20 червня 2024 року 16 год. 55 хв.Справа № 280/2543/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участі секретаря судового засідання Демченко А.Е. та сторін
від позивача: адвокат Волошина Є.В.,
від відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - Фізичної особи підприємця ОСОБА_2
до - Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, вимоги та рішення, -
15 квітня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення відповідача № 0006983305 від 27.04.2020 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи з фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 64 160,34 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 51 328,27 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12 832,07 грн;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення відповідача № 0003203305 від 15.11.2019 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 15 834,23 грн, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15 834,23 грн;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення відповідача № 0003213305 від 15.11.2019 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 79 476,25 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 63 581,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15 895,25 грн;
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення відповідача № 0006963305 від 27.04.2020 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 5 346,69 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 4 277,35 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 069,34 грн;
- визнати протиправним та скасувати повністю вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2020 № Ф-0006453305 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 11 163,06 грн;
- визнати протиправним та скасувати повністю рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0003223305 відповідача на суму 3 348,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками Головного управління ДФС у Запорізькій проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складений акт перевірки від від 09.10.2019 за № 57/08-01-33-05/ НОМЕР_1 .
Позивач не погоджується з висновками викладеними в акті перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішенням про застосування штрафних санкцій оскільки вважає, що ним в повній мірі у відповідності до норм чинного законодавства задекларовано податкові зобов'язання.
В свою чергу, висновки податкового органу ґрунтуються виключно на припущеннях та суб'єктивних судженнях працівників контролюючого органу, без жодного на те документального підтвердження.
19 травня 2020 р. ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощенного позовного провадження. Судове засідання призначено на 17 червня 2020 року об 09 год. 30 хв.
Представник відповідача через канцелярію суду 05 червня 2020 року (вх. № 26258) надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та зазначив, що виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.
17.06.2020 ухвалою суду зупинено провадження у справі до 11 листопада 2020 року до 15 год. 00 хв.
11.11.2020 ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 22 лютого 2021 року до 10 год. 00 хв.
22 лютого 2021 р. ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 20 квітня 2021 року об 14 год. 00 хв.
20 квітня 2021 р. ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 17 травня 2021 року об 09 год. 00 хв.
17 травня 2021 року ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 19 серпня 2021 року об 09 год. 00 хв.
19 серпня 2021 р. ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 05 жовтня 2021 року об 10 год. 00 хв.
05 жовтня 2021 року ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 25 листопада 2021 року об 10 год. 15 хв.
25 листопада 2021 р. ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі до 25 січня 2022 року об 14 год. 05 хв.
25 січня 2022 року ухвалою суду продовжено зупинення у справі до 17 березня 2022 року об 14 год. 05 хв.
24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
05 червня 2023 року ухвалою суду поновлено провадження в адміністративній справі № 280/2543/20. Призначено судове засідання на 15 червня 2023 року о 14 год. 00 хв.
05 червня 2023 року ухвалою суду замінено відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькі області (код ЄДРПОУ ВП 44118663).
15 червня 2023 року ухвалою суду відкладено судове засідання на 29 серпня 2023 року об 14 год. 00 хв.
23 серпня 2023 р. ухвалою суду провадження у справі № 280/2543/20, зупинено на час, необхідний сторонам для примирення, до 05 грудня 2023 року до 10 год. 00 хв.
05 грудня 2023 року ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі № 280/2543/20 до 17 січня 2024 року об 10 год. 00 хв.
17 січня 2024 р. ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі № 280/2543/20 до 06 лютого 2024 року об 10 год. 00 хв.
06 лютого 2024 року ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі № 280/2543/20 до 05 березня 2024 року об 10 год. 00 хв.
05 березня 2024 року ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі № 280/2543/20 до 25 квітня 2024 року об 10 год. 00 хв.
25 квітня 2024 р. ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі № 280/2543/20 до 22 травня 2024 року об 10 год. 00 хв.
22 травня 2024 р. ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі № 280/2543/20 до 06 червня 2024 року об 15 год. 00 хв.
06 червня 2024 року ухвалою суду продовжено зупинення провадження у справі № 280/2543/20 до 20 червня 2024 року о 15 год. 00 хв.
20 червня 2024 р. ухвалою суду провадження у справі поновлено.
У відкритому судовому засіданні 20 червня 2024 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено наступне.
ОСОБА_2 з 19.05.1999 зареєстрований як фізична особа-підприємець за РНОКПП НОМЕР_1 . Види діяльності за КВЕД: 10.89 Виробництво інших харчових продуктів, н.в.і.у.; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний).
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області № 2748 від 07.08.2019 та затвердженого плану перевірки на 2019 рік було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки складено акт від 09.10.2019 № 57/08-01-33-05/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення:
п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) у результаті чого занижено суму оподатковуваного доходу за перевіряємий період на суму 301233,49 грн (за 2016 рік - 66868,30 грн., за 2017 рік - 159929,06 грн, за 2018 рік - 74436,13 грн), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 54222,02 грн (за 2016 рік - 12036,23 грн., за 2017 рік - 28787,23 грн, за 2018 рік - 13398,50 грн);
пп.164.1.3 п. 164.1 ст.164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період в сумі 4518,50 грн;
п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, ч.11 ст.8, ч.7, ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (зі змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_2 було занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ, самостійно нарахованих на виконання вимог на виконання вимог ст. 198.5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) на загальну суму 63581,00 грн;
п. 201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_2 не зареєстровано податкові накладні на реалізацію алкогольних та тютюнових виробів на суму 158342,29 грн. (без ПДВ), у т.ч.: у січні 2017 року - 43505,46 грн.; у лютому 2017 року - 47972,04 грн.; у березні 2017 року - 66864,79 грн;
п. 2.6 гл. 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (зі змінами та доповненнями) в частині несвоєчасного оприбуткування готівки на загальну суму 29859,65 грн;
п.9 ст.3 Закону України "Про застосувення реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/96-ВР (зі змінами та доповненнями) в частині відсутності щоденного друкування фіскальних чеків.
На підставі матеріалів перевірки та висновків, викладених у акті перевірки від 09.10.2019 № 57/08-01-33-05/1901416558 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0003203305 від 15.11.2019 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 15 834,23 грн, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15 834,23 грн;
№ 0003213305 від 15.11.2019 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 79 476,25 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 63 581,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15 895,25 грн;
№ 0006983305 від 27.04.2020 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи з фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 64 160,34 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 51328,27 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12 832,07 грн;
№ 0006963305 від 27.04.2020 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 5 346,69 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 4 277,35 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 069,34 грн.
Також податковим органом пред'явлено вимогу про сплату боргу від 10.04.2020 № 0006453305 на суму 11163,06 грн та прийнято рішення 10.04.2020 № 0006453305 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 3348,92 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0003203305 від 15.11.2019, № 0003213305 від 15.11.2019, № 0006983305 від 27.04.2020, № 0006963305 від 27.04.2020, вимогою про сплату боргу від 10.04.2020 № 0006453305 на суму 11163,06 грн, рішенням 10.04.2020 № 0006453305, позивач звернувся до суду з даним позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення рішення.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України (пункт 41.5 статті 41 ПК України).
Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.
Приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.
Приписами підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.
За змістом абзацу першого пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок проведення документальних планових виїзних перевірок визначає стаття 77 Податкового кодексу України, а строки їх проведення, у тому числі підстави для продовження строку перевірки визначені у статті 82 цього Кодексу.
Абзацами 1-4 підпункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Судом встановлено, що документальну позапланову перевірку позивача було проведено на підставі затвердженого плану перевірки на 2019 рік та наказу ГУ ДФС у Запорізькій області № 2748 від 07.08.2019 за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
У позові не наведено аргументів щодо незгоди з порядком призначення та/або проведення документальної планової перевірки, отже такі обставини не є спірними та не досліджуються судом.
Досліджуючи питання правомірності прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень суд керується наступним.
