05 липня 2024 року м. Харків Справа № 922/5287/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу відповідача (вх.632Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 (суддя Буракова А.М., повний текст складено 19.02.2024) у справі №922/5287/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ", м.Вишгород Київської області,
до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м.Харків,
про стягнення 67 638,09грн.,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БТВ" (далі - ТОВ "Інтерхім-БТВ") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (далі - АТ "Українські енергетичні машини") про стягнення заборгованості за поставлену продукцію за договором про закупівлю продукції №13/21-463 від 13.12.2021 у сумі 50 819,83 грн., інфляційних у сумі 14 090,70 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 727,56 грн. та 2 684,00 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 у справі №922/5287/23, ухваленим у порядку спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 у справі №922/5287/23; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача інфляційних у сумі 14 090,70 грн., 3% річних у сумі 2 727,56 грн.; судові витрати покласти на позивача.
На переконання апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а також дано невірну оцінку обставинам справи, порушено баланс інтересів сторін та не застосовано принцип справедливості. В обґрунтування скаржник зазначає наступне:
- у діях відповідача відсутня вина у затримці розрахунків з позивачем за поставлену продукцію за договором із початку військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022 (форс-мажорні обставини), у зв'язку із чим відсутні підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних;
- наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій (3% річних та інфляційний) на підставі ст.233 Господарського кодексу України (далі - ГК України);
- Господарський суд Харківської області не перевірив правильність розрахунку інфляційних та 3% річних. Позивачем не надано (не приєднано) до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області справу №922/5287/23 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
Матеріали справи 15.03.2024 надійшли на адресу суду.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.03.2024 апеляційну скаргу АТ "Українські енергетичні машини" залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при поданні апеляційної скарги недоліків.
Після отримання від АТ "Українські енергетичні машини", на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2024, заяви про усунення недоліків, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українські енергетичні машини" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 у справі №922/5287/23. Встановлено позивачу п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії скаржнику. Встановлено сторонам у справі п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяв, клопотань тощо. Постановлено здійснити розгляд справи №922/5287/23 у порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи.
Через підсистему «Електронний суд» 03.04.2024 від ТОВ "Інтерхім-БТВ" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.4783; у межах визначеного судом строку), за змістом якого позивач просить апеляційну скаргу АТ «Українські енергетичні машини» у справі №922/5287/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 - залишити без змін.
Позивач вважає доводи, викладені в апеляційні скарзі, безпідставними та необґрунтованими, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, з огляду на наступне:
- згідно з п.4.1 договору відповідач був зобов'язаний оплатити позивачу 50 819,83 грн. у термін до 16.02.2022, у зв'язку із чим доводи апелянта щодо відсутності вини у своєчасному не проведенні розрахунків з позивачем є необґрунтованими;
- саме по собі існування форс-мажорних обставин не є підставою для звільнення особи від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань. Відповідач не надав сертифікат Торгово-промислової палати України, яким би засвідчувалася дія обставин непереборної сили щодо виконання АТ «Українські енергетичні машини» обов'язків з оплати товару за договором про закупівлю продукції №13/21-463 від 13.12.2021. Наданий відповідачем сертифікат Харківської Торгово-промислової палати №6300-22-1122 стосується зобов'язань відповідача щодо сплати податку на прибуток за І квартал 2022 року, І півріччя 2022 року та не має відношення до зобов'язань за спірним договором;
- наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями та нараховуються незалежно від вини боржника. Вказані суми не можуть бути зменшені судом на підставі ст.233 ГК України, ст.551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У зв'язку зі звільненням у відставку головуючого судді Бородіної Л.І., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 01.05.2024, згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 прийнято справу №922/5287/23 до провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
13.12.2021 між ТОВ "Інтерхім-БТВ" (постачальник) та АТ "Українські енергетичні машини" (покупець) укладено договір про закупівлю продукції №13/21-463 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах, визначених договором. Предметом поставки за договором є електроди на загальну суму 169 399,44 грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 28 233,24 грн.).
Відповідно до п.3.1 договору загальна сума договору складає 169 399,44 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 28 233,24 грн.
Згідно з п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на умовах: 70% протягом п'яти банківських днів після підписання договору, 30% упродовж 14 календарних днів після поставки продукції на склад покупця.
Пунктом 5.2 договору погоджено, що поставка продукції здійснюється засобами покупця на умовах ЕХW склад постачальника: Київська обл., пгт.Чабани, вул.Покровська, 5а, (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010) згідно із заявками покупця.
