02 липня 2024 року
м. Київ
справа № 2-917/11
провадження № 61-7200ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.
розглянув заяву Пророка В. В. про самовідвідв справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року та
18 квітня та 12 липня 2018 року ОСОБА_2 звертався з заявами про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року.
22 листопада 2018 року ухвалою Богуславського районного суду Київської області, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 06 березня 2019 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року.
04 березня 2020 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу
ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада
2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
08 липня 2020 року ухвалами Богуславського районного суду Київської області заяви ОСОБА_2 від 18 квітня та від 12 липня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року залишено без задоволення, відповідне судове рішення залишено в силі.
25 листопада 2020 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року скасовано, справу за заявою ОСОБА_2 від 18 квітня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
07 червня 2022 року ухвалою Миронівського районного суду Київської області, з урахуванням ухвали Миронівського районного суду Київської області
від 20 червня 2022 року про виправлення описки, відмовлено в задоволенні заяви
ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року та залишено судове рішення в силі.
07 листопада 2022 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
21 березня 2023 року ухвалою Миронівського районного суду Київської області відмовлено в прийнятті заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області
від 17 листопада 2011 року.
03 липня 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області
від 21 березня 2023 року залишено без задоволення.
ОСОБА_2 звернувся з заявою про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, просив поновити строк на звернення із такою заявою, скасувати постанову, оскільки вона прийнята складом суду, який вже розглядав справу, чим порушено статті 37 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
02 квітня 2024 року постановою Київського апеляційного суду відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на звернення із заявою про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року.
Заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року повернуто заявнику.
16 травня 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду
від 03 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня
2024 року.
03 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року відмовлено на підставі пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України.
03 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду визнано наведені в клопотанні підстави пропуску строку на касаційне оскарження неповажними, відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду
від 02 квітня 2024 року залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, а саме для звернення до Верховного Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести інші підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження; для уточнення касаційної скарги в частині зазначення повних відомостей стосовно відповідача; для сплати судового збору за подання касаційної скарги. На підтвердження сплати судового збору надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; для подачі до Верховного Суду виправленої касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України; для надання копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
02 липня 2024 року суддею Пророком В. В. завлено про самовідвід від розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду
від 02 квітня 2024 року
Заява про самовідвід обґрунтована тим що ухвалою Верховного Суду
від 03 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року залишено без руху. 27 червня 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду заяву про відвід колегії суддів
від участі у розгляді його касаційної скарги. 01 липня 2024 року суддею-доповідачем Ситнік О. М. підготовлено проєкт ухвали про визнання заяви ОСОБА_2 необґрунтованою за підписом трьох суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 17 травня 2024 року.
Суддя Пророк В. В. вважає, що вирішення питання про відвід до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження у справі вирішується суддею-доповідачем одноособово, і тільки після постановлення відповідної ухвали про відкриття касаційного провадження - колегією суддів.
Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Перевіривши наведені суддею Верховного Суду Пророком В. В. на обґрунтування заяви про самовідвід доводи, Верховний Суд висновує про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Частиною першою статті 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), зокрема якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи (пункт 4 частини першої статті 36 ЦПК України).
Встановлено, що 16 травня 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року.
17 травня 2024 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Петров Є. В., Пророк В. В.
Відповідно до частин першої, третьої статті 14 ЦПК України в судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі - ЄСІТС).
Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється ЄСІТС у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).
Згідно з частиною одинадцятою статті 14 ЦПК України несанкціоноване втручання в роботу ЄСІТС та в автоматизований розподіл справ між суддями тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Положення про ЄСІТС та/або положення, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), розробляються Державною судовою адміністрацією України та затверджуються Вищою радою правосуддя після консультацій з Радою суддів України (частина тринадцята статті 14 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої розділу VIII «Автоматизований розподіл судових справ між суддями» Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року
№ 30, визначено порядок автоматизованого розподілу судових справ між суддями, відповідно до якого первісний розподіл судових справ здійснюється модулем автоматизованого розподілу в хронологічному порядку їх надходження до суду (реєстрації). Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється модулем автоматизованого розподілу шляхом:
1) первісного розподілу справи; 2) додаткового визначення суддів; 3) передачі судової справи на розгляд палати, об'єднаної або Великої Палати Верховного Суду; 4) заміни судді в колегії або основного судді; 5) повторного розподілу справи; 6) передачі судової справи раніше визначеному судді, колегії суддів, палаті або об'єднаній палаті.
