01 липня 2024 року м. Харків Справа № 922/493/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.
секретар судового засідання Семченко Ю.О.,
за участі представників сторін:
апелянта ОСОБА_1 - Шишка Юлія Олександрівна (поза межами приміщення суду) - Ордер АА №1423863 від 29.05.2024.
боржника ОСОБА_2 - Кундіус І.В. (в залі суду) - Ордер АХ №1140853 від 24.06.2024. Посвідчення №1721 від 28.02.2012.
Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" - не з'явився
ГУ ДПС у Харківській області - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.1377Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 про відмову з задоволенні заяви про закриття провадження у справі №922/493/21 (суддя Хотенець П.В., повний текст ухвали підписано 20.05.2024)
за заявою Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків
до Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків, код ЄДРПОУ НОМЕР_1
про визнання банкрутом
Постановою Господарського суду Харківської області від 15.06.2021 ОСОБА_2 визнано банкрутом.
04.03.2024 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 подано клопотання (вхідний №5859) про закриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 у задоволенні клопотання (вхідний №5859 від 04.03.2024) ОСОБА_1 про закриття провадження у справі - відмовлено.
Заявник з вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 по справі №922/493/21 та закрити провадження у справі №922/493/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ); стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала вплинула на його права та обов'язки, постановлена судом без з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому повинна бути скасована.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- висновок суду про можливість закриття провадження у справі на підставі ч.7 ст.123 КУзПБ виключно на стадії реструктуризації боргів не відповідає чинному законодавству та правовій позиції Верховного Суду;
- Верховний Суд в постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за ч. 7 ст. 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні;
- висновок суду щодо погодження з боку кредитора ОСОБА_1 звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника не відповідає фактичним обставинам і є помилковим;
- поза увагою суду залишився факт того, що ОСОБА_3 втратила статус конкурсного кредитора.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у справі №922/493/21; встановлено строк до 24.06.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 24.06.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України. Призначено справу до розгляду на 01.07.2024. Витребувано матеріали справи №922/493/21 з Господарського суду Харківської області (томи, які стосуються клопотання (вхідний №5859) про закриття провадження у справі та ухвали Господарського суду Харківської області від 14.05.2024).
На виконання вимог ухвали суду з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/493/21, які безпосередньо стосуються оскаржуваної ухвали.
24.06.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду через систему «Електронний Суд» від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому боржник просить в задоволенні апеляційної скарги представника кредитора ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 по справі №922/493/21 про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство - відмовити повністю. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 по справі №922/493/21 про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство - залишити без змін.
01.07.2024 апелянт через систему «Електронний Суд» звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи в зв'язку із прийняттям участі в слідчих діях. Проте все ж таки направив свого представника для участі в судовому засіданні.
У судовому засіданні 01.07.2024 представник апелянта - ОСОБА_4 підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягала на її задоволенні. Представник боржника ОСОБА_5 в свою чергу проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові та електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду).
Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).
Ухвала суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Тобто, ухвала суду від 04.06.2024 оприлюднена на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 05.06.2024 і з цього моменту стала загальнодоступною для ознайомлення.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направлені на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов'язковою та повідомляв, що їх нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов'язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників інших кредиторів у даному судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників апелянта та боржника, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Постановою Господарського суду Харківської області від 15.06.2021 ОСОБА_2 визнано банкрутом.
04.03.2024 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 подано клопотання (вхідний №5859) про закриття провадження у справі. В обґрунтування заяви про закриття провадження у справі ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства. Так, на думку кредитора - ОСОБА_1 боржником у декларації зазначено недостовірну інформацію відносно отриманої позики від ОСОБА_3 та у деклараціях про майновий стан за 2018-2020 роки зазначено недостовірну інформацію про членів сім'ї; щодо майна, доходів та витрат членів сім'ї; вартість майна боржника; доходів та витрат боржника.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 у задоволенні клопотання (вхідний №5859 від 04.03.2024) ОСОБА_1 про закриття провадження у справі - відмовлено.
Господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, зазначив, що наразі питання про перехід до судової процедури погашення боргів вже вирішено постановою господарського суду Харківської області про визнання ОСОБА_2 банкрутом від 15.06.2021. Отже ОСОБА_1 доходить помилкового висновку про можливість застосування п.1 ч.7 ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства на стадії процедури погашення боргів боржника (тобто після визнання боржника банкрутом), оскільки закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства є можливим лише на стадії процедури реструктуризації боргів.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Предметом апеляційного оскарження в даному випадку є відмова господарського суду в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Зі змісту преамбули вказаного кодексу вбачається, що останнім встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією книгою.
