Справа № 500/3034/24
08 липня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Приватне підприємство "Приватне мале підприємство "Лотос" (далі - Підприємство, позивач) через представника - адвоката Маньківську Олену Василівну звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000035/2 від 22.04.2024.
Позов обґрунтовано тим, що з метою митного оформлення ввезеної на територію України рибної продукції Підприємством подано електронну митну декларацію (далі - МД) № 24UA403020005882U0 від 22.04.2024 з заявленою митною вартістю за ціною договору 2,60 дол. США/кг.
Проте митний орган прийняв спірне рішення №UA403020/2024/000035/2 від 22.04.2024, яким скоригував митну вартість товару за резервним методом визначення вартості згідно зі статтею 64 Митного кодексу України (далі - МК України) до суми 2,95 дол. США/кг, аргументуючи наступним: декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності; документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні; не подано документів, що підтверджують митну вартість товару; не подано рахунки про сплату комісійних, представницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); не надано виписку із бухгалтерської документації; висновок експертної організації.
Підприємство з таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, так як декларантом було надано усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.
Щодо оплати за товар, то позивач вказує, що таку здійснено по поставці згідно з рахунком-фактурою № 4688 від 29.02.2024 двома платежами, а саме: 30% передоплата і 70 % фінальна оплата (платіжні документи №б/н від 22.01.2024 та №б/н від 29.03.2024), однак митним органом безпідставно не взято до уваги ці обставини. Зауважує, що платіжний документ не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Зазначає, що предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, основними документами, в яких зазначається вартість товару є: проформа №CAMEU 159/23 від 12.12.2023, рахунок № 4688 від 29.02.2024, прайс-лист б/н від 29.02.2024, пакувальний лист № CAMEU 159/23 від 29.02.2024.
Декларантом подано митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару (рибної продукції) і зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, а митний орган не встановив обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Позивач зазначає, що у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів у відповідності до частини третьої статті 53 МК України.
Визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у строк, встановлений статтею 258 КАС України, суддею одноособово.
28.05.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги заперечує (а.с.84-91). В обґрунтування своєї позиції наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що 22.04.2024 уповноваженою особою позивача подано МД, у якій до митного оформлення заявлено товар: м'ясо мідій. До митного оформлення подано ряд документів. Під час їх опрацювання та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товарів автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор») було згенеровано відповідні форми митного контролю. Також АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур із зазначенням про можливе заниження митної вартості товарів.
Митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами якої виявлено недоліки в документах, що стосуються оплати за товар, яка мала проводитися шляхом сплати авансу у розмірі 30% та після плати 70%. Надані до МД платіжні документи не відповідають ні розміру попередньої оплати 30% від вартості партії товару, ні повній сумі, яку необхідно сплатити згідно рахунку-фактури (інвойсу) від 29.02.2024 № 4688. Платіжні доручення містять посилання на інвойс № 159/23 від 12.12.2023, який декларантом до митного оформлення не подавався. Відповідач вважає, що декларантом документально не підтверджено таку складову митної вартості як фактурну вартість. Крім того, поданий до МД прайс-лист від 29.02.2024 не містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки CFR Klaipeda, що обмежує їх конкурентність.
В оскаржуваному рішенні (у графі 33) зазначено причини, через які заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнаною, описано послідовність застосування методів визначення митної вартості. За основу для обрахунку митної вартості задекларованого товару взято інформацію щодо вартості товару згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах, за МД від 04.04.2024 № UA100190/2024/054935 на рівні 2,95 дол.США за кг.
Представник відповідача вказує, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та обґрунтовано, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Ухвалою суду від 30.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні.
Розгляд справи здійснювався відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України.
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Приватне підприємство «Приватне мале підприємство «Лотос» зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (а.с.126).
07.04.2021 між компанією «Camanchaca Cultivos sur S.A.» (Чилі), продавець, та Приватним підприємством «Приватне мале підприємство «Лотос» (Україна), покупець, укладено зовнішньоекономічний договір продажу і поставки товару №07042021 (а.с.47-56).
На виконання цього договору згідно з фактурою (інвойс) № 4688 від 29.02.2024, позивачем на митну територію України ввезено товари - м'ясо мідій.
22.04.2024 уповноваженою особою Підприємства, агентом з митного оформлення ОСОБА_1 , подано до митного оформлення МД № 24UA403020005882U0, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення наступний товар: м'ясо мідій варено-морожене (Mytilus Chilensis), індивідуальна суха заморозка (IQF), розмір 300-500 шт/кг, преміум якості - 12000,00 кг. Вага без глазурі - 10800,00 кг. Без харчових добавок та спецій, піддане тепловій обробці, неконсервоване, запаковане в 1200 коробок, негерметично (полімерний пакет в картонній коробці по 10 кг.). Дата виготовлення 04/12/2023 09/01/2024. Придатне 24 місяці з дати виробництва. Температура замороження - 18 град. С. Не містить ГМО. Виробник Camanchaca Cultivos sur S.A. Торгівельна марка Camancha ca.
До МД як вбачається з інформації, що міститься в графі 44, уповноваженою особою позивача до митного оформлення подані наступні документи: сертифікат якості № б/н від 29.02.2024; пакувальний лист № б/н від 29.02.2024; рахунок-фактура (інвойс) № 4688 від 29.02.2024; коносамент № MEDUEJ418163 від 04.03.2024; автотранспортна накладна № б/н від 16.04.2024; сертифікат про походження товару № CLSFFMCH00017516 від 08.03.2024; банківські платіжні документи, що стосуються оплати за товар, № б/н від 29.03.2024 та № б/н від 22.01.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 17/04-1 від 17.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати № б/н від 17.04.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 19-09/341 від 19.04.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 07042021 від 07.04.2021 з доповнення до нього № 1 від 29.12.2023; договір (контракт) про перевезення № 2312202201 від 23.12.2022; зовнішньоекономічний договір складського зберігання № 24012023 від 24.01.2023; інші некласифіковані документи - інвойс BS24 Nr0672 від 17.04.2024 та специфікація 4688 від 16.04.2024 (а.с.13-69, 109-122).
Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, АСМО «Інспектор» генеровано форми митного контролю: « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; « 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів». Також АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур.
У подальшому Тернопільською митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договори на транспортування та зберігання; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі їх відсутності - надати копію митної декларації країни відправлення та прайс-листи (а.с.100).
На вимогу Тернопільської митниці уповноваженою особою декларанта додатково надано прейскурант (прайс-лист) № б/н від 29.02.2024; копію митної декларації країни відправлення №24LTLUB0000001D3D5 від 16.04.2024; довідку про транспорті витрати від 17.04.2024 (а.с.100).
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товару посадовою особою митниці прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000035/2 від 22.04.2024, у графі 33 якого зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару. Декларантом Підприємства не подано наступні документи: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; висновок експертної організації (Держзовнішінформ).
За результатами опрацювання документів поданих до митного контролю та оформлення встановлено, що декларантом подано інвойс від 29.02.2024 №4688, яким передбачено попередня оплата товару у розмірі 30%. Однак у поданих платіжних дорученнях від 22.01.2024 №б/н та від 29.03.2024 №б/н суми проплат не відповідають ні розміру 30% від вартості партії товару, ні повній сумі, яку необхідно сплатити, що робить неможливим віднесення зазначених платежів до партії товару. Крім того прайс-лист від 29.02.2024 № б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки CFR Klaipeda, що обмежує їх конкурентність.
У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки вартість раніше оформлених в попередніх періодах митними органами таких товарів є значно вищою.
За результатом проведеної консультації з декларантом дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 МК України та про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості обрахованого згідно митного оформлення, яке здійснено в попередніх періодах, за МД від 04.04.2024 № UA100190/2024/054935 (м'ясо мідій варено-морожене (Mytilus Chilensis), (IQF) розмір 300-500 шт/кг, преміум якості, країна походження Чілі) на рівні 2,95 дол.США/кг (а.с.7-8).
Позивач з метою випуску товару у вільний обіг скористався правом, визначеним частиною сьомою статті 55 МК України, та подав митному органу нову митну декларацію, сплативши суму митних платежів згідно із заявленою митною вартістю із наданням гарантій відповідно до розділу X МК України в забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (а.с.9-10).
У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митної декларації за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У пункті 2 частини п'ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.
Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості - за ціною договору.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Підтверджуючими документами про вартість товару є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
Перевірячи правильність обчислення митної вартості суд з'ясував таке.