14 грудня 2017 року Постановою Пленуму Верховного Суду № 8 затверджено Тимчасові засади використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді (далі - Тимчасові засади).
Відповідно до пункту 1.7 Тимчасових засад визначення судді-доповідача (колегії суддів) для розгляду судових справ здійснюється автоматизованою системою документообігу суду (далі - АСДС) під час реєстрації документів відповідальною особою секретаріату відповідного касаційного суду або Великої Палати - користувачем автоматизованої системи документообігу суду, який має відповідні функціональні обов'язки та права, а також в інших випадках необхідності визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу з урахуванням спеціалізації (за наявності).
Вбачається, що заявляючи відвід колегії суддів у складі: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петров Є. В., Пророк В. В., заявник ОСОБА_2 зокрема, посилався на те, що судді перекваліфікували його заяву за нововиявленими і виключними обставинами на третю касаційну скаргу і на підставі пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України незаконно відмовили йому в відкритті касаційного провадження про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року за нововиявленими і виключними обставинами.
Отже, обставини, наведені суддею Пророком В. В. на обґрунтування заяви про самовідвід, не знайшли свого підтвердження, оскільки заявлений колегії в складі трьох суддів відвід неможливо вирішити суддею-доповідачем одноособово (навіть до відкриття касаційного провадження).
Відповідно до частин другої статті 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.
Судові справи у Верховному Суді відповідно до процесуального законодавства розглядаються суддею одноособово, колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів, палатою, об'єднаною палатою, складом Великої Палати (пункт 1.6. Тимчасових засад).
Згідно з пунктом 2.2 Тимчасових засад під час автоматизованого розподілу судових справ враховується, що вони розглядаються колегією суддів, до складу якої входить визначений АСДС суддя-доповідач, а саме: касаційним судом як судом першої інстанції - у складі трьох суддів, а у випадках, встановлених процесуальним законом, - у складі п'яти суддів; касаційним судом як судом апеляційної інстанції - у складі трьох суддів; касаційним судом як судом касаційної інстанції - у складі трьох суддів або більшої непарної кількості суддів, палатою, об'єднаною палатою;
За вимогами пункту 2.3 Тимчасових засад для розгляду судової справи колегією суддів АСДС визначає суддю-доповідача в порядку, передбаченому пунктом 1.7 цих Засад. Після визначення судді-доповідача АСДС визначає інших суддів з числа постійної колегії суддів, до якої входить суддя-доповідач, з урахуванням наявності процесуальних повноважень на момент автоматизованого розподілу.
Отже, розгляд справ у суді касаційної інстанції, яким у складі Верховного Суду є Касаційний цивільний суд, відбувається колегіально, у складі колегії суддів із трьох, або, у передбачених ЦПК України випадках, більшої непарної кількості суддів.
Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі в розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об'єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб'єктивного критерію, але й об'єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo).
Також у своєму рішенні «Газета «Україна-центр» проти України» ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію потрібно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (§§ 28-32).
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу (самовідводу) судді є існування суб'єктивного або об'єктивного критеріїв, за умови доведення існування яких можна стверджувати про обґрунтованість сумнівів у безсторонності судді.
Обставини, наведені суддею Пророком В. В. на обґрунтування заяви про самовідвід, не знайшли свого підтвердження, підстав для висновку про наявність передумов для відводу судді, визначених статтею 36 ЦПК України, не вбачається.
Керуючись статтями 36, 37, 39-41 ЦПК України, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду
У задоволенні заяви про самовідвід судді Верховного Суду Пророка Віктора Васильовича від участі в розгляді справи № 2-917/11 за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
Є. В. Петров
В. В. Пророк