про забезпечення позову
08 липня 2024 р. № 400/6394/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши у письмовому проваджені матеріали заяви про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
прозаява про забезпечення позову до подання позовної заяви,
08 липня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову ОСОБА_1 (далі - позивач), в який він просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) вчиняти дії щодо призову позивача на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що 25.10.2022 він був звільнений з військової служби в запас за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. На початку червня 2024 року він прибув до відповідача для оновлення своїх даних та одночасно для подання заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як чоловік, на утриманні якого перебуває троє і більше дітей віком до 18 років. У липні 2024 року позивач прибув до відповідача, де йому вручили повідомлення від 04.07.2024 № 8028, яким його поставлено до відома про те, що протоколом від 11.06.2024 № 3 комісією відповідача прийнято рішення про відмову в наданні йому відстрочки. Одночасно позивачу було вручено повістку на відправку. Оскільки, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач має намір оскаржити в судовому порядку відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, він звернувся до суду із цією заявою про забезпечення позову.
Розглядаючи матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, зазначеними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме: без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.
Перевіривши обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, доказів, поданих із заявою, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні.
Водночас суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Натомість заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.
Така позиція цілком кореспондується з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, відповідно до якої «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову».
Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтував подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про необхідність її задоволення.
Предметом спору (тобто матеріально-правовим об'єктом, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем (пункт 5.16 мотивувальної частини постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18) є рішення комісії відповідача про відмову в наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленого протоколом комісії від 11.06.2024 № 3.
Підставою для надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач вказує пункт 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки він вважає, що на його утриманні перебуває троє дітей.
Пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно з абзацом четвертим пункту 1 частини п'ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зняттю з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України: з військового обліку призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України), які призвані, направлені чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Таким чином, у разі підтвердження факту перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років, а також призову позивача на військового службу, то:
по-перше, в нього зміниться правовий статус з військовозобов'язаного на військовослужбовця;
по-друге, у період дії воєнного стану він матиме право на звільнення з військової служби на підставі абзацу п'ятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Як наслідок, за період проходження позивачем військової служби державою будуть витрачені кошти на його грошове, речове та інші види забезпечення до прийняття рішення відповідним суб'єктом владних повноважень про його звільнення з військової служби.
Відтак негативні наслідки від вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівмірними з негативними наслідками, які можуть настати в разі призову позивача на військову службу за наявності у нього права на відстрочку.
З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що такий захід забезпечення позову, про який просить позивач, є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами. Він спрямований виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та не має на меті вирішення спору по суті.
Водночас суд звертає увагу на те, що вжиті заходи забезпечення позову не позбавляють позивача від виконання обов'язків військовозобов'язаного, встановлених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, зокрема та невиключно, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ним документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях), проходити медичний огляд тощо.
Оскільки позовна заява, заява про забезпечення позову та додані до них документи подані до суду в електронній формі через електронний кабінет, і відповідач зареєстровав свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або в її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, матеріали справи суд розглядатиме в електронній формі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд
1. Розглядати матеріали адміністративної справи № 400/6394/24 в електронній формі.
2. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
3. Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням суду у відповідній адміністративній справі.
4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
5. Ухвала є обов'язковою для виконання і набирає законної сили з 08.07.24.
6. Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини восьмої статті 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжитті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 КАС, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі.
7. Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
8. Примірники ухвали про забезпечення позову негайно направити учасникам справи.
9. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.Г.Ярощук