення боржника від виконання покладених на неї виконавчими документами обов'язків.
Крім того, для застосування вказаного обмеження необхідною умовою є доведення доцільності такого обмеження в світлі сприяння виконанню зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, воно має бути виправданим та пропорційним. Така позиція суду в повній мірі узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні у справі «Хлюстов проти Росії» від 11.07.2013 року (скарга № 28975/05).
Однак, виконавцем не надано жодного обґрунтування того, яким саме чином встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України сприятиме виконанню покладених на неї зобов'язань. Більш того, державним виконавцем не доведено, що боржник документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон.
Крім того, суд звертає увагу на непропорційність розміру заборгованості за виконавчими провадженнями та тяжкістю заходу примусового виконання, яке полягає в обмеженні конституційного права особи на свободу пересування.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 р. ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Факт невиконання судового рішення не є підставою для постановлення ухвали про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки для застосування вказаного заходу виконавцю необхідно довести наявність умисних дій боржника, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення. Зазначений захід, про який йдеться у поданні за тих доказів, що надає виконавець, є порушенням права особи щодо вільного вибору місця проживання, вільного залишення території України, наданого ст. 33 Конституції України.
З огляду на викладене, суд вважає, що виконавцем у поданні не мотивовано та належними доказами не підтверджено, більш того, не обґрунтовано свідоме ухилення боржника від виконання зобов'язання, при цьому виконавцем не доведено, яким чином застосовування до ОСОБА_1 за виконавчим провадженням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може позначитися на виконанні покладених на неї зобов'язань, і те, що зазначений захід є дійсно необхідним та є достатні підстави вважати, що застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України забезпечить в подальшому належне виконання боржником за виконавчими провадженнями зобов'язань згідно виконавчих документів, на підставі чого суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання у зв'язку з його недоведеністю та безпідставністю.
На підставі ст. 33 Конституції України, ч. 3 ст. 269, ст. 313 ЦК України, Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст. 441 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Прокопенко Яни Олексіївни, заінтересовані особи: Національний банк України (стягувач), ОСОБА_1 (боржник) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда В.В. Драний