Документи на підтвердження заявленої митної вартості подані відповідно до тих, що визначені у частинах другій-третій статті 53 МК України як основні та додаткові, а саме:
зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 07042021 від 07.04.2021 з доповнення до нього № 1 від 29.12.2023;
рахунок-фактура (інвойс) № 4688 від 29.02.2024;
банківські платіжні документи, що стосуються оплати за товар, № б/н від 29.03.2024 та № б/н від 22.01.2024;
пакувальний лист № б/н від 29.02.2024; інвойс BS24 Nr0672 від 17.042024 та специфікація 4688 від 16.04.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 19-09/341 від 19.04.2024;
коносамент № MEDUEJ418163 від 04.03.2024; автотранспортна накладна № б/н від 16.04.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 17/04-1 від 17.04.2024; довідка про транспортні витрати № б/н від 17.04.2024; зовнішньоекономічний договір складського зберігання № 24012023 від 24.01.2023, інвойс BS24 Nr0672 від 17.042024
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 07042021 від 07.04.2021 визначає предмет та умови поставки, умови оплати, строк дії контракту та основні зобов'язання продавця та покупця, у додатковій угоді № 1 від 29.12.2023 продовжено строк дії контракту.
Рахунок-фактура (інвойс) № 4688 від 29.02.2024 виписаний на дві позиції товару на загальну вартість 67800 дол.США. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки кожного товару, ціну, строк оплати тощо.
Відповідно до цього рахунку вартість товару, митне оформлення якого проводилося на підставі спірної у цій справі МД, за кодом 95214 - м'ясо мідій варено-морожене (Mytilus Chilensis), розмір 300-500 шт/кг, 12000,00 кг по ціні 2,60 дол.США за одиницю, становить 31200 дол.США (а.с.15-16).
Ціна товару в інвойсі № 4688 від 29.02.2024 (31200 дол.США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 24UA403020005882U0 від 22.04.2024 (графа 22) (а.с.96).
Банківські платіжні документи № б/н від 22.01.2024 на суму 62460 дол.США та № б/н від 29.03.2024 на суму 47460 дол.США свідчать про проведення оплати згідно з контрактом № 07042021 від 07.04.2021.
Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме продавцем (відправником) у рахунку-фактурі. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД № 24UA403020005882U0 від 22.04.2024 фактурна вартість оцінюваного товару (м'яса мідій) відповідає тій, що зазначена в інвойсі № 4688 від 29.02.2024. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.
Стосовно розбіжностей в оплаті за товар, то, по перше, платіжні документи про сплату коштів за імпортований товар не є в розумінні частини другої статті 53 МК України документом, що підтверджує митну вартість товару, тому навіть відсутність платіжного документа не впливає на ціну товару та визначення митної вартості за ціною договору. Предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а не проведенні розрахунки за товар.
По друге, з умов контракту № 07042021 від 07.04.2021 та рахунку-фактури № 4688 від 29.02.2024 вбачається, що Підприємство на постійні основі імпортує рибну продукції, загальна сума поставки по рахунку № 4688 від 29.02.2024 становить 67800 дол.США. З платіжних документів вбачається про проведенні розрахунку в межах контракту № 07042021 від 07.04.2021 та проформи CAMEU 159/23 від 12.12.2023 (а.с.121-122). З долученої до матеріалів справи проформи CAMEU 159/23 від 12.12.2023 вбачається, що вона виписана продавцем компанією «Camanchaca Cultivos sur S.A.» на кілька партій товару, що постачатиметься протягом періоду з січня 2024 року по серпень 2024 року, у тому числі є відомості про партію товару за кодом 95214 - м'ясо мідій варено-морожене, розмір 300-500 шт/кг, 12000,00 кг по ціні 2,60 дол.США за одиницю, на загальну суму 31200 дол.США (а.с.23-24). Відтак, проведені розрахунку стосувалися імпортного товару, митне оформлення якого проводилося 22.04.2024 по МД№ 24UA403020005882U0.
Заявлена декларантом вартість товару за ціною договору підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Стосовно інших складових, які включені декларантом позивача до митної вартості товару за ціною договору, то виходячи з відомостей графи 17 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, до таких віднесено: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (код 11) в сумі 1235,81 євро або 52376,22 грн, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (код 10) на суму 44387,04 грн та витрати на страхування оцінюваних товарів (код 12) 15,67 євро або 664,12 грн.
