Справа № 192/1099/24
Провадження № 2-з/192/30/24
Ухвала
Іменем України
05 липня 2024 року
Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Ковальчук Н.В., за участю секретаря судового засідання Сафонової Р.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про забезпечення позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів,
встановив:
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до суду з вказаним позовом, просить стягнути на її користь з ОСОБА_3 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 109433,10 грн, що складаються з: 23949,23 грн - грошове забезпечення, та 85483,87 грн - додаткова винагорода, які були нараховані та виплачені ОСОБА_3 відповідно до наказу № 314 від 10.11.2023 по військовій частині НОМЕР_1 .
11 червня 2024 року у цивільній справі було відкрите провадження.
Після відкриття провадження у справі позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просить:
накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , в межах суми позовних вимог 109433,10 грн;
на грошові кошти, що знаходяться на банківських/розрахункових рахунках ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , в будь-яких банківських установах, в межах суми позовних вимог 109433,10 грн.
Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що вона, ОСОБА_1 , з 12 серпня 2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 . У шлюбі народилася донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько якої - ОСОБА_5 . Відповідно до рішення Кам'янець-Подільського міськрайсуду від 28.07.2010 шлюб муж ними був розірваний. 27 лютого 2022 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу села Старомайорського Волноваського району Донецької області під час виконання обов'язків військової служби у зоні бойових дій ОСОБА_5 загинув. У січні 2024 року позивачем було отримано витяг з наказу № 314 від 10.11.2023 по військовій частині НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_3 як матері сина ОСОБА_6 , 2013 р.н., було нараховано грошове забезпечення в розмірі 47898,46 грн та додаткова винагорода у розмірі 170967,74 грн, які були виплачені лише відповідачу ОСОБА_3 . Хоча дані грошові кошти повинні бути виплачені в рівних частках по на двох дітей померлого ОСОБА_5 . На звернення позивача до відповідача щодо необхідності повернути частину грошових коштів, які були безпідставно виплачені відповідачу, відповідач спочатку казала, що перерахує їй, позивачу, грошові кошти, але в подальшому грошові кошти не перерахувала, на телефонні дзвінки не реагує. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 безпідставно утримує у себе грошові кошти, які належать, її, позивача, доньці, повертати їх не захотіла, то є всі підстави до ствердження щодо необхідності у забезпеченні позову, оскільки невжиття цих заходів у майбутньому ускладнить виконання даного рішення, оскільки ОСОБА_3 може вжити заходів щодо розпорядження грошовими коштами, які фактично були помилково їй нараховані, а також може вжити заходів для відчуження будь-якого належного їй майна, щоб уникнути сплати грошових коштів у разі задоволення позовних вимог.
Позивач також зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема згідно з п. 43 Рішення у справі «Шмалько проти України» право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а, отже, й до порушення права особи на доступ до правосуддя, передбаченого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши обґрунтованість заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її задоволення.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 даного Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23 зазначив, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17). Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21). Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
З огляду на те, що між сторонами у справі ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 виник спір про стягнення коштів, який за своїм характером є майновим, враховуючи обставини, наведені у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову, предмет позову, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позову, суд доходить висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у справі у спосіб, про який просить позивач, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач просить накласти арешт на все нерухоме та рухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_3 , в межах суми позовних вимог 109433,10 грн та на грошові кошти, що знаходяться на банківських/розрахункових рахунках ОСОБА_4 , в будь-яких банківських установах, в межах суми позовних вимог 109433,10 грн.
Однак накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, тобто окремо на те, і на інше у повній сумі, заявленій до стягнення (по 109433,10 грн), матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Отже, з урахуванням вимог розумності та з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд вважає, що заяву про забезпечення позову потрібно задовольнити частково та вжити заходів забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських/розрахункових рахунках відповідача та на нерухоме та рухоме майно, яке належить відповідачу, в межах суми позовних вимог 109433,10 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст. 149, 150 - 153, 260 - 261, 353 ЦПК України,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про забезпечення позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів, задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських/розрахункових рахунках у банківських установах, та нерухоме та рухоме майно, що належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в межах суми позову у розмірі 109433,10 грн.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про забезпечення позову в іншій частині - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.В. Ковальчук