Справа № 761/26648/22 Головуючий у І інстанції Савицький О.А.
Провадження №22-ц/824/6240/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ІменемУкраїни
12 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складіколегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Спис Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний Капітал» - Міхно Сергія Семеновича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний Капітал», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Земельний Капітал», про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди,
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «КБ «Земельний Капітал», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: АТ «КБ «Земельний Капітал», про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що 13.10.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «КБ «Земельний Капітал» Міхно С.С. із заявою про визнання кредитором, у якій просив:
- визнати його кредитором AT «КБ «Земельний Капітал» за заборгованістю, що виникла за всіма договорами, укладеними між ним та АТ «КБ «Земельний Капітал» і за іншими видами заборгованості, у тому числі, але не виключно, в сумі 4 914 гривень і задовольнити їх у порядку черговості, передбаченому законодавством;
- належні йому кошти перерахувати на банківський рахунок № НОМЕР_1 у АТ «Банк Форвард»;
- надати довідку про стан усіх його рахунків, відкритих у AT «КБ «Земельний Капітал» на день введення тимчасової адміністрації у банк та на день прийняття рішення про початок процедури ліквідації банку;
- надати відомості (довідку) про стан виконання AT «КБ «Земельний Капітал» договору банківського вкладу (депозиту) № 0Б04673/03 від 29.03.2021 р. на день введення тимчасової адміністрації у банку та на день прийняття рішення про початок процедури ліквідації банку, в розрізі нарахованих і виплачених відсотків та тіла депозиту;
- надати відомості (довідку) про кошти, які він міг би отримати за договором банківського вкладу (депозиту) № 0Б04673/03 від 29.03.2021 р. за звичайних умов діяльності АТ «КБ «Земельний Капітал»;
- надати виписку по його рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.08.2021 р. по 15.09.2021 р.
Про результати розгляду заяви позивач просив повідомити його письмово за поштовою адресою (04080, м.Київ-80, а/с № 99) у встановлений законом строк.
Вказану заяву позивач направив на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації AT «КБ «Земельний Капітал» засобами поштового зв'язку, що підтверджується фіскальним чеком ВПЗ «Київ-106» від 13.10.2021 р. про відправку листа з описом його вкладення.
15.10.2021 р. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації AT «КБ «Земельний Капітал» отримав зазначену вище заяву, однак, станом на день розгляду справи позивач відповіді на свою заяву не отримав.
З огляду на вказане, позивач вбачає в діях Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації AT «КБ «Земельний Капітал» порушення вимог статті 15 Закону України «Про звернення громадян», наслідком якої стало завдання позивачу матеріальної шкоди у вигляді збитків, понесених на оплату поштового відправлення, а також моральної шкоди, розмір якої позивачем визначений у сумі 12 984,60 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким:
1. визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації AT «КБ «Земельний Капітал» Міхно Сергія Семеновича, яка полягає у ненаданні у встановлений законом строк відповіді на заяву про визнання кредитором від 13.10.2021 року;
2. зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації AT «КБ «Земельний Капітал» Міхно Сергія Семеновича розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання кредитором від 13.10.2021 року та надати на неї відповідь у встановлений законом строк;
3. стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 збитки в розмірі 30,00 грн понесених витрат на послуги поштового зв'язку за надсилання заяви від 13.10.2021 року;
4. стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 12 984,60 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний Капітал» щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 13.10.2021 р. у частині вимог, які не стосуються визнання його кредитором, у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян». Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний Капітал» розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2021 р. у частині вимог, які не стосуються визнання його кредитором, та надати на неї відповідь в цій частині у порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян». Стягнуто з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний Капітал» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500 (п'ятсот) грн 00 коп. В решті вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року стягнуто з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1144 грн 00 коп., з яких: 1000 грн 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу; 144 грн 00 коп. - витрати, пов'язані з розглядом справи.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «КБ «Земельний Капітал» Міхно С.С. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення по справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2023 року в частині часткового задоволення судом позову ОСОБА_1 та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «КБ «Земельний Капітал» моральну шкоду в розмірі 500 грн, в той час, як позивачем було заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди в розмірі 12 984, 60 грн з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім того, зазначає, що звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 визначив неналежного відповідача у справі, що є самостійною підставою для відмови у позові, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Так, у цивільному процесі позивачем та відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України). Між тим, позивачами в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень (стаття 46 КАС України). Однак, на відміну від адміністративного процесу, у цивільному процесі стороною не може бути організація без статусу юридичної особи або посадова особа.