Порядок і наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, визначені статтями 116, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
При цьому, кодексом визначений перелік документів та відомостей, необхідних заявнику при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Зокрема, як вбачається із приписів п.11 ч.2 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається, у тому числі, декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Згідно ч.5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року, за який подається декларація.
Згідно з положеннями частини 5 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати. До членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Кодексом України з процедур банкрутства, наказом Міністерства юстиції України від 18.02.2020 №593/5 "Про порядок подання арбітражними керуючими обов'язкових відомостей (інформації)" не передбачено імперативних норм щодо встановленої форми подання керуючим реструктуризацією звіту за результатами перевірки декларації боржника у справі про неплатоспроможність.
Отже, звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації боржника за своєю суттю відображає зміст встановлених при відповідній перевірці обставин.
При цьому, допустивши виявлення нових відомостей щодо майнового стану боржника, які останнім не були зазначені, або їх неточності, керуючий реструктуризацією, в силу вимог Кодексу України з процедур банкрутства, повідомляє боржника за результатами проведеної перевірки вказаних обставин.
Керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення керуючим реструктуризацією неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, обов'язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом.
Якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути недоліки поданих ним декларацій виявлені за наслідками їх перевірки арбітражним керуючим наступають наслідки визначені п.1 ч.7 ст.123 Кодексу України з процедур банкрутства.
Закон не передбачає перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.
Частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, яка містить назву «Наслідки затвердження плану реструктуризації боргів боржника» передбачено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо встановить зокрема, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї; майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
За змістом частини 2 наведеної статті основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Отже, Кодексом України з процедур банкрутства за результатами встановленого факту невідповідності інформації або її неточності у декларації про майновий стан боржника у випадку їх неусунення впродовж встановленого законодавством строку на стадії реструктуризації боргів боржника передбачено наявність підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
При цьому, певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації.
За змістом пункту 1 частини 7 наведеної вище статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства у разі встановлення обставин зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї ці недоліки можуть бути усунуті упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації шляхом надання суду виправленої декларації про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Аналіз наведеної правової норми свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про банкрутство фізичної особи: боржник подає суду декларації; керуючий реструктуризацією перевіряє декларації надані боржником та виявляє чи наявна у деклараціях поданих боржником неповна та/або недостовірна інформація; боржник отримує звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій; боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки його декларації має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 також зауважила, що Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов'язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
При цьому п.1 ч.7 ст.123 КУзПБ розмежовує такі поняття як «неповна» та «недостовірна» інформація, зазначення якої має безумовний наслідок для боржника у вигляді закриття провадження у справі.
Верховний Суд у зазначеній постанові звернув увагу на те, що положення ст.123 КУзПБ є безумовним заходом відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачають альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом. До того ж, розширене коло ініціаторів застосування ч.7 ст.123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за ч.7 ст.123 КУзПБ, тому з власної ініціативи зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні. Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов'язує суд з достатньою повнотою встановити об'єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності). Тож, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Аналогічний за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20.
Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правові відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що висновок суду про можливість закриття провадження у справі на підставі ч.7 ст.123 КУзПБ виключно на стадії реструктуризації боргів не відповідає чинному законодавству та правовій позиції Верховного Суду і є помилковим.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали судом:
- на зборах кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 , на яких були присутні представник ГУ ДПС у Харківській області, кредитор - ОСОБА_1 , кредитор - ОСОБА_3 , керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Гнатченко Петро Миколайович, оформлених протоколом від 02.06.2021, прийнято до відома звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника.
Проте, такий висновок суду не відповідає дійсності, оскільки відповідно до Протоколу №1 зборів кредиторів у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 (том ІІ а.с. 89-92) зазначено, що кредитор ОСОБА_1 проголосував заочно в письмовій формі щодо питань порядку денного відповідних зборів кредиторів. Окрім того, відповідно до Результатів заочного голосування по питанням порядку денного зборів кредиторів у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 (том ІІ, а.с. 93) ОСОБА_1 звіт арбітражного керуючого про виконання повноважень керуючим реструктуризацією фізичної особи та про результати перевірки декларації про майновий стан боржника - не схвалено.
