09.07.2024 Справа № 756/7576/24
Справа № 756/7576/24
Провадження 2/756/3728/24
( заочне)
09 липня 2024року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого Луценко О.М.,
при секретарі Галелюк Т.О.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
У червні 2024 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.01.2022року Оболонською районною філією Київського міського центру зайнятості (далі - Оболонська РФ КМЦЗ) за заявою відповідача ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю з 17.01.2022.
Відповідач був ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного та несе відповідальність за достовірність поданих даних та відомостей.
Наказом філії № НТ220506 від 06.05.2022 виплату скорочено у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості без поважної причини.
При здійснені обміну даними про особу з Пенсійним фондом України були виявлені порушення умов перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітного в Оболонському РФ КМЦЗ, оскільки відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років за Законом України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.07.2005року, тому втратив статус безробітного й не мав права перебувати на обліку в Оболонському РФ.
Оскільки відповідач умисно приховав відомості щодо своєї зайнятості та безпідставно отримував нараховану допомогу по безробіттю, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , 1935грн. 48коп. безпідставно виплачених коштів та суму сплаченого судового збору.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзиву на позовну заяву до суду не надходило,а тому, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність останнього та ухвалити у справі рішення за згодою представника позивача.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги, підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.
Судом установлено, що 17.01.2022 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Оболонської РФ КМЦЗ з заявою, в якій просив до вирішення питання про його працевлаштування надати статус.
Наказом від 17.01.2022 року № НТ220117 ОСОБА_1 надано статус безробітного.
Наказом від 17.01.2022 року № НТ220117 призначено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю.
Наказом філії № НТ220506 від 06.05.2022 виплату скорочено у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості без поважної причини.
При здійснені обміну даними про особу з Пенсійним фондом України були виявлені порушення умов перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітного в Оболонському РФ КМЦЗ, оскільки відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років за Законом України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.07.2005року, тому втратив статус безробітного й не мав права перебувати на обліку в Оболонському РФ.
У відповідності до Наказу № 33/278-02/22 від 04.08.2022 року матеріальне забезпечення ОСОБА_1 визнано безпідставним та таким, що підлягає поверненню у розмірі 1935грн. 48коп.
На виконання даного наказу ОСОБА_1 було направлено лист-повідомлення № 08-1314/10-21/23 від 03.08.2023 про повернення коштів.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України «Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом, зокрема, обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.
Як встановлено ст.ст. 5, 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про безробіття населення» безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленні сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у х сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає і рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийняття. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказами в цілому, та і кожного доказу.
Відповідно до п. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
На підставі викладеного, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача кошти отримані ним у сумі 1935,48 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282, 289 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )на користь Київського міського центру зайнятості (місцезнаходження - 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б; код ЄДРПОУ 03491091)грошові кошти в розмірі 1935,48гривень та судовий збір в розмірі 3028,00гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Луценко