Справа № 496/5263/20
Провадження № 1-в/496/64/24
27 червня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності обвинувального вироку засудженого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 23.12.2020 року Біляївським районним судом Одеської області за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу, у розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень,
До Біляївського районного суду Одеської області надійшло подання начальника Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання в зв'язку із закінченням строків давності обвинувального вироку Біляївського районного суду Одеської області від 23.12.2020 року відносно засудженого ОСОБА_4 , який набрав законної сили 22.01.2021 року.
В обґрунтування подання зазначає, що засуджений ОСОБА_4 перебуває на обліку Одеського РВ №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області з 26.02.2021 року за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 23.12.2020 року, відповідно до якого, його визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді 1 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то становить 17 000 грн. Обвинувальний вирок Біляївського районного суду Одеської області від 23.12.2020 року відносно ОСОБА_4 набрав законної сили 22.01.2021 року, а строк його виконання у відповідності до п.1 ч.1 ст. 80 КК України сплив через два роки, а саме 22.01.2023 року. 26.02.2021 року за вих. №28/6/1032/Ср-21 засудженому ОСОБА_4 було направлено повідомлення про необхідність сплати штрафу згідно вироку суду. 26.02.2021 року Одеським РВ № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області на підставі ч.3 ст. 26 КВК України було скеровано подання для розгляду питання про розстрочку виплати суми штрафу або заміни несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі. Згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 04.06.2021 року, яка надійшла до Одеського РВ № 1 в Одеській області 10.06.2021 року, подання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу було задоволено, несплачену суму штрафу розстрочено на 10 місяців. 02.08.2021 року Одеським РВ № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області було скеровано подання для розгляду питання заміни несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі. Згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 18.02.2022 року, яка надійшла до Одеського РВ № 1 в Одеській області 11.04.2022 року, подання задоволено частково, несплачену суму штрафу розстрочено на 12 місяців. 31.10.2023 року Одеським РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області було скеровано подання про заміну призначеного судом покарання у виді штрафу на громадські роботи. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 15.01.2024 року в задоволенні подання було відмовлено, оскільки закінчився дворічний строк давності виконання обвинувального вироку Біляївського районного суду Одеської області від 23.12.2020 року, зазначено, що ОСОБА_4 підлягає звільненню від відбування покарання у зв'язку закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Посилаючись на ч. 1 ст. 80 КК України, начальник Одеського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним поданням.
Представник Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області в судове засідання не з'явилася, але надала до суду заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, подання підтримала в повному обсязі.
Прокурор в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву, в якій просив розгляд подання здійснити за його відсутності, не заперечував проти його задоволення.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву, в якій просив розгляд подання здійснити за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до подання Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, підставою для звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 23.12.2020 року, який набрав законної сили 22.01.2021 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 15.01.2024 року у задоволенні подання начальника Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт відносно ОСОБА_4 відмовлено.
Підставою для відмови у задоволенні подання стало те, що закінчився дворічний строк давності виконання обвинувального вироку Біляївського районного суду Одеської області від 23.12.2020 року, ОСОБА_4 підлягає звільненню від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, тому подання про заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт є таким, що не підлягає задоволенню.
Засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу (ч.1 ст. 26 КВК України).
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину (ч.4 ст. 80 КК України).
Отже, ст. 80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин, застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24.12.2015 року у справі №5-324кс15, ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК України. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч.3 ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч.1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.
Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Під ухиленням від відбування покарання розуміють умисні дії або бездіяльність засудженого, спрямовані на невиконання покарання.
Наявність лише факту невиконання засудженим сплати штрафу в повному обсязі сам по собі не свідчить про ухилення від відбування цього покарання.
Оскільки в матеріалах справи відсутні дані про ухилення засудженого від відбування покарання, зокрема притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України, та про вчинення ним нового злочину до закінчення строку давності, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.
Відповідно до приписів ст. 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст. 80 КК України складається з трьох обов'язкових елементів: закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку; не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання; не вчинення нею нового злочину.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що на даний час закінчився визначений у п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України дворічний строк давності виконання обвинувального вироку Біляївського районного суду Одеської області від 23.12.2020 року щодо ОСОБА_4 , факт ухилення ОСОБА_4 від відбування покарання не встановлений вироком суду, суд вважає, що подання підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для звільнення засудженого від відбування покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України.
Тому, подання начальника Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності обвинувального вироку засудженого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, ст. 26, 152 КВК України, ст. 80 КК України, суд,
Подання начальника Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності обвинувального вироку засудженого ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного вироком Біляївського районного суду Одеської області від 23.12.2020 року, за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, у виді штрафу, у розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення через Біляївський районний суд Одеської області.
Суддя ОСОБА_1