Позивачем визначено статус АТ «КБ «Земельний Капітал» як третьої особи, позовних вимог до банку не заявлено.
Натомість, позовні вимоги заявлені до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів, який фактично є керівником юридичної особи - АТ КБ «Земельний Капітал», який не може бути відповідачем у справі.
Вказує також, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання надати відповідь на звернення позивача у частині вимог, які не стосуються визнання його кредитором, суд першої інстанції не з'ясував, що заява ОСОБА_1 фактично була запитом на надання послуг банком, зокрема надання банківських довідок і виписки по рахунку, які носять платний характер і на їх надання не розповсюджується дія Закону України «Про звернення громадян».
Уповноважена особа вважає також необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності передбачених законом підстав для відшкодування на користь позивача моральної шкоди. Так, положення статті 25 ЗУ «Про звернення громадян» передбачають відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями або рішенням органу чи посадової особи при розгляді скарги. Однак, в даному випадку ОСОБА_1 була подана заява, а не скарга.
У відзиві на апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ Земельний Капітал» Міхно С.С., позивач ОСОБА_1 заперечує проти наведених у скарзі доводів, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Вважає, що мотивом подання апеляційної скарги є уникнення відповідачем відповідальності за свою бездіяльність, у зв'язку із чим останній перекручує факти та робить підміну понять. Вказує, що доводи Уповноваженої особи про те, що він не є належним відповідачем у справі спростовуються положеннями статей 35, 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими визначено повноваження Фонду та уповноваженої особи Фонду. Зазначає про безпідставність доводів скарги в частині оскарження висновків суду про стягнення моральної шкоди, відшкодування якої обумовлено положеннями статті 1167 ЦК України та підтверджується практикою Верховного Суду.
Позивач ОСОБА_1 також скористався своїм правом на оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2023 року та додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року.
Із зазначеними вище судовими рішеннями позивач не погоджується в частині розміру стягнутої моральної шкоди, а також судових витрат на професійну правничу допомогу та в частині відмови компенсувати йому час за відрив від звичайних занять. Вважає рішення у наведених частинах необґрунтованими та незаконними, з огляду на те, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання визначення розміру матеріальної шкоди, завданої позивачу, не дав належної оцінки наведеному у позовній заяві розрахунку завданої йому моральної шкоди, мінімальний розмір якої визначив сумою 12 984,60 грн (із розрахунку двох розмірів середньої мінімальної заробітної плати), виходячи із тих страждань та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій відповідача, змістом яких є тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність та інші негативні переживання, що порушили мій звичний спосіб життя від моменту настання події, що спричинила моральну шкоду, до дня звернення у суд. Звертає увагу суду на ту обставину, що відповідачі проти здійсненого позивачем розрахунку завданої моральної шкоди не заперечили та не спростували за допомогою належних та допустимих доказів не співмірність завданої протиправною поведінкою уповноваженої особи ФГВФО моральної шкоди.
Таким чином суд безпідставно зменшив розмір заподіяної йому відповідачем моральної шкоди до 500,00 грн, оскільки за відсутності заперечень відповідача щодо наведеного у позові розрахунку розміру завданої ним моральної шкоди та відсутності доказів на спростування не співмірності її розміру суд зобов'язаний був задовольнити цю позовну вимогу повністю.
Також суд мав врахувати глибину його душевних переживань, витрати часу і емоційні затрати, що тривалий час негативно впливали на позивача через протиправну поведінку відповідача, однак суд цього не зробив, що підтверджується змістом оскаржуваного рішення.
Що стосується розподілу судових витрат, фактично понесених позивачем на професійну правничу допомогу у сумі 5500,00 грн, від яких суд задовольнив лише 1100,00 грн та відмовив у відшкодуванні витрат за відрив від звичайних занять у сумі 70,37 грн, то таке рішення позивач вважає несправедливим і незаконним.
ОСОБА_1 не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вказує, що здійснюючи пропорційний розподіл витрат на професійну правничу допомогу відповідно до розміру задоволених позовних вимог, суд в такому рішенні не навів розрахунку, у т.ч. у відсотковому значенні, пропорції розміру задоволених позовних вимог, а лише зазначив про застосування принципу пропорційності.
Відтак, є припущенням суду, що сума 1100,00 грн на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог, адже судом фактично було задоволено 90% позовних вимог, доля яких не відповідає долі задоволених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначає про необхідність застосування у даній справі положень ч. 9 ст. 141 ЦПК України, згідно яких якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Як встановлено судом, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача з ненадання відповіді на заяву позивача, протиправним ігноруванням протягом тривалого часу його звернення, що спричинило йому душевні страждання. Відтак, суд мав повне право покласти на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу повністю.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.