Строк поставки продукції за договором становить 30 (тридцять) календарних днів з моменту підписання договору сторонами та отримання 70% попередньої оплати (п.5.4 договору).
Відповідно до п.5.5 договору право власності на продукцію переходить до покупця з моменту отримання продукції та підписання сторонами видаткових накладних.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п.7.1 договору).
Згідно з п.10.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
ТОВ "Інтерхім-БТВ" був виставлений АТ "Українські енергетичні машини" на оплату рахунок-фактура №4898 від 28.12.2021 на суму 169 399,44 грн.
Згідно з платіжною інструкцією №736 від 26.01.2022 відповідач сплатив на користь позивача 118 579,61 грн., що складає 70% вартості продукції.
На виконання умов договору №13/21-463 від 13.12.2021 позивач поставив на адресу відповідача продукцію (електроди) згідно з видатковою накладною №РН-0251 від 01.02.2022 на загальну суму 169 399,44 грн. (у т.ч. ПДВ - 28 233,24 грн.). Продукція передана відповідачу через його представника Конопліна Сергія Івановича на підставі довіреності №56 від 28.01.2022, копія якої наявна в матеріалах справи. Факт отримання продукції відповідачем не оспорюється.
Враховуючи умови пункту 4.1 договору, АТ "Українські енергетичні машини" мало здійснити оплату 50 819,83 грн. за поставлену продукцію до 16.02.2022.
Нездійснення відповідачем оплати отриманої від позивача продукції в розмірі 50 819,83 грн. у погоджений сторонами строк стало підставою звернення ТОВ "Інтерхім-БТВ" з розглядуваним позовом до суду.
Судова колегія враховує наступне.
За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст.ст.15, 16 ЦК України та ст.20 ГК України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту.
Сутність розглядуваних позовних вимог полягає у примусовому стягненні з відповідача суми основної заборгованості за поставлену позивачем продукцію, а також 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму простроченої заборгованості.
Оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, яке регламентує правовідносини з поставки, а також положень ч.2 ст.712 ЦК України, яка регламентує можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.
Частиною 1 ст.712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України, ст.655, ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Названий обов'язок безпосередньо закріплений в ч.1 ст.712 ЦК України і для договору поставки.
У контексті приписів ч.ч.1-2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписи ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
У контексті положень ч.1 ст.74, ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов договору №13/21-463 від 13.12.2021 поставив на адресу відповідача продукцію (електроди) на загальну суму 169 399,44 грн. Відповідач згідно з платіжною інструкцією №736 від 26.01.2022 сплатив на користь позивача 118 579,61 грн. (70% вартості продукції). З урахуванням умов пункту 4.1 договору, АТ "Українські енергетичні машини" мало здійснити оплату 50 819,83 грн. за поставлену продукцію до 16.02.2022. Доказів здійснення оплати матеріали справи не містять. На наявність таких доказів АТ "Українські енергетичні машини" за змістом апеляційної скарги також не посилається.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 50 819,83 грн. заборгованості за поставлену продукцію. Рішення суду першої інстанції в означеній частині АТ "Українські енергетичні машини" не оспорюється.
Окрім основного боргу ТОВ "Інтерхім-БТВ" нараховано та пред'явлено до стягнення з АТ "Українські енергетичні машини" інфляційні в сумі 14 090,70 грн. та 3% річних у розмірі 2 727,56 грн.
У контексті приписів ст.ст.611, 625 ЦК України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд Харківської області, перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, дійшов висновку, що відповідні розрахунки позивача є правильними, відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 727,56 грн. 3% річних та 14 090,70 грн. інфляційних підлягають задоволенню.
За змістом апеляційної скарги АТ "Українські енергетичні машини" зазначає, що в діях відповідача відсутня вина у затримці розрахунків з позивачем за поставлену продукцію за договором із початку військової агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022 (форс-мажорні обставини), у зв'язку із чим відсутні підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних.
Судова колегія зазначає наступне.
Статтею 616 ЦК України врегульовано, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
За умовами п.п.8.1, 8.5 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за цим договором, якщо вони трапились внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Належним доказом форс-мажорних обставин та строку їх дії служать довідки, які видаються відповідною торговою палатою чи повноважними органами місцевої (за місцем форс-мажорних обставин) державної адміністрації.
У контексті положень ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України №44(5) від 18.12.2014) єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Аналогічна правова позиція підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
З положень пунктів 6.1, 6.2 Регламенту вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак, сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається апелянт, адресований всім, кого це стосується, носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Означений лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (у розглядуваному випадку відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22.
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.
