Справа № 317/3328/24
Провадження № 3/317/2022/2024
04 липня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Каряка Д.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України,
08.06.2024 року о 21 год. 06 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peugeot Expert» державний номерний знак НОМЕР_3 в Запорізькій області, Запорізькому районі, а/д Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя, 475 км., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законодавством порядку за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6810». Результат позитивний - 1,71 % тест № 2889. Від керування відсторонений шляхом передачі керування транспортним засобом тверезому водієві, про повторність попереджено, тим самим ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, він згоден, дійсно керував транспортним засобом в нетверезому стані. При цьому надав суду письмове клопотання за підписом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , зі змісту якого вбачається, що керівництво військової частини НОМЕР_2 клопоче про взяття ОСОБА_1 на поруки, з призначенням мінімального покарання, що пов'язане з тим, що ОСОБА_1 виконує дуже важливі бойові розпорядження пов'язані з логістикою, а тому, якщо останнього позбавити водійського посвідчення, значно знизиться боєздатність підрозділу.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , подане ним клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів,зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Так, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або що до вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що тягне за собою накладання на особу, якою вчинене таке правопорушення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із аналізу положень вказаної норми Закону слід зробити висновок, що під час розгляду даної категорії справ однією з обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є керування особою транспортним засобом.
Зі змісту ст. 251 КУпАП вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).
Крім визнання ОСОБА_1 вини у вчиненому правопорушенні його провина підтверджується дослідженими судом доказами:
-протоколом про вчинення адміністративного правопорушення ААД № 809356 від 08.06.2024 (а.с.3);
-рапортом поліцейського УПП в Запорізькій області ДПП НПУ від 08.06.2024 р., складеним за обставинами вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (а.с.4);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат огляду на стан сп'яніння позитивний - 1,71 ‰, ОСОБА_1 з результатом згоден (а.с.5);
-результатом тесту № 2889 приладу «Alcotest Drager 6810 № 0451», відповідно до якого тест позитивний - 1,71% (а.с.7);
-розпискою гр. ОСОБА_3 , якому було передано право керування транспортним після встановлення ступеню сп'яніння ОСОБА_1 (а.с.7);
-відеозаписом, на якому зафіксовані обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення (а.с.10).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Згідно п.1.3. та п.1.9. ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими; особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність, згідно із законодавством.
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна діяльність чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.
Слід зазначити, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки.
У ч. 2 ст. 33 КУАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУАП є безальтернативною, а ч. 2 ст. 33 КУпАП не дозволяє при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Доводи викладені у поданому правопорушником клопотанні суд вважає такими, що заслуговують на увагу, але не можуть бути враховані судом під час вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення.
З урахуванням наведеного, вина ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9. «а» ПДР України та скоєнні ним правопорушення доведена повністю, суд його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як керування транспортними засобами особою в стані алкогольного сп'яніння. При цьому, вирішуючи питання щодо розміру адміністративного стягнення, слід врахувати особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, вину у вчиненому ним правопорушенні визнав та розкаявся, також слід врахувати характер правопорушення, ступінь провини особи, яка притягається до відповідальності, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, при цьому ОСОБА_1 керував джерелом підвищеної небезпеки перебував стані алкогольного сп'яніння, а відтак підлягає адміністративній відповідальності за вчинене ним правопорушення.
Об'єктивно з'ясувавши обставини справи, повно та всебічного дослідивши надані суду докази, особу ОСОБА_1 , який при керуванні джерелом підвищеної небезпеки перебував в стані алкогольного сп'яніння, суд вважає ОСОБА_1 стягнення слід визначити необхідним та достатнім для досягнення ст. 23 КУпАП мети, зокрема виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень, адміністративне стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення у вигляді штрафу з позбавленням права керування.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП та ЗУ «Про судовий збір» у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 40-1, 130 ч. 1, 245,251,252, 283, 284, 287, 289 КпАП України, суд,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, який має бути сплачений порушником в прибуток держави за наступними реквізитами: (Одержувач коштів: ГУК у Зап. обл/Запорізька обл/21081300, код отримувача: 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA 708999980313000149000008001, код класифікації доходів бюджету 21081300, найменування: «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1(однин) рік.
У разі несплати добровільно суми штрафу в строк 15 діб з дати набрання чинності постановою, штраф стягується в двократному розмірі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок., який має бути сплачений в прибуток держави за наступними реквізитами: (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області.
Суддя Д.О. Каряка