Справа № 463/6754/23
Провадження № 2/463/280/24
10 червня 2024 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.
за участю секретаря судового засідання Косопуд М.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представник відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до Львівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-
встановив:
позивачі звернулися із позовом до відповідача про визнання права власності по частині земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , (загальна площа земельної ділянки - 0, 0356 га) в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 20.01.2000, їхній батько був власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0713 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку. У зв'язку із побудовою на земельній ділянці двох житлових будинків, право власності на які оформлено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.10.2008 №1081 та присвоєнням цим будинкам двох окремих будинкових номерів № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , в цей же час батьком було розділено земельну ділянку на дві частини, площами 0,0357 та 0,0356 га відповідно під кожним із будинків. На підставі договору дарування, земельну ділянку площею 0,0357 га по АДРЕСА_1 батько подарував ОСОБА_1 , а іншу частину площею 0,0356 га разом з будинком на ній АДРЕСА_1 залишив у своїй власності.
Після смерті батька 02.12.2017, позивачі, як спадкоємці першої черги за законом прийняли спадщину своєчасно звернувшись із заявам про прийняття спадщини у Четверту Львівську державну нотаріальну контору. Однак, постановою державного нотаріуса від 27.05.2019 їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Як стало відомо їм в процесі з'ясування фактичних обставин, їхній батько після укладення договору дарування щодо частини земельної ділянки не завершив процедуру реєстрації свого права власності на іншу частину земельної ділянки, такій не було присвоєно кадастровий номер. В той же час, така ділянка йому належала на праві власності на момент його смерті, а тому просять позов задоволити.
Ухвалою судді від 10 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 05.10.2023 задоволено клопотання представника позивачів, замінено у справі належного відповідача - Львівську міську раду.
Ухвалою суду від 17.10.2023 задоволено клопотання представника позивача щодо витребування доказів з Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві, просять позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, вказав, що на даний час відсутні підстави вважати, що спадкодавцю на момент смерті належала на праві власності земельна ділянка АДРЕСА_1 , оскільки поділ у земельної ділянки не відбувся у встановлений законодавством спосіб, правовстановлюючі документи покійним не були виготовлені на цю ділянку, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони та інші учасники посилаються, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 05.12.2017 Личаківським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області.
Після його смерті відкрилася спадщина на усе майно, що належало покійному на праві власності на момент смерті.
Як вбачається із копії матеріалів спадкової справи, спадкоємцями першої черги за законом є його сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які в межах шестимісячного строку звернулися у Четверту Львівську державну нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . Інший спадкоємець за законом ОСОБА_6 від прийняття спадщини відмовилася.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке згідно зі ст. 1217 цього Кодексу здійснюється за заповітом або законом.
Згідно положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За правилами частини 2 статті 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 1261 Цивільного Кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Встановлено, що в частині спадкового майна спадкоємці свої спадкові права оформили. Однак, постановою державного нотаріуса від 07.05.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , у зв'язку із відсутністю реєстрації права власності на цю земельну ділянку в органах державної реєстрації.
В той же час, встановлено, що на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 20.01.2000 виданого Львівською міською радою, ОСОБА_5 був власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0713 га цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку.
Згідно із схемою розподілу земельної ділянки, у зв'язку із забудовою двома житловими будинками, земельна ділянка по АДРЕСА_1 була розділена на дві земельні ділянки, площами 0,0357 га та 0,0356 га.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.10.2008 №1081, ОСОБА_5 оформлено право власності на два окремі житлові будинки по АДРЕСА_1 , загальною площею 116,7 м.кв., та по АДРЕСА_1 , загальною площею 80,9 м.кв. В подальшому, ОСОБА_5 отримано свідоцтва про право власності на індивідуальні житлові будинки.
Встановлено, що 18.12.2008 на підставі договору дарування ОСОБА_5 відчужив на користь ОСОБА_1 частину земельної ділянки, площею 0,0357 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Після дарування, у власності ОСОБА_5 залишилася інша частина земельної ділянки, площею 0,0356 га, яка розташовувалася під будинком АДРЕСА_1 . Однак свого права власності на новий об'єкт нерухомості - земельну ділянку по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 не зареєстрував у встановленому законом порядку.
Згідност.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним, із способів такого захисту може бути і визнання права власності.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник майна, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як вбачається з роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у п.6 постанови від 07.02.2014р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
При цьому, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
За ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації .
Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012№ 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно проводиться нотаріусами після надання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. В разі відсутності таких документів нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з чим особа, яка претендує на зазначене майно повинна встановлювати право власності в судовому порядку.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" має місце роз'яснення щодо розгляду цивільних спорів, зокрема, у випадку неможливості спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. За змістом цих роз'яснень видно, що не міститься прямої заборони щодо визнання судом права власності за спадкоємцем на нерухоме майно в разі, коли спадкодавець на законних підставах володів та користувався цим майном, але в силу об'єктивних причин не встиг за життя здійснити реєстрацію нерухомого майна.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили є однією з підстав для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
З врахуванням наведеного, оскільки на час відкриття спадщини ОСОБА_5 належала на праві власності земельна ділянка, площею 0,0356 га, по АДРЕСА_1 , як частина об'єкта нерухомості, що утворився внаслідок розділу більшого об'єкта нерухомості по АДРЕСА_1 та укладення договору дарування щодо іншої частини земельної ділянки, однак державна реєстрація права власності на новий об'єкт нерухомості спадкодавцем не була здійснена, що є перешкодою для прийняття позивачами спадщини в межах адміністративної процедури, а позивачі набули право на спадкування після смерті ОСОБА_5 , суд приходиться до висновку про необхідність задоволення позову.
А тому, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позов - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частку земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , (загальна площа земельної ділянки - 0, 0356 га).
Визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частку земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (загальна площа земельної ділянки - 0, 0356 га).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 20 червня 2024 року.
Повне найменування (ім'я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження)
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Львівська міська рада, місцезнаходження: м.Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ 04055896.
Суддя Г.Б. Жовнір