На підтвердження цих витрат до митного оформлення разом з МД подано коносамент № MEDUEJ418163 від 04.03.2024; автотранспортна накладна № б/н від 16.04.2024; договір (контракт) про перевезення № 2312202201 від 23.12.2022; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 17/04-1 від 17.04.2024; довідка про транспортні витрати № б/н від 17.04.2024; зовнішньоекономічний договір складського зберігання № 24012023 від 24.01.2023, інвойс BS24 Nr0672 від 17.04.2024 (а.с.13, 39-46, 58-67).
Відповідачем не встановлено у документах, що підтверджують решту складових митної вартості, розбіжностей чи недоліків.
Відповідно до пунктів 5-7 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Частиною одинадцятою вказаної статті визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.
Позивачем відповідно до вимог статті 58 МК України правомірно до ціни товару було додано витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження, пов'язані з їх транспортуванням до порту чи місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.
Повертаючись до підстав, які митний орган вказує в оскаржуваному рішенні №UA403020/2024/000035/2 від 22.04.2024, то сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості товару стосувалися виключно фактурної вартості та зводяться до такого:
1) суми коштів на оплату імпортного товару у поданих до митного оформлення платіжних дорученнях від 22.01.2024 №б/н та від 29.03.2024 №б/н не відповідають сумі та умовам оплати по рахунку-фактурі (інвойсу) від 29.02.2024 № 4688; до митного оформлення не надано інвойс, вказаний у цих платіжних дорученнях.
З цього приводу суд вище навів спростування та вважає, що такі обставини не впливають на фактурну вартість імпортованого товару. Щодо не подання до митного оформлення інвойсу, вказаного у платіжних дорученнях, - CAMEU 159/23 від 12.12.2023, то контролюючий орган під час проведення консультацій з декларантом позивача мав можливість його витребувати, проте у запиті про надання додаткових документів обмежився зазначенням загальних фраз, не вказавши конкретних документів, які цікавили відповідача. Проте такий інвойс CAMEU 159/23 від 12.12.2023 є в наявності, його оцінку надано судом (про що вказано вище) і такий подавався до повторно поданої МД (а.с.9-10).
2) прайс-лист від 29.02.2024 № б/н містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки CFR Klaipeda, що обмежує їх конкурентність;
3) у митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що інформація щодо вартості подібного (аналогічного) товару є вищою за заявлену декларантом.
Стосовно недоліків прайс-листа, то з цього приводу суд зауважує, що прейскурант (прайс-лист) є одним з допоміжних (додаткових) документів, який митний орган може витребувати у декларанта відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Зазвичай прейскуранти (прайс-листи) виробника товару містять пропозицію продавця, адресовану необмеженому колу покупців, з відомостями, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми.
Враховуючи те, що інформація, яка міститься у прайс-листі від 29.02.2024 відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, а саме: рахунку (інвойсу), експортній митній декларації країни відправлення, то ціни, вказані у прайс-листі продавця є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії товару.
Крім того, відсутність загального прайс-листа (адресованого невизначеному колу покупців) від виробника товару не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки останній не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів.
Також суд зазначає висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 про те, що митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість відомостей прайс-листа як на підставу для коригування митної вартості товару.
При розгляді справи суд не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Щодо мотивів відповідача про те, що ціни на імпортований товар, є нижчими від цін за аналогічні товари, розмитнення яких вже проводилося, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України, оскільки ці відомості мають допоміжний інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
У постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.
Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.
Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.
Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Натомість у спірному рішенні митний орган вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, та окремі характеристики товару. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння повних характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
При цьому митний орган належно не обґрунтував свої рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000035/2 від 22.04.2024 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то його слід визнати протиправним та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 3028,00 грн, перерахований до бюджету згідно з платіжною інструкцією №1005 від 01.05.2024 (а.с.6).
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» до Тернопільської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UA403020/2024/000035/2 від 22 квітня 2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на користь Приватного підприємства «Приватне мале підприємство «Лотос» судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: Приватне підприємство «Приватне мале підприємство «Лотос» (вулиця Бродівська, 44, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46003, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21153067).
Відповідач: Тернопільська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (вулиця Текстильна, 38, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46020, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 43985576).
Повний текст рішення складено та підписано 08 липня 2024 року.
Суддя Чепенюк О.В.