03 липня 2024 року
м. Київ
справа № 185/9701/21
провадження № 61-4687св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області,
відповідачі: Головне управління Дерджгеокадастру у Дніпропетровській області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегеста», ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року у складі судді Гаврилова В. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року керівник Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Дерджгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Дерджгеокадастру у Дніпропетровській області), Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» (далі - ТОВ «Сегеста»), ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19 серпня 2016 року № 4-4632/15-16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Вербківської сільської об'єднаної територіальної громади Павлоградського району.
Розроблену документацію із землеустрою 25 травня 2017 року ОСОБА_1 подано для затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Листом від 29 червня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про невідповідність поданого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Відмову ОСОБА_1 оскаржила у судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у справі № 160/3584/19 задоволено позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 до ГУ Держгеокадастру, визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру, яка полягає в невиданні наказів про затвердження проектів землеустрою. Зобов'язано ГУ Держгеокадастру видати накази про затвердження проектів землеустрою вказаним особам щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради, Павлоградського району, Дніпропетровської області.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2556/15-20-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797 для ведення особистого селянського господарства.
Державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку проведено 20 березня 2020 року.
На підставі договору купівлі-продажу від 07 квітня 2020 року право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1223582800:01:003:0797), площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, зареєстровано за ТОВ «Сегеста».
Прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району та входить до масиву земель, які перебували у постійному користуванні ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава».
На час прийняття оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та звернення прокурора до суду із даним позовом органом, уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки, є Вербківська сільська територіальна громада в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Вербківська сільська рада, виконуючи свої повноваження належним чином, має контролювати питання законності набуття прав на комунальне майно, використання такого майна у порядку та способом встановленим законом, надходження до місцевого бюджету плати за його використання, а також вживати своєчасні та ефективні заходи з метою припинення дій щодо незаконного користування ним.
Право власності Вербківської територіальної громади на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, проте жодних заходів, спрямованих на захист та відновлення порушеного права, Вербківською сільською радою вжито не було.
Підставою для винесення вказаного наказу зазначено рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у справі № 160/3584/19, яким ГУ Держгеокадастру Дніпропетровської області зобов'язано затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.
ГУ Держгеокадастру проігноровано, що предметом дослідження у справі № 160/3584/19 був проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розроблений ПП «Земельний ресурс» у 2016 році, тоді як на затвердження у 2020 році був поданий проект землеустрою, розроблений у 2019 році. При цьому, вказані документи істотно відрізняються за змістом, у тому числі конфігурацією та місцем розташування запитуваної земельної ділянки.
Під час розгляду та затвердження проектної документації у 2020 році у ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області були відсутні правові підстави для врахування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 у справі № 160/3584/19. Оцінку відповідності поданого проекту вимогам законодавства надано не було.
Органом виконавчої влади було проігноровано, що спірна земельна ділянка входить до масиву земель, які перебували у постійному користуванні ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», що підтверджується заявою останнього від 15 жовтня 2019 року про надання 22 фізичним особам згоди на передачу земельних ділянок у власність за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у користуванні підприємства (кадастровий номер 1223582800:01:003:0740 площею 85,2359 га). Рішення про припинення права постійного користування підприємства та вилучення з його користування земельної ділянки з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797 уповноваженим органом не приймалося.
Крім того, спірна земельна ділянка відводились ОСОБА_1 саме для ведення особистого селянського господарства. Але, після отримання спірної земельної ділянки у власність, ОСОБА_1 07 квітня 2020 року її відчужено у власність ТОВ «Сегеста».
Разом із ОСОБА_1 у березні-квітні 2020 року ще 40 громадянами відчужено 40 земельних ділянок, на користь ТОВ «Сегеста» на підставі договорів купівлі-продажу, які складають єдиний масив, загальною площею понад 84 га.
Вказаними 40 фізичними особами набуто право власності на вказані 40 земельних ділянок, що увійшли до масиву земель, разом із земельною ділянкою ОСОБА_1 , на підставі аналогічних з ОСОБА_1 дій, у тому числі шляхом звернення до адміністративних судів, інтереси яких представляли одні і ті самі представники, із зазначенням позивачами у позовних заявах та інших процесуальних документах адреси для листування: АДРЕСА_1 , що є одночасно адресою одного із засновників та кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «Сегеста».
Відсутність дійсного волевиявлення та бажання у ОСОБА_1 самостійно вести особисте селянське господарство, перепродаж спірної земельної ділянки уже через 2 місяці після її отримання у власність юридичній особі разом з іншими громадянами єдиним масивом значної площі, беззаперечно порушує основні принципи і мету запровадження в державі інституту особистого селянського господарства та закріплення особливої процедури набуття прав на неї у порядку безоплатної приватизації.
Штучне вилучення земельних ділянок із комунальної власності за відсутності дійсного волевиявлення та бажання для самостійного ведення особистого селянського господарства та фактичне нездійснення такого господарства призводить до зменшення кількості таких земель в державі та неможливості у подальшому реалізації іншими громадянами такого права на ведення особистого селянського господарства.