Судова колегія, разом з іншим, вважає безпідставними посилання відповідача на Сертифікат Харківської торгово-промислової палати за вих.№114/63.01-6 від 30.09.2022 як на підставу звільнення від відповідальності за договором поставки №13/21-463 від 13.12.2021, оскільки означеним сертифікатом Харківська торгово-промислова палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану; введення воєнного стану; воєнні (бойові) дії АТ "Українські енергетичні машини" виключно щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: сплатити податок на прибуток за 1 квартал 2022, за 1 півріччя 2022 у термін: 29.07.2022, 19.08.2022.
Тобто, означений сертифікат Торгово-промислової палати не стосується спірних правовідносин сторін за договором №13/21-463 від 13.12.2021.
Відтак, за висновками суду апеляційної інстанції, відповідачем не надано жодних належних та допустимих у контексті норм ГПК України доказів, які б підтвердили наявність саме у АТ "Українські енергетичні машини" форс-мажорних обставин, що стали причиною неможливості виконання зобов'язань за договором №13/21-463 від 13.12.2021.
Разом з тим, як обгрунтовано зауважено місцевим господарським судом, прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої продукції за договором на суму 50 819,83 грн. мало місце з 16.02.2022, тобто до початку військової агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. При цьому відповідно до приписів ч.2 ст.218 ГК України не вважаються надзвичайними та невідворотними обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Апелянт, разом з іншим, зазначає про те, що наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій (3% річних та інфляційний) на підставі ст.233 ГК України.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Нормами ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України передбачено право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Так, частиною 3 ст.551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до положень ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2).
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Водночас, інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно - правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається відповідач за змістом апеляційної скарги, міститься наступний правовий висновок: «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання».
У свою чергу, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, та її явної невідповідності принципу справедливості, тоді як у розглядуваній справі №922/5287/23 відсотки річних нараховані у розмірі 3%, що узгоджується з приписами ч.2 ст.625 ЦК України, та судова колегія не вбачає порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час їх нарахування позивачем. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №922/558/22.
У зв'язку із викладеним судова колегія відхиляє посилання скаржника на наявність правових підстав для зменшення розміру відсотків річних. До того ж, усупереч посиланням апелянта, висновків про можливість зменшення інфляційних постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 не містить.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги АТ "Українські енергетичні машини" також зазначає, що суд першої інстанції не перевірив правильність розрахунку інфляційних та 3% річних, у той час як позивачем не надано доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього.
Разом з тим, твердження скаржника про відсутність перевірки судом першої інстанції розрахунків позивача спростовуються змістом оскаржуваного рішення.
Індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України щомісяця та публікуються у пресі (зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр") не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Ці показники, повідомлені засобами масової інформації з посиланням на Держкомстат України, є офіційними та можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум.
Відтак, інформація щодо індексів інфляції є загальнодоступною та не повинна в обов'язковому порядку додаватися до матеріалів позовної заяви. Судова колегія також звертає увагу, що апелянтом не надано доказів застосування позивачем при розрахунках інфляційних невірних індексів інфляції, не наведено власного розрахунку.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з АТ "Українські енергетичні машини" на користь ТОВ "Інтерхім-БТВ" інфляційних у сумі 14 090,70 грн., обрахованих за період з березня 2022 по жовтень 2023, та 3% річних у розмірі 2 727,56 грн., обрахованих за період з 16.02.2022 до 30.11.2023.
Під час розгляду справи в Господарському суді Харківської області відповідач, із посиланням на скрутне фінансове становище, просив відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік, у разі ухвалення рішення на користь позивача.
Згідно з приписами ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч.1).
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4).
Господарський суд Харківської області за змістом оскаржуваного рішення зазначив, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами існування виняткових обставин, які у подальшому можуть істотно ускладнити виконання рішення суду у даній справі або зробити таке виконання неможливим; відповідачем не надані документи фінансової звітності, довідки банківських установ про рух грошових коштів, як доказ підтвердження відсутності у відповідача грошових коштів у розмірі, достатньому для оплати заборгованості. З урахуванням означеного, враховуючи заперечення позивача, дотримуючись балансу інтересів сторін, Господарський суд Харківської області дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення/розстрочення виконання рішення суду у даній справі та, відповідно, про відхилення відповідного клопотання відповідача.
Рішення суду першої інстанції в означеній частині АТ "Українські енергетичні машини" не оспорюється та з огляду на положення ст.269 ГПК України, яка визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, Східним апеляційним господарським судом не перевіряється.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2024 у справі №922/5287/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 05.07.2024.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков