Справа №521/21227/23
Провадження №2/521/916/24
05 червня 2024 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гриневич І.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, як чоловік і дружина, поділ спільного сумісного майна, -
До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, як чоловік і дружина, поділ спільного сумісного майна, який просив суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім?єю, як чоловіка і дружини, без реєстрації шлюбу, визнати об?єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ним право власності на частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 20,4 кв.мм, а також всі судові витрати по справі покласти на Відповідача.
Свої позовні вимоги вмотивовує тим, що він та ОСОБА_2 стали проживати однією сім?єю, як чоловік і дружина, без реєстрації шлюбу з 2019 року у орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 на період їхнього спільного проживання однією сім?єю, як чоловік і дружина, працювала касиром в банку «ПУМБ», а він працює по сьогоднішній час у ТОВ «Інноваційні мобільні технології» на посаді оператора телекомунікаційних послуг. Зазначає, що коли вони проживали у орендованій квартирі, то мріяли про особисту квартиру. В нього вже було заощаджене на його особистому депозитному рахунку відкритому у відділенні банку «ПУМБ» - 8 000,0 доларів США, крім того зазначає, що у період спільного проживання, як чоловік і дружина, вони назбирали разом 6000 доларів США.
Згодом познайомившись з ріелтором Іскандером АН «Прем?єр», який запропонував квартиру за АДРЕСА_3 , яка коштувала 16 000 доларів США і перебувала в дуже непридатному стані та відповідно потребувала капітального ремонту, вони 25 серпня 2021 року придбали вищевказану квартиру. Позивач також зазначає, що оскільки у них з відповідачкою були серйозні стосунки і вони проживали, як чоловік і дружина, тобто сім?єю, він не заперечував щодо оформлення квартири на відповідача. Отже, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун Іриною Андріївною, 25.08.2021р. був посвідчений договір купівлі-продажу та відповідно зареєстрований у державному реєстрі прав та їх обтяжень.
Окрім того зазначає, що після купівлі вказаної квартири, він став з 26.08.2021р. робити ремонт самотужки, при цьому йому всіляко допомагав його брат ОСОБА_3 . Коли він зробив ремонт у одній кімнаті у жовтні 2021 року, вони переїхали з орендованої квартири. Таким чином, з жовтня 2021 року стали вже проживати у квартирі за АДРЕСА_3 . Відповідач 12.10.2021 року прописалася у даній квартирі, про що свідчить довідка № MI-87238-ю/л від 08.06.2022р.. У процесі ремонту спільними коштами купувалась у квартиру необхідна побутова техніка: холодильник, кондиціонер і т.д.. Навесні 2023 року відповідач по роботі була у відрядженні у м. Ізмаїл. Після відрядження, вона почувалась дуже втомленою і він запропонував відповідачці поїхати відпочити у Туреччину та відповідно надати кошти на відпочинок. Після її поїздки у Туреччину, вони почали сваритись, ініціатором сварок була відповідачка. У кінці червня, приблизно 20.06.2023р. відповідач попросила позивача з?їхати з квартири зі своїми речами при цьому надавши їй час, щоб подумати і уже через два тижня позивач зазначає, що не зміг потрапити в квартиру, оскільки були змінені замки у вхідних дверях. На його питання до відповідачки, навіщо вона змінила замки, вона йому відповіла, що більше не хоче жити з позивачем і просила його, щоб більше до неї не приходив.
За відповідних обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.
В останнє судове засідання представник позивача не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просила провести сулдове засідання, призначене на 05.06.2024р. без її участі, задовольнити позовні вимоги, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явилася повторно, про дату, час і місце судового засідання повідомлена у встановленому законом порядку, відзиву та заяву про поважність причин неявки в судове засідання суду не надавала.
Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом в порядку ст.ст. 90, 230 ЦПК України для встановлення фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, були допитані свідки: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ..
Допитані у судовому 13 березня 2024 року засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтвердили факт проживання, як чоловіка та жінки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ведення ними господарства та вирішення побутових питань у період з 2019 року по червень 2023 рік. Щодо придбання спірної квартири зазначали, що подружжям квартира на АДРЕСА_4 , біля Іванівського мосту, була придбана за спільні кошти. Зокрема свідок ОСОБА_3 , який є рідним братом позивача зазначав, що він допомагав позивачу робити ремонт у вищевказаній квартирі, а саме позивачу допомагав піднімати до квартири будівельні матеріали, пральну машину, кондиціонер тощо.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 17.04.2024 року пояснив, що позивач є його сином, він знає відповідачка. Зокрема йому відомо, що вони проживали разом з 2019 року спочатку у орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . В 2021 році вони спільно придбали квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 . Жили добре, як одна сім'я, спільно вели господарство. Вони разом гроші збирали на ремонт, також він допомагав робити ремонт у квартирі, зокрема провів необхідні електромонтажні роботи. Зазначив, що квартиру на вул. Кордонній купили за 15-16 тис. дол. США.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він знає позивача, оскільки останній є його племінником. Він надав у борг позивачу грошові кошти у розмірі 2000 доларів США на придбання квартири. Крім того, зазначив, що відповідача не знає, але йому відомо, що позивач проживав разом з жінкою на орендованій квартирі на АДРЕСА_4 , а потім вони разом придбали квартиру на АДРЕСА_4 . В жодній з квартир він не був.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що позивача знає років 5-6, вони разом працювали. Зазначив, що він допомагав встановлювати кондиціонер на вул. Героїв Крут, а потім він цей кондиціонер встановлював на АДРЕСА_4 . Зазначив, що бачив жінку на орендованій квартирі по АДРЕСА_4 один раз, і позивач сказав, що це його дружина, а потім бачив цю ж саму жінку в квартирі по АДРЕСА_4 .
