Справа № 216/4533/24
Провадження № 1-кп/216/551/24
про продовження строку дії запобіжного заходу
у вигляді тримання під вартою
09 липня 2024 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12024041230000284 від 05 лютого 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який має повну загальну середню освіту, не працює, неодружений, має малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше неодноразово судимий, зареєстрований і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_6 ,
У Центрально-Міському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувають на розгляді матеріали кримінального провадження № 12024041230000284 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор надав клопотання про продовження строку дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки 07 серпня 2024 року спливає строк тримання останнього під вартою й судове провадження не буде завершене до його спливу. При цьому підстави для скасування або зміни обраного запобіжного заходу відсутні, тому що будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, для можливості застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, на теперішній час не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання тадослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2024 року до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07 серпня 2024 року включно.
На цей час матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 знаходиться на розгляді в суді, строк тримання останнього під вартою спливає 07 серпня 2024 року, до спливу цього строку судове провадження не буде завершене, оскільки перебуває на стадії підготовчого провадження та судовий розгляд не розпочато.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення; вік і стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність в обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, його репутацію та майновий стан, а також наявність у нього судимостей; дотримання обвинуваченим умов застосованих до нього раніше запобіжних заходів; наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення він обвинувачується, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Також відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою, суд виходить з такого.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, тому відповідно до вимог ст. 183 КПК України до нього може бути застосований такий винятковий запобіжний захід.
При цьому суд враховує відсутність обставин, які б перешкоджали утриманню обвинуваченого під вартою, зокрема таких як похилий вік, інвалідність, тяжкі захворювання тощо.
Разом з тим суд бере до уваги відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків і законного джерела доходу, оскільки останній не працює.
Крім того, обвинувачений раніше неодноразово судимий за аналогічні умисні тяжкі злочини, судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, вчинив повторно корисливий злочин. Крім того, в Центрально-Міському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувають два обвинувальних акта відносно ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185, ст. 126-1 КК Українищо свідчить про його негативну репутацію та характеризує як особу, схильну до вчинення протиправних дій.
Таким чином, наведені вище обставини про особу обвинуваченого та суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, підтверджують наявність високого ступеню ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому суд зважає, що підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та обставини, які при цьому враховувались, на даний час не змінились, а ризики - не зменшились і є триваючими.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість і ступень суспільної небезпеки злочину, спосіб його вчинення та наслідки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, а також наведені вище дані про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України й зазначені в клопотанні прокурора ризики об'єктивно існують і запобігти їм, окрім як продовженням строку дії застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо. При цьому такий запобіжний захід відповідає тяжкості кримінального правопорушення і даним про особу обвинуваченого, а також є співмірним з реально існуючими ризиками. У зв'язку з цим суд не вбачає підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання наявних ризиків та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Таким чином, даних про наявність підстав для скасування обраного обвинуваченому запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням свободи, судом не встановлено.
При цьому вданому випадку тяжкість вчиненого злочину є не єдиною підставою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Ураховуючи викладене, оскільки кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 знаходиться на розгляді в суді, строк тримання останнього під вартою спливає 07 серпня 2024 року, до спливу цього строку судове провадження не буде завершене з наведених причин, підстав для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу на теперішній час не встановлено, оскільки ризики, які існували під час його застосування, не зменшились і виправдовують подальше тримання під вартою, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, тобто до 06 вересня 2024 року.
Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цих Кодексом.
Визначаючи розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших наведених даних про його особу та наявних ризиків, суд дійшов висновку, що пропорційним існуючим ризикам і достатнім стримуючим засобом, який зможе забезпечити гарантії належної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є застава в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн., який не є завідомо непомірним для обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 182, 183, 314, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 06 вересня 2024 року включно.
Визначити заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі протягом дії цієї ухвали.
У разі внесення застави й звільнення обвинуваченого з-під варти, зобов'язати його прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього строком до 06 вересня 2024 року включно такі обов'язки:
- не відлучатися із АДРЕСА_1 без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до частин 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 цього Кодексу.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому або заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику й прокурору та направити для виконання директору державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Дія ухвали закінчується о 24.00 год. 06 вересня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Слідчий суддя ОСОБА_1