Правочини щодо отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність та подальше її відчуження ТОВ «Сегеста» порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на порушення конституційних прав територіальної громади, незаконне заволодіння ОСОБА_1 та ТОВ «Сегеста» спірною земельною ділянкою, створюють небезпеку для інтересів держави і суспільства загалом, в частині зменшення кількості земель сільськогосподарського призначення в державі та неможливості у подальшому реалізації іншими громадянами права на ведення особистого селянського господарства, що має виключне значення в умовах сьогодення.
Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглядаючи заяви фізичних осіб, в тому числі ОСОБА_1 , про надання їм у власність земельних ділянок, які увійшли у вказаний єдиний масив землі, не провело належну перевірку та не пересвідчилося щодо дійсності волевиявлення заявників, наявності в них бажання самостійно вести особисте селянське господарство.
Дії ОСОБА_1 та ТОВ «Сегеста» порушують інтереси держави та Вербківської сільської територіальної громади та є такими, що були спрямовані на незаконне заволодіння майном державної власності (земельними ділянками загальною площею 84 га), а тому накази Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області підлягають визнанню незаконними, вчинені правочини щодо продажу земельних ділянок підлягають визнанню недійсними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 ЦК України), земельні ділянки мають бути повернуті у власність територіальної громади в особі Вербківської сільської ради.
Спірна земельна ділянка відноситься до пасовищ, з огляду на що її використання у спосіб розорювання та засівання будь-якими сільськогосподарськими культурами суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню.
З урахуванням наведеного, прокурор просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2556/15-20СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 1223582800:01:003:0797) від 07 квітня 2020 року, площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, як такого, що порушує публічний порядок, з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на вказану земельну ділянку;
- витребувати від ТОВ «Сегеста» земельну ділянку (кадастровий номер 1223582800:01:003:0797) площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, у задоволенні позову керівника Павлоградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що не встановлено порушення визначеної на час виникнення спірних правовідносин процедури, передбаченої законом, отримання ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Тому відсутні правові підстави для втручання у право приватної власності особи, що призведе до порушення балансу та рівноваги між інтересом суспільства, територіальної громади та прав особи на майно, яке набуте на законних підставах.
Суди вважали, що оспорюваний договір не може порушувати конституційні права територіальної громади, так як громада не володіла земельною ділянкою, оскільки сільська рада прийняла рішення про повернення ділянки у власність держави і її було вилучено за актом прийому-передачі земельних ділянок. Доказів порушення публічного порядку при укладанні договору прокурором суду не надано.
Суди послалися на релевантну практику Верховного Суду та прецедентну практику Європейського суду з прав людини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року до Верховного Суду, перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 30 березня 2023 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 31 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов прокурора задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга прокурора мотивована тим, що суди не надали належної правової оцінки тому, шо спірна земельна ділянка незаконно перейшла з комунальної в державну власність. Вважає, що фактично земельна ділянка не вибула з власності Вербківської сільської ради, а тому ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не мало права нею розпоряджатися.
Судами не надано правової оцінки порушенню процедури виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 у частині неприпинення права користування нею ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава», що є порушенням частини п'ятої статті 116 ЗК України.
Суди не врахували правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, в якій вказано, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення певного виду використання забороняється використовувати як землі іншого виду використання.
Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно послалися на рішення у справі № 160/3584/19, як на преюдиційне, оскільки предметом дослідження у цій справі був проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розроблений ПП «Земельний ресурс» у 2016 році, тоді як на затвердження у 2020 році був поданий проект землеустрою, розроблений у 2019 році. При цьому, вказані документи істотно відрізняються за змістом, у тому числі конфігурацією та місцем розташування запитуваної земельної ділянки. Під час розгляду та затвердження проектної документації у 2020 році у ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області були відсутні правові підстави для врахування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 у справі № 160/3584/19. Оцінку відповідності поданого проекту вимогам законодавства надано не було.
Вказує, що з боку відповідачів відбулося зловживання правами, оскільки метою заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_1 було не набуття права власності, а передача її у власність юридичної особи - ТОВ «Сегеста». Зазначає, що аналогічні дії були вчинені 42 громадянами щодо земельних ділянок, які складають єдиний масив площею майже 85 га.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року ТОВ «Сегеста» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення спору судами попередніх інстанцій, висновки яких вважає законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У травні 2024 року ТОВ «Сегеста» подало до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, проте, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані ТОВ «Сегеста» додаткові пояснення у справі, оскільки вони по суті є штучним поданням додаткового відзиву на касаційну скаргу поза межами визначеного процесуального строку.
Утравні 2024 року ТОВ «Сегеста» подало до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження у справі, мотивуючи його відсутністю підстав для перегляду справи в суді касаційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
23 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частинами четвертою, п'ятою статті 403 ЦПК України
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2024 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Земельна ділянка площею 85,2359 га, 1223582800:01:003:0740, розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Вказана ділянка перебувала у власності держави та у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ТОВ «Сільськогосподарське товариство з забезпечення інвалідів «Спокій Мадава».