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні також пояснили, що допомагали позивачу робити ремонт у квартирі по АДРЕСА_4 свідок ОСОБА_7 сказав, що він двері встановлював, стелив ламінат, також він допомагав позивачу в перевозці матеріалів для ремонту. Ремонт був приблизно десь в 2019-2020 році. Пояснив, що йому відомо про те, що позивач проживав разом з жінкою в орендованій квартирі на АДРЕСА_4 , а потім вони вирішили купити разом квартиру на Кордонній, з ремонтом якої він і допомагав. А свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що знає позивача років 5 і зустрічався з ним по роботі, зокрема знає, що позивач проживав разом із дружиною. Свідок зазначив, що в квартирі по вул. Кордонній був рази три - робив монтаж, допомагав зі збором меблів, зокрема позивач замовляв навісні шкафчики. Жінку позивача ніколи не бачив, за всі послуги розраховувався позивач, це було в 2021 році і початок 2022 року.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали проживати однією сім?єю, як чоловік і дружина, без реєстрації шлюбу з 2019 року у орендованій квартирі за адресую: АДРЕСА_2 . Вказаний факт щодо спільного проживання однією сім?єю, як чоловік і дружина, у орендованій квартирі підтвердив в судовому зассданні свідок - ОСОБА_4 , який є другом сім'ї та неодноразово приходив до подружжя у гості у орендовану квартиру та багато часу вони проводили всі разом.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що позивач та відповідач у зареєстрованому шлюбі не перебували.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка.
Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Суд дійшов висновку, що факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 в період з 2019 року по червень 2023 року підтверджується показаннями свідків, зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ..
За таких умов, суд приходить до висновку про те, що в частині встановлення факту проживання сторін однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу в період з 2019 року по червень 2023 року позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.74 Сімейного кодексу України зазначено, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Відповідно до ч.2 ст.74 Сімейного Кодексу України зазначено, що на майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб необхідно вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, внаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частинами 1,2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Також, суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.
Судом встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2019 року по червень 2023 року.
Згідно договору купівлі - продажу квартири від 25 серпня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Богун Іриною Андріївною та зареєстровано за № 43618239, копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.08.2023 року, право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .(а.с.20,82)
Крім того, 12.10.2021 року відповідача прописалася у даній квартирі, про що свідчить довідка № MI-87238-ю/л від 08.06.2022р.(а.с. 21)
Враховуючи викладене, особами, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за суспільні грошові кошти.
Зокрема в матеріалах справи є копія розписки від 01.06.2021 року, в якій зазначається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бере в борг на купівлю житла суму 2000 доларів США у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , факт того, що позивач дійсно брав у боргу вищевказану суму коштів підтвердив в судовому засідання свідок ОСОБА_9 (а.с. 84)
Згідно копії виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 вбачається, що дійсно в позивача на час купівлі квартири були заощадження на депозитному рахунку відкритому у відділенні банку «ПУМБ», а саме 8000 доларів США, які були зняті з депозитного рахунку.(а.с. 22)
Згідно довідки з місця роботи видно, що ОСОБА_1 дійсно працює в ТОВ «Інноваційні мобільні технології» на посаді оператора телекомунікаційних послуг з 19.08.2020 року згідно наказу №7 від 18.08.2020 року по теперішній час.(а.с.25)
Зокрема в матеріалах справи є достатньо квитанцій та чеків, які свідчать, що позивач витрачав кошти на здійснення ремонту у квартирі, що також підтвердили всі свідки в судовому засідання, які допомагали позивачу з ремонтом у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.23,24,26)
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 теж підлягають задоволенню, у зв'язку з чим слід визнати за сторонами право власності по частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку поділу майна, набутого за час спільного проживання.
Таким чином суд вважає за доцільне визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 20,4 кв.м.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає що заявлені позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належними та допустимим доказами, не спростованими представником відповідача, а тому вони підлягають до повного задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, суд приходить до висновку, що у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати з оплати судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 8046,88 гривень.
Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
08 серпня 2023 року між адвокатом Портною Уляною Олександрівною та громадянином України ОСОБА_1 , було укладено договір про надання правової допомоги № 29.08/23-с.(а.с. 28-29)
Обсяг виконаних робіт визначений в акті № 1-29.08/23-с про прийняття-передачу наданих послуг з переліком наданих послуг від 04.09.2023 року, згідно з яким, ОСОБА_1 надано правову допомогу на загальну суму 20 000,00 гривень. Дану винагороду було сплачено позивачем, що підтверджується товарним чеком № 1/29.08./23-с від 08.08.2023 року. (а.с. 13)
Під час розгляду справи стороною відповідача не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 8046,88 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3,63, 65, 69-71, 74 СК України, ст.ст. 10, 11, 263, 264, 265, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, як чоловік і дружина, поділ спільного сумісного майна - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім?єю, як чоловіка і дружини, без реєстрації шлюбу з 2019 року по червень 2023 року.
Визнати об?єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 20,4 кв.м..
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_6 ) витрати по оплаті судового збору у сумі 8046,88 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_6 ) витрати на правову допомогу в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30-ти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строки, протягом якого розглядалася заява, не включаються до строків на апеляційне оскарження рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення 30 денного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з моменту його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 14 червня 2024 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А. МАЗУН