10 липня 2024 року
м. Київ
cправа № 915/1786/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Бордюжи Наталії Вячеславівни
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024
у справі № 915/1786/23
за позовом приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"
до фізичної особи-підприємця Бордюжи Наталії Вячеславівни
про стягнення 240 394,86 грн,
Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі - ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до фізичної особи-підприємця Бордюжи Наталії Вячеславівни (далі - ФОП Бордюжа Н.В., відповідач) про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 213 595,50 грн, інфляційних втрат в розмірі 19 795,72 грн, 3% річних в розмірі 6 039,19 грн та пені в розмірі 964,45 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю позивачем факту укладення з відповідачем договору про надання послуги з постачання теплової енергії, оскільки, в матеріалах справи відсутня підписана заява-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, також відсутні докази сплати рахунків за надані послуги чи підтвердження факту отримання відповідних послуг.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі № 915/1786/23: апеляційну скаргу ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" задоволено частково; рішення господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 у справі № 915/1786/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 188 295,45 грн основного боргу, 545,49 грн пені, 5 680,41 грн 3% річних, 19 795,72 грн інфляційних втрат, позовні вимоги в цій частині задоволено, в іншій частині рішення залишено без змін, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" задовольнити частково. Стягнути з ФОП Бордюжи Н.В. на користь ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" 188 295,45 грн основного боргу, 545,49 грн пені, 5 680,41 грн 3% річних, 19 795,72 грн інфляційних втрат та 3 029,27 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. У задоволенні решти позовних вимог відмовити".
ФОП Бордюжа Н.В. 27.06.2024, засобами поштового зв'язку, звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі № 915/1786/23 скасувати, а рішення господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 залишити в силі.
Дослідивши матеріали касаційної скарги ФОП Бордюжи Н.В. у справі № 915/1786/23, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн.
Позов подано у 2023 році. Предметом позову у справі № 915/1786/23 є стягнення 240 394,86 грн, а отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Отже, норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.
Натомість, подана касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань та виключних випадків, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Бордюжи Н.В. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі № 915/1786/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Бордюжи Наталії Вячеславівни на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 у справі № 915/1786/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя А. Ємець
Суддя Т. Жайворонок