Справа №463/6254/24
Провадження №1-кс/463/5121/24
про повернення скарги
03 липня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , вивчивши матеріали скарги командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за повідомленням від 07.05.2024 року вих.№1827/3118, -
03.07.2024 року скаржник - командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою, яку скеровано на адресу суду засобами поштового зв'язку 25.06.2024 року, на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за повідомленням від 07.05.2024 року вих.№1827/3118.
Крім того, просив поновити строк на звернення з цією скаргою, оскільки такий пропущений з поважних причин, так як про оскаржувану бездіяльність дізнався лише 19.06.2024 року, отримавши лист-відповідь, за підписом слідчого ТУ ДБР, розташованого у м.Львові.
Зі скарги та долучених до неї документів вбачається, що скаржник звернувся до ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, із повідомленням від 07.05.2024 року вих.№1827/3118 про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. В передбачений ст.214 КПК України строк відомості про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені не були, на підтвердження чого скаржник отримав лист, за підписом слідчого ТУ ДБР, розташованого у м.Львові. У зв'язку із цим звернувся до суду з відповідною скаргою.
Оглянувши матеріали скарги вважаю, що такі слід повернути скаржнику з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.304 КПК України, скарга повертається, якщо скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Згідно з положеннями ч.1 ст.304 КПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч.1 ст.303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Аналіз вказаних положень законодавства з урахуванням позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, висловленої «Узагальненнях «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 року свідчить про те, що обчислення десятиденного строку для подання скарги на оскаржуваний вид бездіяльності беручи до уваги положення ч. 1 ст. 214 КПК, згідно з якою внесення відомостей до ЄРДР здійснюється не пізніше 24 годин після подання заяви, а також положення ч. 5 ст. 115 КПК, відповідно до якої при обчисленні строків днями не береться до уваги той день, від якого починається строк, десятиденний строк для подання скарги на оскаржуваний вид бездіяльності починається з дня, наступного за тим, у який закінчився перебіг 24-годинного строку для реєстрації відомостей.
З огляду на те, що повідомлення про вчинення кримінального правопорушення подано до Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, не пізніше 15.05.2024 року, про що свідчить відмітка (штрих код із датою №14289зкп-24/л від 15.05.2024 року) наявна на долученій до матеріалів скарги копії повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, долученого скаржником до матеріалів скарги і скаржник вказаної обставини не оспорює, то 24-годинний строк для реєстрації відомостей закінчився 16.05.2024 року, а тому зі скаргою скаржник мав право звернутись уже починаючи з 17.05.2024 року до 27.05.2024 року включно (зважаючи на те, що останній день строку припав на вихідний день 26.05.2024 року), а звернувся лише 25.06.2024 року (здав конверт на пошту). Тому суд приходить до висновку про те, що скаржником пропущено строк на подачу даної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст.117 КПК України, пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням наведеного слід зазначити, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк підлягає поновленню.
Також суд звертає увагу, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Що стосується заявленого скаржником клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до слідчого судді із скаргою, то слідчий суддя в задоволенні такого відмовляє з підстав вищезазначених, оскільки зазначені скаржником обставини пропуску строку не є поважними.
А відтак суддя приходить до висновку, що заявлене у даній справі скаржником клопотання про поновлення строку є необґрунтованим та безпідставним. А тому таке, на думку суду, до задоволення не підлягає.
З урахуванням вищенаведеного, приходжу до висновку, що скаргу слід повернути скаржнику, оскільки така подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою ст.304 КПК України, а підстав для його поновлення слідчий суддя за заявою особи не знайшов, оскільки зазначені такі скаржником у поданій скарзі не відповідають ознакам поважності.
Крім того, відповідно до п.1 ч.2 ст.304 КПК України, скарга повертається, якщо скаргу подала особа, яка немає права подавати скаргу.
На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (п.1 ч.1 ст.303 КПК України).
З представлених матеріалів скарги вбачається, що до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення звертався - військова частина НОМЕР_1 в особі командира ОСОБА_2 , і відповідно набув статусу заявника.
Положеннями статті 60 КПК України, яка регулює питання правового статусу особи заявника у кримінальному провадженні, не врегульовано питання представництва інтересів заявника у кримінальному провадженні.
Хоча ст. 60 КПК передбачає, що заявником може бути юридична особа, вона не містить указівки на те, хто і на підставі яких документів може бути визнаний представником такої юридичної особи.
Системний аналіз інших положень КПК (зокрема, статей 63, 64-1, 64-2) указує, що законодавець послідовно висуває уніфіковані вимоги щодо представництва юридичної особи, коли остання є іншим учасником кримінального провадження (зокрема, цивільним позивачем, цивільним відповідачем; юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження; третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт).
Зокрема, представляти юридичну особу може: (1) особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником; (2) керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами; (3) працівник юридичної особи за довіреністю.
При цьому повноваження представника юридичної особи підтверджуються: (1)документами, передбаченими ст. 50 КПК, якщо представником є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні; (2) копією установчих документів юридичної особи, якщо представником є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа; (3) довіреністю, якщо представником є працівник юридичної особи.
Виходячи з наведеного, а також із загальних засад кримінального провадження, є підстави стверджувати про те, що представником юридичної особи, яка є заявником, можуть бути ті ж самі суб'єкти, що визначені в статтях 63, 64-1, 64-2 КПК, які на підтвердження своїх повноважень мають подати відповідні документи зазначені у вказаних нормах процесуального закону.
Вказана вище позиція щодо тлумачення положень КПК України про представництво інтересів заявника у кримінальному провадженні була висловлена Касаційним кримінальним судом Верховного Суду в постанові від 25 травня 2022 року у справі № 185/8331/21, провадження № 51-5492км21.
Як вбачається з матеріалів скарги, така від імені військової частини НОМЕР_1 підписана командиром ОСОБА_5 , однак до скарги не долучено жодних документів на підтвердження того, що ОСОБА_3 є командиром військової частини НОМЕР_1 , та відповідно наявності повноважень на звернення до суду з відповідною скаргою.
З урахуванням вищенаведеного, приходжу до висновку, що скаргу слід повернути скаржнику.
Керуючись ст.ст. 214,303,304 КПК України, суд, -
постановив:
В клопотанні про поновлення строку на подання скарги - відмовити.
Скаргу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м.Львові, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення за повідомленням від 07.05.2024 року вих.№1827/3118 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення скарги не позбавляє його права повторно звернутися до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені статтею 395 КПК України.
Слідчий суддя ОСОБА_1