Справа № 199/1286/24
(1-кп/199/239/24)
08.07.2024 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового ОСОБА_2 -
прокурор ОСОБА_3
представник потерпілої ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в кримінальне провадження №12023041630001543 за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів.
Клопотання прокурора підтримав представник потерпілої.
Обвинувачений, захисник заперечували проти клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший запобіжний захід, який непов'язаний з триманим під вартою.
Вирішуючи клопотання, суд враховує наступне.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
При застосуванні запобіжного заходу, крім наявності ризиків, враховується обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд наголошує, що не вдається до оцінки доведення або не доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України на цій стадії процесу.
Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину.
Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її маральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії).
При цьому, вирішуючи питання про доцільність зміни запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому на будь-який інший, не пов'язаний з позбавленням волі, або його продовження, суд бере до уваги ті обставини, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, скоєний останнім після вживання алкогольних напоїв та за який у разі доведеності його вини йому може загрожувати покарання від 7 до 10 років позбавленням волі.
Щодо суспільної небезпеки, суд приходить до висновку, що такий злочин має дуже високий ступінь суспільної небезпеки.
На думку суду вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).
При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати, що на теперішній час деякі свідки за даним кримінальним провадженням не допитані, тому ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
Суд також враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Проте, розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до приписів ст. 183 КПК України вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, незважаючи на наявність позитивних даних, які характеризують особу ОСОБА_5 які заслуговують на увагу, проте суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшують.
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни запобіжного заходу, який застосований до обвинуваченого, на більш м'який.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
Досліджуючи питання щодо можливості зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу на більш м'який суд, враховуючи запровадження на всій території України військового стану, вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченого, відомості про його соціальні зв'язки, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, вважає, що вказані відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом пред'явленого обвинувачення та встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З огляду на викладене клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд, при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні злочину, який спричинив загибель людини.
Керуючись ст.ст. 176-178,183,199, 331,350,369,371,372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», - до 05 вересня 2024 року включно.
Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на інший запобіжний захід, який непов'язаний з триманим під вартою.
Копію ухвали про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою направити директору Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», - для виконання.
Відповідно до п. 1-1 ч.2 ст. 395 КПК України ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1