Щодо висновків органу ДПС з питання порушення описаного у п.2.1.3. Акту перевірки - завищення документально підтверджених витрат на загальну суму 218099,57 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 66868,30 грн., за 2017 рік на суму 76975,14 грн., та за 2018 рік на суму 74436,13 грн. в частині стосовно вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані, або використані у виробництві продукції суд зазначає наступне.
П.2.3.2.2 розділу ІІ «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 № 395 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:
- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;
- у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
В Акті перевірки відповідач не зазначає жодних доказів стосовно встановлено порушення, а зокрема не зазначено будь-які первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а також не зазначено інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Фактично органом ДФС в акті перевірки не наведено жодних доказів, яким чином було встановлено завищення витрат, та не проведено співставляння доходу (конкретно реалізованих товарів) та не наведено витрат (собівартості конкретно реалізованих товарів), а здійснено посилання на інформаційні системи ДПС та наведено лише залишок нереалізованого товару та зазначено безпідставно його органом ДФС як завищення вартості документально підтверджених витрат.
Надаючи оцінку посиланням відповідача на податкову інформацію, складену стосовно позивача, суд звертає увагу на висловлену Верховним Судом правову позицію щодо врахування при розгляді судових справ посилань контролюючого органу на отриману в процесі перевірки податкову інформацію, а саме про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі (постанови від 26.06.2018 у справі № К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі № К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17).
Інформація про позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС, а саме з єдиного реєстру податкових накладних за 2016, 2017, 2018 роки може бути підставою для висновків щодо інформації стосовно реалізації товару на протязі 2016, 2017, 2018 років в сукупності з іншими доказами встановлення порушення податкового законодавства, що підтверджують зокрема не реалізований товар за певний період, що в даному випадку відсутнє, оскільки відповідач в порушення п.2.3.2.2. розділу ІІ «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 № 395 не зазначив в Акті перевірки первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, висновки органу ДПС в Акті перевірки про завищення документально підтверджених витрат на загальну суму 218099,57 грн, в тому числі за 2016 рік на суму 66868,30 грн., за 2017 рік на суму 76975,14 грн., та за 2018 рік на суму 74436,13 грн. в частині стосовно вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані, або використані у виробництві продукції, суд вважає безпідставними та такими, що не мають належних доказів, та які здійснені без жодного на те документального підтвердження.
Щодо висновків органу ДПС з питання порушення описаного у п.2.1.3. Акту перевірки - завищення документально підтверджених витрат за 2017 рік на суму 16076,41 грн. в частині стосовно витрат з охоронних послуг суд зазначає наступне.
Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, серед іншого зокрема належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п. 177.4. ст. 177 ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З аналізу обумовлених законодавчих актів слідує, що до складу витрат фізичних осіб-підприємців входять і ряд інших витрат (конкретний перелік яких п. 177.4 ПКУ не визначений), які пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Враховуючи наведені положення законодавства та обставин справи, зазначаю, що вартість охоронних послуг у розмірі 16076,41 грн. а 2017 рік є такою, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу у межах підприємницької діяльності, яка ведеться позивачем у вигляді роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах алкогольними напоями та тютюновими виробами, а відтак понесені витрати по виплаті названої винагороди відносяться до складу витрат підприємця.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року по справі № 140/813/19.
За таких обставин висновки відповідача щодо завищення позивачем витрат на вартість охоронних послуг за 2017 рік у розмірі 16076,41 грн. є безпідставними.
Щодо висновків відповідача в частині завищення позивачем документально підтверджених витрат за 2018 рік на суму 66877,51 грн. в частині витрат на будівельні матеріали використані для ремонту та поліпшення власного приміщення суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- 177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- 177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодування вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- 177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; - - платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
При цьому до складу витрат підприємця не включаються витрати визначені пп. 177.4.5 п. 117.4 ст.177 ПК України, а саме: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
В Акті перевірки відповідачем зазначено про завищення позивачем у 2017 році витрат на суми не підтвердження використання у господарській діяльності суми витрат в частині витрат на будівельні матеріали використані для ремонту та поліпшення власного приміщення у сумі 66877,51 грн.
Однак органом ДПС при проведенні перевірки проігноровано первинні документи зі списання будівельних матеріалів у сумі 66877,51 грн. на ремонт основних засобів та об'єкту торгівлі магазину, за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично здійснюється господарська діяльність з торгівлі ФОП ОСОБА_2 .
Орган ДПС в Акті перевірки визначає зазначені витрати, як витрати подвійного призначення, оскільки вважає, зокрема на стор.69 Акту перевірки, що власником об'єкту торгівлі, а саме магазину, за адресою: АДРЕСА_1 є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , через те, що він є їх власником житлової нерухомості є саме фізична особа, тобто орган ДПС не визнає витрати внаслідок того, що вважає магазин за адресою: АДРЕСА_1 саме житловою нерухомістю.
Однак зазначене твердження не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки магазин за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 є нежитловим приміщення (громадською спорудою), про що свідчать наступні правовстановлюючі документи:
- реєстраційне посвідчення ОП ЗМБТІ серії НОМЕР_2 від 28.04.1999;
- договір купівлі-продажу від 22.04.1999 магазину за адресою: АДРЕСА_1 з нежитловою площею;
- технічний паспорт на громадську будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , від 16.03.2015.
Отже виходячи з вище наведеного витрати в частині витрат на будівельні матеріали використані для ремонту та поліпшення власного приміщення у сумі 66877,51 грн., є витратами в відповідності з пп.177.4.4. п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, як інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року по справі № 140/813/19.
За таких обставин висновки відповідача щодо завищення позивачем витрат на підтвердження використання у господарській діяльності суми витрат в частині витрат на будівельні матеріали використані для ремонту та поліпшення власного приміщення у сумі 66877,51 грн є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
В Акті перевірки відповідача зазначено про не реєстрацію податкових накладних на реалізацію алкогольних та тютюнових виробів на суму 158342,29 грн.,(без ПДВ) в тому числі:
- у січні 2017 року - на суму 43505,46 грн.,;
- у лютому 2017 року - на суму 7672,04 грн.;
- у березні 2017 року - на суму 66894,79 грн.
При цьому в Акті перевірки зазначено лише це формулювання без посилання на будь-які докази факту встановлення порушення податкового законодавства, без зазначення навіть якого товару, по якому підлягала реєстрація податкових накладних.
Суд приходить до висновку, що під час проведення перевірки контролюючим органом не зазначено будь-які первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а також не зазначено інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, висновки відповідача щодо не реєстрації позивачем податкових накладних на реалізацію алкогольних та тютюнових виробів на суму 158342,29 грн суд вважає безпідставними.
Зазначенні висновки в Акті перевірки відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань на суму 63581,00 грн., в тому числі за грудень 2016 року - на суму 14187,00 грн., за грудень 2017 року - на суму 30458,00 грн., за грудень 2018 року - на суму 18936,00 грн., внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2016 року - на суму 14187 грн., за грудень 2017 року - на суму 30458 грн., за грудень 2018 року - на суму 18936 грн. внаслідок нереалізованого товару є безпідставними огляду на наступне.
Акт перевірки не містить інформації по нерелізованих товарно-матеріальних цінностях в розрізі найменувань, кількості та вартості товару станом на 01.01.2016, 01.01.2017, 01.01.2018 та 31.12.2018 про те, що інформація по придбаному та реалізованому товару надана платником до перевірки лише в сумарному вигляді.
При цьому Актом перевірки, зазначено, що перевірка фактично проведена шляхом аналізу єдиного реєстру податкових накладних за 2016, 2017, 2018 роки та документів, наданих ФОП ОСОБА_2 в ході перевірки (видаткові накладні, Z-звіти, фіскальні чеки, банківські виписки та інше).
Однак, відповідач не зазначає жодних доказів стосовно встановлено порушення, а зокрема не зазначено будь-які первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, а також не зазначено інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Таким чином, висновки органу ДПС в Акті перевірки про заниження податкових зобов'язань на суму 63581 грн., в тому числі за грудень 2016 року - на суму 14187 грн., за грудень 2017 року - на суму 30458 грн., за грудень 2018 року - на суму 18936 грн., внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2016 року - на суму 14187 грн., за грудень 2017 року - на суму 30458 грн., за грудень 2018 року - на суму 18936 грн. внаслідок нереалізованого товару, є безпідставними та не мають належних доказів та здійснені без жодного на те документального підтвердження.
Щодо висновків відповідач в частині несвоєчасного оприбуткування позивачем готівки на загальну суму 29859,65 грн. за 2018 рік суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 із змінами та доповненнями (далі - Положення №637) в редакції чинній до 05.01.2018, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.
Пунктом 2.6 Положення № 637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Пунктом 4.2 Положення № 637 встановлено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями), книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в контролюючих органах книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Відповідно до п. 6 розділу 4 Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 під № 417 (із змінами та доповненнями), (діючого в перевіряємому періоді) використання книги ОРО, зареєстровані на РРО, передбачають: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки.
Згідно наданих Z - звітів, останні видані на наступний день після надходження готівкових коштів в касу підприємства (прибуткові касові ордери), що і не заперечується сторонами, однак позивач наголошує, що звіт за вказані касові операції вчасно не роздрукований з технічних причин «відсутність Інтернету».
Згідно ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
При цьому, суд звернув увагу, що жодного повідомлення про тимчасовий вихід РРО з ладу в книзі ОРО не міститься, а тому, порушення щодо вчасного оприбуткування готівки в касі підприємства має місце.
Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змін доповненнями, передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Однак, згідно Указу Президента України «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України» від 20 червня 2019 року № 418/2019 (чинний з 23.06.2019) визнано таким, що втратив чинність зокрема під порядковим номером № 24 - Указ Президента України від 12.06.1995 №436/95.
Згідно норми ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, оскільки Указ Президента України від 20 червня 2019 року №418/2019 скасовує, нормативно-правовий акт, яким встановлена відповідальність особи, в даному випадку, накладення штрафних санкцій за невчасне оприбуткування готівки в касі підприємства, тому суд вважає, що відповідач безпідставно застсував штрафні санкції.
Суд не бере до уваги посилання на рішення Конституційного суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99, що положення частини першої статті 58 Конституції України стосується виключно людини і громадянина (фізичної особи), оскільки Конституційний суд України в даному рішення зробив виключення, а саме що конституційний принцип ч. 1 ст. 58 Конституції України може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті, а оскільки Указ Президента України застосовується виключно на суб'єктів господарювання, то це і є тим самим виключенням.
В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у діяльність позивача, а тому оскаржувані рішення не відповідають наведеному критерію.
При цьому, судом не беруться до уваги інші доводи відповідача, з огляду на встановлені обставини.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податкова вимога та рішення відповідача не відповідають критерію правомірності, передбаченому п.1 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, в той час як відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1793,20 грн згідно квитанції № 1916 від 13.05.2020.
За таких обставин, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1793,20 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС України у Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0006983305 від 27.04.2020 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи з фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 64 160,34 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 51 328,27 грн та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 12 832,07 грн.
Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0003203305 від 15.11.2019 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 15 834,23 грн, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15 834,23 грн.
Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0003213305 від 15.11.2019 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 79 476,25 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 63 581,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 15 895,25 грн.
Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0006963305 від 27.04.2020 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 5 346,69 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 4 277,35 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 069,34 грн.
Визнати протиправним та скасувати повністю вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10.04.2020 № Ф-0006453305 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 11 163,06 грн.
Визнати протиправним та скасувати повністю рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0003223305 Головного управління ДПС у Запорізькій області на суму 3 348,92 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 793 (одна тисяча сімсот дев'яносто три) гривні 29 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлене у повному обсязі та підписане суддею 25 червня 2024 року.
Суддя Р.В. Сацький