СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/90/24
ун. № 759/2414/13-ц
08 липня 2024 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., розглянувши скаргу ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського О.В. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
До Святошинського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського О.В. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Дослідивши подану скаргу, суд дійшов наступного.
За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
П. а ч. 1 ст. 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п'ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 123 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 зазначено, що виходячи з результату системного аналізу статей 123, 124, 126 ЦПК України із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов'язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20) та від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004 (провадження № 61-16384св19).
У постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 зазначено, що: «Водночас об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г».
Оскаржувана постанова винесена державним виконавцем 12 березня 2021 року.
Скаржник зазначає, що про всі процесуальні документи, які були прийняті державним виконавцем по рішенню суду, він дізнався після того, як ним було направлено скаргу в Міністерство юстиції, у зв'язку з тим, що державний виконавець Ліщинський О.В. йому не надавав ознайомитися з матеріалами справи та не видавав жодної прийнятої ним постанови. У відповідь на скаргу 17.06.2024 року він нарешті отримав всі постанови по справі та дізнався про суть виконання.
Однак, при дослідження матеріалів даної цивільної справи суд встановив, що ОСОБА_1 знав про оспорювань постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 від 12.03.2021 року до 17.06.2024 року.
Так, із ухвали судді Святошинського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року вбачається (пр. № 4-с/759/36/23) вбачається, що 01.03.2023 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просив визнати протиправними дії та бездіяльність державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2021 року.
Судом також було встановлено, що про відкриття виконавчого провадження скаржнику стало відомо випадково наприкінці 2022 року, коли йому заблокували банківський рахунок. 06.01.2023 року скаржник звернувся до державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з метою з'ясування на підставі чого було відкрито оскаржувану постанову, та як зазначив останній випадково 24.02.2023 року у поштовій скринці він знайщов лист, який нібито направлено 18.01.2023 року.
Вказаною ухвалою скаргу боржника ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Із встановленого суд робить висновок, що строк на оскарження постанови у скаржника розпочався з моменту коли йому стало відомо про постанову про відкриття виконавчого провадження та закінчився ще у 2023 році.
Твердження ОСОБА_1 про те, що про постанову він дізнався коли отримав відповідь на скаргу 17.06.2024 року спростовані наявними у справі матеріалами та розцінюються судом як намагання ввести суд в оману.
Тобто, скарга на дії державного виконавця подана із значеним пропущенням строку, передбаченого ч. 2 ст. 449 ЦПК України.
Ч. 2 ст. 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відтак, скаржник в разі необхідності має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку для звернення до суду, вказавши, чим підтверджується поважність причини пропуску такого строку.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому, до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20, провадження № 61-15520св20; від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20, провадження № 61-15478св20, від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 120,122,123,127,175, 185,447 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинського О.В. та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - залишити без руху.
Надати строк для усунення вказаних недоліків, який становить 5 (п'ятть) днів з дня отримання ухвали суду.
У разі невиконання вимог ухвали у визначений судом строк скарга буде вважатись неподаною та повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.О. Горбенко