01 липня 2024 року
м. Київ
справа № 2-917/11
провадження № 61-7200ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.
розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: Ситнік О. М., Петрова Є. В.,
Пророка В. В. в справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду
від 02 квітня 2024 року та
18 квітня 2018 року та 12 липня 2018 року ОСОБА_1 звертався з заявами про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року.
22 листопада 2018 року ухвалою Богуславського районного суду Київської області, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 06 березня 2019 року, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року.
04 березня 2020 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада
2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
08 липня 2020 року ухвалами Богуславського районного суду Київської області заяви ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року та від 12 липня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року залишено без задоволення, відповідне судове рішення залишено в силі.
25 листопада 2020 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року скасовано, справу за заявою ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
07 червня 2022 року ухвалою Миронівського районного суду Київської області, з урахуванням ухвали Миронівського районного суду Київської області
від 20 червня 2022 року про виправлення описки, відмовлено в задоволенні заяви
ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року та залишено судове рішення в силі.
07 листопада 2022 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
21 березня 2023 року ухвалою Миронівського районного суду Київської області відмовлено в прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області
від 17 листопада 2011 року.
03 липня 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області
від 21 березня 2023 року залишено без задоволення.
ОСОБА_1 звернувся з заявою про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року, просив поновити строк на звернення із такою заявою, скасувати постанову, оскільки вона прийнята складом суду, який вже розглядав справу, чим порушено статті 37 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
02 квітня 2024 року постановою Київського апеляційного суду відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення із заявою про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року повернуто заявнику.
16 травня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду
від 03 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня
2024 року.
03 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року відмовлено на підставі пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України.
03 червня 2024 року ухвалою Верховного Суду визнано наведені в клопотанні підстави пропуску строку на касаційне оскарження неповажними, відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду
від 02 квітня 2024 року залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, а саме для звернення до Верховного Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести інші підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження; для уточнення касаційної скарги в частині зазначення повних відомостей стосовно відповідача; для сплати судового збору за подання касаційної скарги. На підтвердження сплати судового збору надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; для подачі до Верховного Суду виправленої касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України; для надання копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
27 червня 2024 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду заяву про відвід суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Петрова Є. В., Пророка В. В. з підстав недовіри суддям Верховного Суду в розгляді його касаційної скарги.
Заява про відвід обґрунтована тим що судді умисно створили умови для пропуску ним строку на касаційне оскарження шляхом постановлення суддею
Осіяном О. М. ухвали від 01 травня 2024 року, якою вперше подану ним касаційну скаргу повернуто, оскільки була вона подана до Верховного Суду України, а отже, подана в інший спосіб, ніж до Верховного Суду. Вважає, що це є одна і таж сама інстанції і підстав для повернення його касаційної скарги не було. Вважає, що суд в такому випадку мав залишити його касаційну без руху, ця обставина є обставиною непереборної сили.
Зазначає, що судді перекваліфікували його заяву за нововиявленими і виключними обставинами на третю касаційну скаргу і на підставі пункту 3 частини другої статті 394 відмовили в відкритті касаційного провадження про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року за нововиявленими і виключними обставинами.
Таким чином, у заяві ОСОБА_1 висловлює сумніви в об'єктивності суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Петрова Є. В., Пророка В. В. та не погоджується із залишенням його касаційної скарги без руху у зв'язку з ненаданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень та відмовою у відкритті касаційного провадження на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду
Ситнік О. М., Петрова Є. В., Пророка В. В. суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Верховний Суд, оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує, що не встановлено будь-які підстави стверджувати, що судді Ситнік О. М., Петров Є. В. , Пророк В. В. мають та виявляють особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто.
За об'єктивним критерієм Верховним Судом підлягає з'ясуванню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним у цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно підтвердженими.
Доводи заяви про відвід суддів не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Петрова Є. В. та Пророка В. В., тому заявлений відвід є необґрунтованим.
В цілому доводи заяви свідчать про незгоду з процесуальними діями судді
Осіяна О. М. та колегії суддів у складі Ситнік О. М., Петрова Є. В., Пророка В. В., що відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.
Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі в розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.
Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Тому доводи розглядуваної заяви не можуть слугувати підставою для відводу суддів, оскільки не підтверджують наявність об'єктивних сумнівів у їх неупередженості та об'єктивності.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об'єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб'єктивного критерію, але й об'єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo).
Також у своєму рішенні «Газета «Україна-центр» проти України» ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб'єктивного і об'єктивного критеріїв. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію потрібно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (§§ 28-32).
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є існування суб'єктивного або об'єктивного критеріїв, за умови доведення існування яких можна стверджувати про обґрунтованість сумнівів у безсторонності судді.
Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого
ОСОБА_1 відводу суддів Верховного Суду Ситнік О. М., Петрова Є. В., Пророка В. В., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід суддів підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Ситнік Олени Миколаївни, Петрова Євгена Вікторовича , Пророка Віктора Васильовича від розгляду справи за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 рокувизнати необґрунтованою.
Заяву передати для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Судді Ситнік О. М.
Петров Є. В.
Пророк В. В.