Керуючись положеннями частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явились у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без задоволення, в той час як доводи апеляційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний Капітал» - Міхна Сергія Семеновича заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції встановлено наступні фактичні обставини у справі.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.09.2021 р. № 907 «Про початок процедури ліквідації AT «КБ «Земельний Капітал» та делегування повноважень ліквідатора банку» відкликано банківську ліцензію в AT «КБ «Земельний Капітал» та запроваджено процедуру ліквідації строком на два роки з 10 вересня 2021 року по 09 вересня 2024 року (включно); призначено уповноваженою особою Фонду і делеговано всі повноваження ліквідатора AT «КБ «Земельний Капітал» провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Міхна С.С. строком на три роки з 10 вересня 2021 року до 09 вересня 2024 року.
13.10.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «КБ «Земельний Капітал» Міхно С.С. із заявою про визнання кредитором, у якій просив: визнати його кредитором AT «КБ «Земельний Капітал»; надати довідку про стан усіх його рахунків, відкритих у банку на день введення тимчасової адміністрації у банку та на день прийняття рішення про початок процедури ліквідації банку; надати відомості (довідку) про стан виконання AT «КБ «Земельний Капітал» договору банківського вкладу (депозиту) № 0504673/03 від 29.03.2021 р. на день введення тимчасової адміністрації у банку та на день прийняття рішення про початок процедури ліквідації банку, в розрізі нарахованих і виплачених відсотків та тіла депозиту; надати відомості (довідку) про кошти, які він міг би отримати за договором банківського вкладу (депозиту) № 0504673/03 від 29.03.2021 р. за звичайних умов діяльності АТ «КБ «Земельний Капітал»; надати виписку по його рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.08.2021 р. по 15.09.2021 р.
Про результати розгляду заяви позивач просив повідомити його письмово за поштовою адресою (04080, м.Київ-80, а/с № 99) у встановлений законом строк.
Вказану заяву позивач направив на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації AT «КБ «Земельний Капітал» засобами поштового зв'язку, що підтверджується фіскальним чеком ВПЗ «Київ-106» від 13.10.2021 р. про відправку листа з описом його вкладення.
15.10.2021 р. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації AT «КБ «Земельний Капітал» отримав зазначену вище заяву, що підтверджується відомостями оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення, а також це не заперечувалось в судовому засіданні його представником.
З наданих відповідачами доказів судом було також встановлено, що заява позивача від 13.10.2021 р. в частині визнання його кредитором була розглянута Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «КБ «Земельний Капітал» в порядку встановленому Законом. Інформація про акцептування його вимог як кредитора була розміщена в порядку встановленому ст. 49 Закону, з якою позивач може самостійно ознайомитися.
За таких обставин, оскільки законом не встановлено обов'язку, строку і порядку надання окремої відповіді кожному кредитору банку, що перебуває в процедурі ліквідації на його заяву про визнання кредиторських вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов в частині вимог до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації AT «КБ «Земельний Капітал» щодо не розгляду заяви позивача про визнання його кредитором задоволенню не підлягає.
В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції також дійшов висновку про невідповідність дій відповідача Уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації AT «КБ «Земельний Капітал» вимогам ст.ст. 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», в частині ненадання позивачу відповіді на заяву від 13.10.2021 р. щодо решти вимог заявника, та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та моральною шкодою, завданою позивачу .
З такими висновками колегія суддів апеляційного суду не погоджується, з огляду на наступне.
Як зазначено у частині першій статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини.
Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку становить основну функцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який, на підставі статті 6 вказаного Закону, у межах своїх функцій та повноважень здійснює заходи щодо проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі, шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.
Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Компетенцію уповноваженої особи Фонду слід розглядати як сукупність загальних та спеціальних прав та обов'язків цієї особи при здійсненні процедури тимчасової адміністрації та ліквідації банку, визначених положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, відповідно до положень статті 37 вказаного Закону, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй всіх або частини повноважень Фонду має право:
1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;
2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;
3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій. Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду не має права обмежувати або припиняти здійснення:
а) банком операцій у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54- 1 цього Закону;
б) операцій, спрямованих на виконання нетто-зобов'язання, визначеного відповідно до статті 54- 1 цього Закону, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення, переданий банком на виконання зобов'язань за такою угодою;
4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;
6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку та/або будь-яких інших осіб стосовно банку та визнання банку потерпілим, а також заявляти від імені та в інтересах банку цивільні позови про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку;
7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення Фондом другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством;
8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду;
9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю;
10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;
11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.
Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.
Уповноважена особа Фонду має право:
1) призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю;
2) здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом.
За змістом ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію:
1) відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан;
2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку;
3) перелік послуг, що надаються банком;
4) ціну банківських послуг;
5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг;
6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків;
7) інформацію, обов'язковість надання якої передбачена законом.
В силу положень статей 19, 20 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівні та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Як вбачається зі змісту заяви ОСОБА_1 від 13.01.2021 року, крім вимог про визнання його кредитором, вона містить запит на надання йому довідок АТ «КБ «Земельний Капітал» та виписки по рахунку, що не відноситься до повноважень Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Поряд із цим, надання довідок про стан договору банківського вкладу (депозиту), в розрізі нарахованих і виплачених відсотків та тіла депозиту; а також виписок по рахункам, не є інформацією, надання якої клієнту входить в обов'язки банку в силу вимог Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є послугами банку, які надаються на платній основі за умовами, визначеними правилами Банку та умовами укладеного з клієнтом договору.
Як вбачається з матеріалів справи, із відповідними заявами про надання послуг до АТ «КБ «Земельний Капітал» ОСОБА_1 не звертався, оплати вартості надання вказаних послуг не здійснював.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Матеріали справи не містять порушень з боку відповідачів зазначеної норми закону.
Ухвалюючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначеної обставини не врахував, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про неправомірність дій відповідача Уповноваженої особи гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «Земельний Капітал» щодо ненадання відповіді позивачу на звернення.
З огляду на вказане, висновки суду першої інстанції про підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди неправомірними діями відповідача є помилковими.
Відповідно до положень ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб моральної шкоди, позивач зазначав, що відповідальність за ненадання відповіді на його звернення та за шкоду, завдану не розглядом його заяви, має бути покладено саме на Фонд гарантування вкладів. Посилався також на те, що з вини відповідача порушуються його права вкладника банку, що ліквідується, оскільки відсутність запитуваної інформації перешкоджає йому у захисті його прав щодо виплати належних йому коштів.
Такі доводи апеляційний суд оцінює, як необґрунтовані, оскільки, як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_1 включений до Загального реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат АТ «КБ «Земельний Капітал» із сумою відшкодування 70 195,67 грн, що затверджений на виплату рішенням виконавчої дирекції Фонду від 06.09.2021 року № 896 (копія витягу з загального реєстру відшкодувань вкладникам міститься в матеріалах справи а.с. 39).
З огляду на вказане, враховуючи відсутність неправомірних дій як з-боку Фонду, так і з-боку Уповноваженої особи, не доведення позивачем порушення його прав, які підлягають судовому захисту, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди не можуть бути задоволені.
Слід також зазначити, що вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягнувши 500,00 грн з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «Земельний Капітал», тоді як позивачем було заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди саме до Фонду гарантування.
Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею позовних вимог.
За приписами ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «Земельний Капітал» - Міхно С.С. щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , у зв'язку із недоведеністю обставин щодо неправомірності дій відповідача та відсутністю підстав для відшкодування моральної шкоди.
Щодо доводів апеляційної скарги про заявлення позивачем вимог до неналежного відповідача, апеляційний суд їх до уваги не приймає, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15 (провадження № 61-16776св20) вказано, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. […] Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Отже, належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18).
Предметом позову в цій справі є, зокрема, визнання неправомірною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «Земельний Капітал» - Міхно С.С., яка полягає у ненаданні у встановлений законом строк відповіді на заяву ОСОБА_1 від 13.01.2021 року про визнання кредитором.
Правовою підставою позивач зазначив ст. ст. 20, 24 Закону України «Про звернення громадян».
Оскільки заява про визнання кредитором була подана ОСОБА_1 саме Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «Земельний Капітал» - Міхно С.С., відповідач помилково вважає, що він не є належним відповідачем у даній справі.
Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30.08.2023 року, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про відмову в її задоволенні з підстав, які зазначені апеляційним судом в мотивування своїх висновків про обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача.
У відповідності до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалює нове судове рішення про відмову в позові, колегія суддів вважає також правильним скасувати додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року , яким стягнуто з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «Земельний Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи.
Судові витрати, понесені відповідачем на оплату судового збору за подання апеляційної скарги підлягають до стягнення з позивача.
Керуючись ст. ст. 259, 268 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «КБ «Земельний Капітал» - Міхно Сергія Семеновича - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та додаткове рішення Шевченківськогорайонного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний Капітал» (ліквідація) (ЄДРПОУ: 20280450) витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3034 (три тисячі тридцять чотири) гривні 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 02 липня 2024 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.