печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24783/24-к
пр. 1-кс-22482/24
25 червня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2 ,
за участі власника майна ОСОБА_3 (в режимі відео конференції), адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за клопотанням ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2024 у кримінальному провадженні № 12023161180000646 від 02.07.2023,
29.05.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2024 у межах кримінального провадження № 12023161180000646 від 02.07.2023.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що на даний час перебування транспортного засобу під арештом порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованим законом і завданням цього кримінального провадження.
Крім того, власник майна вважає, що на даний ас відсутні фактичні дані (докази), відповідно до яких є необхідність арешту транспортного засобу, адже працівниками поліції двічі було проведено огляд транспортного засобу, а відтак вищенаведене у своїй сукупності обумовлює необхідність його скасування.
Власник майна ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги підтримала та просила скасувати арешт.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні вимоги клопотання підтримала та просила задовольнити.
Процесуальний керівник у кримінальному провадженні в судове засідання не з'явився, про судове засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом за наданими матеріалами встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12023161180000646 від 02.07.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України досудове розслідування у якому здійснюється слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2024 у справі № 757/5377/24-к накладено арешт на майно на майно, зокрема транспортний засіб «DACIA LOGAN», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на праві власності зареєстровано на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та на момент вчинення злочину перебував у користуванні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з забороною його використання.
Заборонено будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав власності на транспортні засоби (регіональним та територіальним сервісним центрам МВС України), іншим акредитованим суб'єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо транспортного засобу «DACIA LOGAN», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Заборонено відчуження, знищення, перетворювання, як добросовісним набувачем, так іншим третім особам, що заявлять право вимоги на нього, а також вчинення будь яких нотаріальних, реєстраційних та виконавчих дій щодо майна з боку уповноважених на це службових та інших посадових осіб щодо транспортного засобу «DACIA LOGAN», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність в заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.02.2024 у справі № 757/5377/24-к при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував, що арешт необхідний з метою забезпечення дієвості досудового розслідування та у слідчого судді були наявні обґрунтовані підстави вважати, що дані речі та документи мають значення для встановлення обставин під час досудового розслідування та те, що зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98, а також є предметом кримінального правопорушення. Наряду з вказаним, слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, встановив, що таке обмеження права власності є розумним та співмірним завданням кримінального провадження.
При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПКУ України
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває. А отже, майно, яке має ознаки, визначені у ч. 2 ст. 167 КПК України, може підлягати арешту у кримінальному провадженні, в якому не повідомлено про підозру жодній особі.
При дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обґрунтованості заявлених вимог, оскільки не доведено, що викладені обставини в клопотанні базуються на об'єктивних фактах і правових підставах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник заявника, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в межах кримінального провадження № 12023161180000646 від 02.07.2023.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріалами, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_3 обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_3 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 532 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1