21 грудня 2018 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-5230/15-18-СГ вказану ділянку передано Вербківській сільській об'єднаній територіальній громаді (Вербківська сільська рада) Павлоградського району у комунальну власність (том 1, а. с. 32).
Про передачу земельної ділянки 21 грудня 2018 року було складено акт приймання-передачі.
Вербківською сільською радою не приймались рішення щодо прийняття спірної земельної ділянки у комунальну власність Вербківської об'єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області, відповідно і заяв направлених на внесення змін до Державного земельного кадастру України Вербківською сільською радою направлено не було.
Доказів про прийняття на баланс сільської ради спірної ділянки не надано.
29 серпня 2019 року Вербківською сільською радою було прийнято рішення № 590-38/VII «Про клопотання щодо виключення земель сільськогосподарського призначення державної форми власності з акту приймання-передачі від 21 грудня 2018 року».
03 жовтня 2019 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2428/15-19-СГ «Про внесення змін до наказу Головного управління від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ» внесено зміни до пункту 1 наказу Головного управління від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ в частині загальної площі, а саме: замінено «7805,5902 га» на «7523,7159 га».
Виключено з додатку до акту від 21 грудня 2018 року, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 21 грудня 2018 року № 4-5230/15-18-СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» земельні ділянки з кадастровими номерами, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 1223582800:01:003:0740.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19 серпня 2016 року № 4-4632/15-16-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у порядку безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Вербківської сільської об'єднаної територіальної громади Павлоградського району.
25 травня 2017 року ОСОБА_1 розроблену документацію із землеустрою подано для затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Листом від 29 червня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про невідповідність поданого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Не погодившись із вказаною відмовою, ОСОБА_1 оскаржила її у судовому порядку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2019 року у справі № 160/3584/19 задоволено позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 до ГУ Держгеокадастру, визнано протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру, яка полягає в невиданні наказів про затвердження проектів землеустрою. Зобов'язано ГУ Держгеокадастру видати накази про затвердження проектів землеустрою вказаним особам щодо відведення земельних ділянок, які розташовані на території Вербківської сільської ради, Павлоградського району, Дніпропетровської області.
У резолютивній частині вказаного рішення відсутні посилання на те, яку саме земельну ділянку слід відвести ОСОБА_1 .
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25 лютого 2020 року № 4-2556/15-20-СГ затверджено проект землеустрою від 2019 року щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 1223582800:01:003:0797 для ведення особистого селянського господарства.
Державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку проведено 20 березня 2020 року.
На підставі договору купівлі-продажу від 07 квітня 2020 року право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1223582800:01:003:0797), площею 2 га, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю «Сегеста» (код ЄДРПОУ 43393235).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також підставою касаційного оскарження судових рішень заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
Щодо позовних вимог, заявлених до ТОВ «Сегеста»
Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Спір у цій справі в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу з одночасним припиненням речових прав ТОВ «Сегеста» на земельну ділянку, витребування земельної ділянки є спором про порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку юридичної особи щодо нерухомого майна.
Отже, з огляду на суб'єктний склад сторін справа в частині наведених вище позовних вимог віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення встановлених правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.
Отже, судові рішення у зазначеній частині слід скасувати, а провадження у справі в цій частині - закрити.
Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).
Позовна заява у цій справі подана керівником Павлоградської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, у зв'язку із незаконним, на його думку, заволодінням земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства фізичною особою - ОСОБА_1 , для подальшої її передачі юридичній особі - ТОВ «Сегеста».
Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник
з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
Отже, вимоги про визнаннянезаконним та скасування наказ органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з власності держави, самі по собі не відповідають належному способу захисту, а такі обставини повинні встановлюватися у межах справи про витребування такого майна з чужого незаконного володіння.
Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).
Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі прокурором позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу не відповідають належному способу захисту.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
З огляду на мотиви цієї постанови та на її висновки, Верховний Суд не аналізує інших доводів касаційної скарги прокурора.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки, суди попередніх інстанцій правильно відмовили у задоволенні позову у наведеній частині, але помилилися в мотивах такої відмови, то оскаржувані судові рішення необхідно змінити в зазначеній частині.
Верховний Суд відхиляє клопотання ТОВ «Сегеста» про закриття касаційного провадження у справі, оскільки вважає, що відсутні підстави, передбачені положеннями статті 396 ЦПК України, для його закриття.
Щодо судових витрат
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Незважаючи на часткове задоволення касаційної скарги прокурора, Верховний Суд не змінює розподілу судових витрат, а також залишає витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги за заявником, оскільки часткове закриття провадження у справи та зміна мотивів відмови у задоволенні частини позовних вимог не змінила пропорційність задоволених позовних вимог у сторону позивача.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста» про закриття касаційного провадження у справі відмовити.
Касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині позовних вимог, пред'явлених до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сегеста», скасувати.
Провадження у справі у цій частині закрити.
Роз'яснити керівнику Павлоградської окружної прокуратури, що розгляд зазначених позовних вимог віднесено до юрисдикції господарських судів.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Дерджгеокадастру у Дніпропетровській області змінити, виклавши мотивувальну частину судових рішень у редакції цієї постанови, а у решті в цій частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець