печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13223/24-к
пр. 1-кс-13128/24
17 червня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на повідомлення слідчого про підозру,
22.03.2024 захисник підозрюваного ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42022082030000045 від 25.01.2022 за ознаками ч. 5 ст. 191 КК України, звернувся до слідчого судді зі скаргою на повідомлення ОСОБА_3 про підозру під час здійснення досудового розслідування вказаного провадження від 30.06.2022.
В заяві зазначив, що 30.06.2022 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вказаному кримінальному провадженні у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 5 ст. 191 КК України.
Оскільки повідомлення про підозру здійснене не уповноваженою особою, а тимчасово виконуючим обов'язки старшого слідчого, між тим кримінальним процесуальним законодавством такий учасник провадження не передбачений, а саме слідчий за погодженням із прокурором уповноважений на повідомлення суб'єкту кримінального переслідування про підозру, а також у зв'язку з порушенням способу повідомлення про підозру заявник вважає це повідомлення незаконним.
Повідомлення про підозру, як випливає із змісту постанови про зупинення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні від 08.07.2022, було направлено за місцем роботи ОСОБА_3 , проте з 28.02.2022 підозрюваний був відсутнім за місцем роботи, а на момент складання повідомлення про підозру залишив державу через пункт пропуску «Лужанка» на Угорській ділянці кордону, про що було достеменно відомо органу досудового розслідування.
Так як в силу закону у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи, а іншого способу вручення повідомлення про підозру кримінальним процесуальним законодавством не встановлено, між тим такого вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру не відбулося, вважає, що повідомлення про підозру підлягає скасуванню як таке, що здійснено всупереч встановленої законом процедури.
Направлення ж повідомлення про підозру через будь-які месенджери, у тому числі й «Телеграм», законом не передбачено, тому не може вважатися таким, що здійснено за передбаченою законом процедурою.
Вважаючи, що при повідомленні про підозру його підзахисному органом досудового розслідування грубо порушено встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру вчинення цієї дії, просить повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 30.06.2022 року в кримінальному провадженні № 42022082030000045 від 25.01.2022 за ознаками ч. 5 ст. 191 КК України скасувати.
В судове засідання підозрюваний та його захисник не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Адвокат ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.
Слідчий, чиї дії оскаржуються, належним чином повідомлений про дату, час та місце вирішення скарги, до суду не з'явився з невідомих причин, що в силу ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду заяви.
Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, повідомлення повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
В силу ст. 2 КПК України одним з завдань кримінального провадження є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура
Підозра - це процесуальне рішення прокурора або слідчого за погодженням із прокурором, яке приймається на стадії досудового провадження та ґрунтується на зібраних під час досудового розслідування доказах, яке засноване на припущенні про причетність конкретної особи до вчинення кримінального правопорушення та сформоване на неостаточних результатах розслідування.
Підстави та порядок повідомлення про підозру встановлені Главою 22 КПК України.
За змістом статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, в силу якої письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений Кодексом для вручення повідомлень
Порядок здійснення повідомлень у кримінальному провадженні внормований Главою 11 КПК України, за змістом ст. 111 КПК.
Зокрема, статтею 135 КПК України встановлено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Порядок вручення повідомлення в кримінальному провадженні у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання встановлений частиною 2 ст. 135 КПК України, у відповідності до якої повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
У відповідності до ст. 136 КПК України, положення якої належить застосовувати, при здійсненні повідомлення про підозру, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
З наведених положень кримінального процесуального законодавства випливає, що здійснення повідомлення в кримінальному провадженні в один з встановлених процесуальним законом способів має увінчатися підтвердженням отримання особою вказаного повідомлення в інтересах дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Слідчим суддею встановлено, що 08.07.2022 органом досудового розслідування в особі тимчасово виконуючого обов'язки старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції в Запорізькій області ОСОБА_5 винесено постанову про зупинення кримінального провадження у зв'язку з оголошенням розшуку підозрюваного.
Постанова містить твердження її автора про те, що ОСОБА_3 28.02.2022 виїхав за межі держави Україна.
Наведене свідчить про обізнаність автора постанови про відсутність особи, щодо якої винесено постанову, за місцем проживання на момент складання повідомлення про підозру та означає необхідність застосовувати положення частини другої ст. 135 КПК України.
І хоча повідомлення про підозру і було направлено слідчим за місцем реєстрації та місцем роботи ОСОБА_3 , як випливає із змісту постанови про зупинення досудового розслідування від 08.07.2022, проте направлення його в означені місця за умови наявності інформації про відсутність особи як вдома, так і на роботі є неефективним способом вручення повідомлення, який заздалегідь прирікає його на неможливість бути отриманим адресатом цієї кореспонденції.
Надіслання повідомлення шляхом застосування месенджера «Телеграм», тобто в спосіб, що не встановлений законом, також не можна розцінювати як належне повідомлення, оскільки: по-перше, такий спосіб передачі повідомлення про підозру, як вже зауважила слідчий суддя, не ґрунтується на законі; по-друге, навіть якщо б цей спосіб і був встановлений законом, належного підтвердження його отримання адресатом в розумінні ч. 2 ст. 136 КПК України до слідчого не надійшло.
Права підозрюваного в кримінальному провадженні встановлені статтею 432 КПК України, і до них відноситься, зокрема, право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють.
Така засада кримінального провадження, як законність, приписує суду, слідчому судді, прокурору, керівнику органу досудового розслідування, слідчому, іншім службовим особам органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відсутність доказів вручення повідомлення про підозру та направлення цього повідомлення з порушенням встановленого законом порядку свідчить про недотримання уповноваженою службовою особою органу досудового розслідування внормованої законом процедури та має наслідком скасування повідомлення про підозру.
Такий спосіб захисту особи на досудовому розслідуванні, як скасування повідомлення про підозру, прямо встановлений статтею 307 КПК України, яка містить перелік рішень слідчого судді за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, тому слідчий суддя знаходить всі підстави для застосування обраного заявником способу захисту, враховуючи описані підстави.
Вирішуючи вимогу скарги про скасування підозри крізь призму тверджень про її складання неуповноваженою особою, слідчий суддя виходить з такого.
За змістом ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Поняття слідчого та прокурора наведені в статті 3 КПК України, яка містить визначення основних термінів КПК.
За змістом вказаної норми процесуального закону прокурор - це особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 17 Закону України "Про прокуратуру" , та діє у межах своїх повноважень.
Слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Повноваження слідчого та прокурора наведені відповідно в статтях 40 та 36 КПК України, і до таких повноважень прокурора відноситься право повідомляти особі про підозру (п. 11 ч. 2 ст. 36 КПК), а слідчого - повідомляти за погодженням з прокурором особі про підозру (п. 6 ч. 2 ст. 40 КПК).
Повноваженням повідомляти за погодженням з прокурором особі про підозру у вчиненні кримінального проступку в силу п. 5 ч. 2 ст. 401КПК України наділений і дізнавач.
Такого поняття, як тимчасово виконуючий обов'язки слідчого (старшого слідчого), кримінальне процесуальне законодавство не містить.
Як встановлено слідчим суддею, саме тимчасово виконуючим обов'язки старшого слідчого ОСОБА_6 підписано повідомлення ОСОБА_3 про підозру.
Статтею 69 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку зі службовою необхідністю на поліцейського, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою, а саме: вакантною - за його згодою.
У відповідності до наказу начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області Національної поліції України № 409 о/с від 19.05.2022 року на старшого слідчого слідчого відділу Бердянського районного відділу поліції ОСОБА_5 за згодою останнього з 19 травня по 19 липня 2022 року покладено тимчасове виконання обов'язків за вакантною посадою старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
Викладене робить очевидним, що 19 травня 2022 року уповноваженою посадовою особою у відповідності до наведених вимог Закону України «Про Національну поліцію» виданий наказ про тимчасове покладення на поліцейського, що займає штатну посаду, а саме: посаду старшого слідчого слідчого відділу Бердянського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, обов'язків за іншою вакантною посадою, тобто старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
Оцінюючи зміст наказу в контексті згаданих положень закону, слідчий суддя доходить висновку, що вчиняючи певні процесуальні дії та приймаючи певні процесуальні рішення, старший слідчий слідчого відділу Бердянського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 під час тимчасового виконання обов'язків старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області діяв як слідчий в розумінні правил кримінального процесуального законодавства, тобто як правомочний учасник кримінального провадження, а таке найменування його посади продиктовано строковістю виконання ним обов'язків на тлі того, що він не припинив своєї діяльності на штатній посаді іншого підрозділу Національної поліції України.
З урахуванням викладеного доводи про незаконність підозри з зазначеної підстави слідчий суддя знаходить неспроможними та такими, що наповнені лише формальним змістом.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 9, 36, 40, 111, 133, 135, 136, 276-278, 303, 306, 307, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Скаргу задовольнити.
Скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 30.06.2022 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 42022082030000045 від 25.01.2022 за ознаками ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1