Справа № 496/4985/20
Провадження № 1-в/496/65/24
27 червня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності обвинувального вироку засудженого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 07.12.2020 року Біляївським районним судом Одеської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу, у розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень,
До Біляївського районного суду Одеської області надійшло подання начальника Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання в зв'язку із закінченням строків давності обвинувального вироку Біляївського районного суду Одеської області від 07.12.2020 року відносно засудженого ОСОБА_4 , який набрав законної сили 06.01.2021 року.
В обґрунтування подання зазначає, що засуджений ОСОБА_4 перебуває на обліку Одеського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області з 09.02.2021 року за вироком Біляївського районного суду Одеської області від 07.12.2020 року, який набрав законної сили 06.01.2021 року та строк його виконання у відповідності п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України сплив 06.01.2023 року. 09.02.2021 року засудженому направлено за адресою, вказаної у вироку суду ( АДРЕСА_2 ) повідомлення з роз'ясненням щодо сплати штрафу та надання до органу пробації документу про сплату штрафу. 09.02.2021 року направлено до суду подання про вирішення питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу, відповідно до ч.3 ст. 26 КВК України. 13.07.2021 року отримано ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 03.02.2022 року, згідно якої подання було задоволено та розстрочено штраф у розмірі 17000 гривень на 12 місяців з червня 2021 року по квітень 2022 рік - 1500 гривень, в травні 2022 року - 500 гривень. 13.07.2021 року проведена телефонна бесіда (НОМЕР_1) із ОСОБА_4 , під час якої йому оголошено про рішення суду щодо розстрочки виплати штрафу.
Зі слів засудженого не має матеріальної можливості сплачувати штраф, оскільки не має стабільного доходу. 20.07.2021 року відповідно ч.4 ст. 26 КВК України до суду направлено подання про вирішення питання щодо заміни несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт або позбавленням волі. 27.08.2021 року отримано ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 20.08.2021 року, згідно якої у задоволенні подання органу пробації відмовлено.
31.08.2021 року у засудженого відібрано пояснення, згідно якого він пояснив, що не мас можливості сплачувати штраф. 27.10.2021 року повторно направлено подання до суду відповідно ч.4 ст. 26 КВК України. 10.01.2022 року отримано ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 23.11.2021 року, згідно якої у задоволенні подання відмовлено. 30.04.2022 року за адресою, вказаною у вироку суду, здійснено виїзд з метою встановлення причин несплати штрафу. Однак засуджений за місцем постійного проживання був відсутній.
30.12.2022 року під час виїзду за місцем проживання засудженого ( АДРЕСА_2 ) було встановлено, що ОСОБА_4 був відсутній. Зі слів сусідів знаходиться у виправній колонії. Згідно довідки про звільнення він перебував в ОВК №14 з 22.12.2022 року по 22.03.2023 року. 03.04.2023 року засудженому направлено виклик за місцем його проживання ( АДРЕСА_2 ), однак за викликом він не з'явився.
09.05.2023 року направлено до суду подання стосовно ОСОБА_4 для вирішення питання про звільнення від відбування покарання, у зв'язку зі строком давності виконання обвинувального вироку. 04.09.2023 року отримано ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 14.08.2023 року, згідно якої у задоволенні подання органу пробації було відмовлено. 23.10.2023 року та 12.12.2023 року були направлені запити до Дачненської сільської ради щодо надання інформації про місце проживання ОСОБА_4 29.12.2023 року отримано відповідь з сільської ради про те, що засуджений проживає за адресою: АДРЕСА_3 . 10.01.2024 року під час візиту за місцем проживання ОСОБА_4 був відсутній, встановити місцеперебування не виявилося можливим. 14.03.2024 року повторно здійснено виїзд за місцем проживання засудженого, під час якого ОСОБА_4 надав письмове пояснення про те, що на даний час він не сплатив штраф, призначений судом. З його слів він офіційно непрацевлаштований, не має стабільного доходу, живе за рахунок випадкових заробітків. Оскільки засуджений не має громадянства України, а також паспорту громадянина України, не може офіційно працевлаштуватися.
Посилаючись на ч.1 ст. 80 КК України, начальник Одеського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним поданням.
Представник Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області в судове засідання не з'явилася, але надала до суду заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, подання підтримала в повному обсязі.
Прокурор в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву, в якій просив розгляд подання здійснити за його відсутності, не заперечував проти його задоволення.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснити за його відсутності, подання задовольнити. ОСОБА_4 пояснив, що не має стабільного заробітку.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до подання Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, підставою для звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 є закінчення строків давності виконання обвинувального вироку.
Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 07.12.2020 року, який набрав законної сили 06.01.2021 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
10.01.2024 року провідним інспектором Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області було здійснено виїзд за місцем мешкання ОСОБА_4 , проте він був відсутній.
14.03.2024 року ОСОБА_4 були надані письмові пояснення до Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, в яких останній зазначив, що штраф, призначений вироком Біляївського районного суду Одеської області від 07.12.2020 року не сплачений через відсутність стабільного заробітку та постійної роботи, працевлаштуватися не має можливості через відсутність документів.
Частиною 1 ст. 26 КВК України визначено, що засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.
Згідно до п.1 ч.1 ст. 80 КК України, особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Відповідно до ч.3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину (ч.4 ст. 80 КК України).
Відповідно до довідки № 249-28022024/51015 ОСОБА_4 був засуджений вироком Біляївського районного суду Одеської області від 22.12.2022 року за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 місяців арешту.
Зі змісту вироку Біляївського районного суду Одеської області від 22.12.2022 року вбачається, що датою скоєння злочину ОСОБА_4 є 22.10.2020 року. Враховуючи, що ОСОБА_4 було вчинено новий злочин та з урахуванням положень ч. 4 ст. 80 КК України, обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину, тобто з 22.10.2020 року.
Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.
Положення ст. 80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
За таких обставин застосування ст. 80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24.12.2015 року у справі №5-324кс15, ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Редакція ч. 3 ст. 80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч. 3 ст. 80 Загальної частини КК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК України. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч. 3 ст. 80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч.1 ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.
Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.
Під ухиленням від відбування покарання розуміють умисні дії або бездіяльність засудженого, спрямовані на невиконання покарання.
Наявність лише факту невиконання засудженим сплати штрафу в повному обсязі сам по собі не свідчить про ухилення від відбування цього покарання.
Відповідно до приписів ст. 152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що на даний час закінчився визначений у п.1 ч.1 ст. 80 КК України дворічний строк давності виконання обвинувального вироку Біляївського районного суду Одеської області від 07.12.2020 року щодо ОСОБА_4 , факт ухилення ОСОБА_4 від відбування покарання не встановлений вироком суду, суд вважає, що подання підлягає задоволенню, оскільки наявні підстави для звільнення засудженого від відбування покарання на підставі п.1 ч.1 ст. 80 КК України.
Тому, подання начальника Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності обвинувального вироку засудженого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 537, 539 КПК України, ст. 26, 152 КВК України, ст. 80 КК України, суд, -
Подання начальника Одеського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності обвинувального вироку засудженого ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного вироком Біляївського районного суду Одеської області від 07.12.2020 року, за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, у виді штрафу, у розмірі 1 (однієї) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення через Біляївський районний суд Одеської області.
Суддя ОСОБА_1