Таким чином, висновок суду щодо погодження з боку кредитора ОСОБА_1 звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника не відповідає фактичним обставинам у даній справі та є помилковим.
- зборами кредиторів фізичної особи ОСОБА_2 , оформлених протоколом від 02.06.2021, рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі п.1 ч.7 ст.123 КУзПБ не приймалося.
В той же час постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 визнано недійсним Договір позики, укладений 05.10.2019 між боржником та кредитором ОСОБА_3 . В подальшому, на підставі вищевказаних рішень 20.11.2023 Господарським судом Харківської області у даній справі постановлено ухвалу відповідно до якої: задоволено заяву кредитора ОСОБА_1 про перегляд ухвали суду від 11.05.2021 за нововиявленими обставинами; скасовано ухвалу суду від 11.05.2021 по справі №922/493/21 в частині визнання вимог ОСОБА_3 ; відхилено вимоги ОСОБА_3 у загальному розмірі 7.463.137,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 втратила статус конкурсного кредитора та не є стороною у даній справі №922/493/21. Однак саме за результатами голосування ОСОБА_3 , зборами кредиторів прийнято рішення щодо визнання боржника банкрутом та переходу до процедури погашення боргів за відсутності належних та допустимих доказів встановлення неплатоспроможності останнього і відповідне рішення приймалося більшістю голосів саме кредитора ОСОБА_3 вимоги якої станом на момент розгляду даної справи відхилені.
З огляду на наведене колегія суддів констатує, що преюдиційним фактом є недостовірність інформації щодо отримання боржником позики від сестри ОСОБА_3 . Крім того, вказаними судовими рішеннями констатовано, що боржником укладено договір позики з сестрою ОСОБА_3 на шкоду кредиторам - задля штучного нарощування обсягу наявної кредиторської заборгованості та унеможливлення виконання грошових зобов'язань перед кредиторами та формування в майбутньому кредиторської заборгованості із заінтересованим кредитором. Відомості, зазначені боржником у декларації відносно отриманої позики від сестри ОСОБА_3 є завідомо недостовірними що виключає добросовісну поведінку боржника та відповідно є підставою для закриття провадження у справі.
Задля ефективної реалізації боржником цього права КУзПБ передбачає участь арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого реалізацією майна боржника.
Поряд із загальним правовим статусом арбітражного керуючого, закріпленим у статті 12 КУзПБ, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність фізичних осіб конкретизовано статтею 114 КУзПБ, а особливості механізму реалізації - у інших нормах Книги четвертої цього Кодексу.
Згідно зі статтею 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд майна боржника. Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов'язаний організувати виявлення та складання опису майна боржника.
Своєчасне та належне виконання арбітражним керуючим завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг.
Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для розкриття перед судом і кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Вона повинна відповідати принципам повноти та достовірності.
Проте, арбітражним керуючим Гнатченком П.М. у даній справі не вжито всіх заходів для дослідження та виявлення інформації щодо кола осіб, які відповідно до ч. 5 ст.116 КУзПБ віднесені до членів сім'ї ОСОБА_2 , а саме його батьки, не досліджено інформацію Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетинів кордонів ОСОБА_2 у 2019 р. та 2020 р. на транспортному засобі державний номер НОМЕР_4 та не встановлено правові підстави користуванням даним автомобілем, не встановлено його власника, а також не забезпечено належної перевірки відомостей зазначених у декларації про майновий стан боржника у справі щодо отриманих доходів ОСОБА_2 та членами його сім'ї.
Вказані обставини у сукупності, за висновками колегії суддів, свідчать про наявність підстав для визнання ОСОБА_2 недобросовісним боржником та закриття з цих мотивів провадження у справі про його неплатоспроможність.
В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Отже, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено неповне дослідження місцевим судом обставин справи, що в свою чергу призвело до ухвалення помилкового судового рішення у справі №922/493/21.
Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 у справі №922/493/21 та прийняття нового рішення, яким задовольнити заяву про закриття провадження у справі.
В порядку положень ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги слід покласти на боржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 про відмову з задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №922/493/21 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким клопотання ОСОБА_1 (вхідний №5859 від 04.03.2024) про закриття провадження у справі №922/493/21 задовольнити.
Провадження у справі №922/493/21 за заявою боржника ОСОБА_2 про неплатоспроможність закрити.
Справу повернути до Господарського суду Харківської області.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5.448,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 05.07.2024
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.О. Радіонова