Справа № 420/5839/24
05 липня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років 25 років 06 місяців 02 дні та виплати заборгованості з 01.12.2023 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та перерахувати з 01.12.2023 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги 25 років 06 місяців 02 дні та виплатити заборгованість з 01.12.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом від 27.10.2021 №1743-ОС його звільнено з служби в Національній поліції України.
Звертав увагу суду на те, що відповідачем позивачеві призначено пенсію відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262», яку останній отримує й по даний час.
Наголошував на тому, що згідно до витягу із наказу №1743-ОС вислуга років позивача на день звільнення становить: в календарному обчисленні - 24 роки 02 місяці 01 день; у пільговому обчисленні - 25 років 06 місяців 02 дні.
Відтак, враховуючи наявність вислуги років, необхідної для призначення пенсії, позивач звернувся до відповідача із заявою, про призначення пенсії згідно пункту «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
Разом з тим, за результатами розгляду поданої заяви пенсійним органом відмовило у призначенні пенсії за вислугу років, підставою відмови зазначено, відсутність у позивача 25 років вислуги в календарному обчисленні на день звільнення через відмову у зарахуванні пільгового стажу для призначення пенсії.
Позивач вважає, що зазначені дії відповідача порушують конституційне право на належний соціальний захист та є неправомірними, а рішення про відмову у призначення пенсії за вислугу років - незаконним.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 26.02.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 22.02.2024 року по справі №420/5839/24 надіслано одержувачу - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 23.02.2024 р. о 01:25.
Документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження» від 26.02.2024 року по справі №420/5839/24 надіслано одержувачу - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 26.02.2024 р. о 23:49.
Правом на подання відзиву пенсійний орган не скористався.
Наказом №1743 о/с від 27.10.2021 року майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 01.11.2021 року.
Вислуга років на день звільнення складає:
у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років - 21 рік 09 місяців 10 днів;
для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби - 21 рік 09 місяців 10 днів;
на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) - 01 рік 04 місяці 01 день;
час навчання - 02 роки 04 місяці 22 дні;
усього для призначення пенсії (набуття права) - 25 років 06 місяців 03 дні.
Позивачу призначена пенсія відповідно до п. «б» статті 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
01.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до пенсійного органу щодо призначення (перерахунку) пенсії згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги 25 років 06 місяців 02 дні.
Листом №709-38987/Ш-02/8-1500/24 ГУ ПФУ в Одеській області відмовило позивачу, оскільки його календарна вислуга років становить 21 рік.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(надалі - Закон №2262-XII, в редакції станом на час спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.17-1 Закону №2262-XII).
Згідно з абзацом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (надалі також - Порядок №393, в редакції станом на час спірних правовідносин) встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема: служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду; служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
З аналізу наведених правових норм слідує, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат.
Основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження відповідної служби в певний, визначений у законодавчому порядку, період часу. Така можливість передбачена Порядком №393.
Закон №2262-ХІІ як єдину, обов'язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.
Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов'язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.
Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.
При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.
Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.09.2022 у справі №813/1263/18.
Таким чином, пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з пунктом "а" частини 1 статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб
Також суд звертає увагу суду на те, що Верховний Суд у постанові від 19.09.2023 року по справі №200/9352/20-а зазначив наступне, зокрема: "З аналізу вищезазначених норм права випливає, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби в поліції.
Відмовляючи у призначенні (перерахунку) пенсії відповідач виходив із того, що на день звільнення зі служби календарна вислуга років позивача за час роботи його в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України становила 21 рік, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років з огляду на те, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.
Такі висновки відповідача є помилковими, оскільки статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 07.1992 №393 (далі - порядок №393).
Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку".
При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-ХІІ у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.
У вищезазначеній постанові Судова палата сформувала наступні правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до порядку №393».
Отже, з урахуванням правового висновку, наведеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а та у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, суд зазначає, що наявної у позивача вислуги років достатньо для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. Таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. У зв'язку з таким зарахуванням необхідної кількості років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ. Таким чином, передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18. Де було вказано, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Відтак, оскільки вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить більше 25 років, а тому у відповідності до пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону, а тому позов підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити також наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 р. №119 Постанову №393 доповнено п.2-1, відповідно до якого, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з п.1 і 2 цієї постанови, а також абз.1 п.3 викладено у новій редакції, за приписами якого до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абз.1 п.1 цієї Постанови, зараховується на пільгових умовах.
Отже, реалізуючи надані Законом повноваження на визначення порядку обчислення вислуги років та пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, Кабінет Міністрів України з 19.02.2022р. (з дати набрання чинності Постанови №119), передбачив можливість врахування пільгового періоду служби тільки для визначення розміру пенсії та закріпив те, що обчислення календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, проводиться виключно згідно з положеннями п.п.1 та 2 Постанови №393.
За наведених обставин, слід зазначити, що Постанова №119, була вже прийнята після виникнення спірних правовідносин, а тому її положення не можуть бути застосовані в даній справі, враховуючи факт звільнення позивача з 01.11.2021 (наказ №1743 о/с від 27.10.2021).
Відтак, на час звільнення позивача зі служби абз.1 п.3 Постанови №393 був чинний в редакції, за якою, до вислуги років для призначення пенсій особам, які зазначені в абз.1 п.1 цієї Постанови, зараховується на пільгових умовах.
Так, за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають «зворотної дії в часі». Цей принцип був закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали.
Враховуючи вищенаведені правові норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма, яка діяла на момент звільнення позивача зі служби, а тому підстави для врахування змін у правовому регулюванні щодо обчислення вислуги років, внесені Постановою №119, що набули чинності з 19.02.2022р. - відсутні.
Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 14.09.2022р. у справі №640/14718/20.
Разом з цим, суд відмовляє в частині виплати заборгованості з 01.12.2023 року, оскільки до вирішення по суті спору щодо права позивача про призначення (перерахунок) пенсії, вимоги про виплату заборгованості заявлені передчасно та стосуються майбутніх правовідносин, де наразі відсутній об'єкт судового захисту - порушене суб'єктивне право.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (968,96 грн.).
Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 968,96 грн. судових витрат, сплачених згідно квитанції №4613-1117-2700-1081 від 19.02.2024 року.
Керуючись ст.ст.2-9, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги років 25 років 06 місяців 02 дні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та перерахувати з 01.12.2023 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, згідно із п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з вислуги 25 років 06 місяців 02 дні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385, електронна пошта: upr@od.pfu.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА