Справа № 604/709/24Головуючий у 1-й інстанції Сіянко В.М.
Провадження № 33/817/490/24 Доповідач - Сарновський В.Я.
Категорія - ч.2 ст.89 КУпАП
04 липня 2024 р. суддя Тернопільського апеляційного суду Сарновський В.Я. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2024 року,-
Вказаною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.89 КУпАП ОСОБА_1 , та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно постанови, 03 травня 2024 року близько 21:00 год в с-щі Підволочиськ по вул. Джерельна ОСОБА_1 залишив велику рогату худобу у вільному вигулі на неогородженій та ненадійно ізольованій території, що призвело до вільного бродіння худоби, в результаті чого пасажирський поїзд №90 сполученням Перемишль - Київ збив бика, внаслідок чого тварина від отриманих травм загинула. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.4, 7, 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2024 року. Також просить притягнути ПП ОСОБА_2 як до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.89 КУпАП, так і до кримінальної відповідальності. Свої вимоги мотивує тим, що копію оскарженої постанови він отримав 31 травня 2024 року у приміщенні Підволочиського районного суду, а апеляційна скарга подана 08 червня 2024 року. Зазначає, що вихід його бика відбувся через протиправні дії ПП Данькова, який в порушення вимог ст.9 ЗУ "Про захист тварин від жорсткого поводження" випустив його бика за межі огородженої частини пасовища і не закрив ворота, чим створив загрозу майну громадян та безпеці його худоби.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, в апеляційній скарзі просив здійснювати розгляд справи у його відсутності, апеляційну скаргу підтримує з наведених у ній підстав.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Що стосується клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2024 року, то воно підлягає поновленню виходячи з того, що зазначені в апеляційній скарзі підстави, через які було його пропущено, підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями і є поважними.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті справи в ході апеляційного розгляду встановлено наступне.
Відповідно до вимог статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст.89 КУпАП.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення посадовою особою не надані докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення стосовно двох і більше тварин, оскільки всі вказані вище докази стосуються лише однієї тварини, яка перебувала на вільному вигулі поза ізольованої, добре огородженої території, всупереч вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», а тому вказівка в протоколі, що дане порушення вчинено відносно 17 голів ВРХ не знайшло свого підтвердження в судовому розгляді та підлягає виключенню з фабули протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, у КУпАП відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому у даному випадку необхідно застосувати аналогію права, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми права, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Відповідно до ст.7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що суддя першої інстанції правильно перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.89 КУпАП на ч.1 ст.89 КУпАП, оскільки така перекваліфікація дій покращує становище ОСОБА_1 Порівняно з обставинами правопорушення, зафіксованими в протоколі про адміністративне правопорушення.
Аналіз вказаних у оскарженій постанові суду доказів свідчить про правильність висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.89 КУпАП.
Так, диспозицією ч.1 ст.89 КУпАП передбачена відповідальність за жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, що спричинило їх мучення, завдало їм фізичного болю, страждань, але не призвело до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, а також інші порушення правил утримання та поводження з тваринами.
Як вбачається зі змісту оскарженої постанови, судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, які досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені правопорушення ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.89 КУпАП підтверджується даними, які містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ N 734499 від 10 травня 2024 року, згідно з яким 03 травня 2024 року близько 21:00 год в с-щі Підволочиськ по вул. Джерельна ОСОБА_1 залишив велику рогату худобу у вільному вигулі на неогородженій та ненадійно ізольованій території, що призвело до вільного бродіння худоби, в результаті чого пасажирський поїзд №90 сполученням Перемишль-Київ збив бика, внаслідок чого тварина від отриманих травм загинула; рапорті пом. чергового ВП №5 про те, що 03 травня 2024 року о 21:29 год надійшло повідомлення про те, що в с-щі Підволочиськ поїзд збив ВРХ (бика). Виїздом на місце події встановлено, що 03 травня 2024 року близько 21:15 год пасажирський поїзд №90 під час проїзду через с-ще Підволочиськ наїхав на бика, належного ОСОБА_1 , ВРХ вийшла на колію неподалік станції «Підволочиськ». Внаслідок отриманих травм тварина подохла; письмових поясненнях ОСОБА_3 - начальника станції «Підволочиськ», згідно з якими 03 травня 2024 року йому зателефонували та повідомили, що на мосту на колії лежить мертвий бик, який належить ОСОБА_1 , власник худоби повідомлений; письмових поясненнях ОСОБА_1 від 03 травня 2024 року, в яких зазначено, що 03 травня 2024 року йому зателефонували та повідомили, що один з його биків лежить мертвий на колії, заважає проїзду поїзду. Бики вийшли з пасовища з огородженої частини з вини ОСОБА_4 ; довідці - характеристики, виданою виконавчим комітетом Підволочиської селищної ради, згідно якої, протягом останніх років на розгляд адміністративної комісії при виконавчому комітеті селищної ради надійшло чимало адміністративних матеріалів про порушення ОСОБА_1 ст.152 КУпАП. Також на ОСОБА_1 неодноразово поступали заяви та скарги від мешканців селища щодо неналежного утримання ним ВРХ та завдання матеріальної шкоди жителям громади.
Наведені в оскарженій постанові докази, на підставі яких суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 є послідовними та узгоджуються між собою.
Крім того, з письмових пояснень ОСОБА_1 від 10 травня 2024 року видно, що йому було відомо про те, що на території, де він залишив 03 травня 2024 року свого бика раніше постійно відбувалися виходи худоби за межі пасовища, що підтверджує факт залишення ним тварини напризволяще (а.с.6).
Таким чином, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.89 КУпАП підтверджується належним чином дослідженими в судовому засіданні і проаналізованими в судовому рішенні доказами.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів та обставин, викладених в оскарженій постанові суду не вбачається.
Щодо твердження апелянта про те, що вихід його бика на залізничну колію відбувся через протиправні дії ПП Данькова апеляційний суд зазначає, що вони не підтверджені жодними об'єктивними даними. Додані до апеляційної скарги фото із зображенням великої рогатої худоби та/або елементів огорожі не мають прив'язки до місцевості, є фрагментарними і з них неможливо встановити чиї саме тварини і за яких обставин були сфотографовані.
Крім того, предметом судового розгляду в цій справі є наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 порушення вимог ст.ст. 4, 7, 9 ЗУ «Про захист тварин від жорсткого поводження». Щодо необхідності надання оцінки діям інших осіб, в тому числі ПП Данькова, то суд першої інстанції обґрунтовано не вдавався до їх оцінки, вирішуючи відповідно до вимог ст.280 КУпАП лише питання щодо особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а тому з'ясування інших питань виходить за межі судового розгляду в цій справі.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду не встановлено обставин, які би ставили під сумнів правильність висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.89 КУпАП, а саме залишення тварини напризволяще, а також інше порушення правил утримання та поводження з тваринами.
За наведених обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,-
Поновити ОСОБА_1 строк апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 травня 2024 року відносно нього - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя