04 липня 2024 року
місто Київ
справа № 758/8438/21
провадження № 61-9460ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року, у порядку статті 406 ЦПК України, на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету «Києво-Могилянська Академія» про захист честі, гідності і ділової репутації шляхом спростування недостовірної інформації; про визнання факту дискримінації науково-педагогічного працівника,
У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року, у порядку статті 406 ЦПК України, на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року.
Касаційна скарга була подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки направлена до Верховного Суду 27 червня 2024 року.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги, в якому заявник вказує, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, оскільки копію оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, отримано засобами поштового зв'язку 28 травня 2024 року,.
Зважаючи на те, що у касаційній скарзі містяться докази поважності пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень, вважаю за можливе його поновити.
Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
До касаційної скарги додана заява про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Заява обґрунтована тим, що заявник який звернувся з позовом про дискримінацію звільнений від сплати судового збору на підставі прикінцевих положень Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», яким внесено зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір», якою визначено пільги зі сплати судового збору, шляхом доповнення частини першої цієї статті пунктом 6-1 такого змісту: «позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією».
Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» внесено зміни до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а саме доповнено пунктом 6-1, такого змісту: «позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією». Цей закон набрав чинності з 04 жовтня 2012 року.
Разом із тим, Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» статтю п'яту Закону України «Про судовий збір» викладено у новій редакції, в якій передбачено вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору. Проте позивачі за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією до зазначеного кола осіб не відносяться. Це закон набрав чинності з 01 вересня 2015 року.
Таким чином у період з 04 жовтня 2012 року до 01 вересня 2015 року позивачі за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією, були звільнені від сплати судового збору.
Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 202/1915/16-ц (провадження № 61-15589св18).
ОСОБА_1 з касаційною скаргою звернувся у червні 2024 року, водночас Закон України «Про судовий збір», у редакції на час подання цієї касаційної скарги, не передбачає пільг щодо сплати судового збору для позивачів за подання позовів щодо спорів, пов'язаних із дискримінацією.
Посилання заявника у касаційний скарзі на підпункт 4 пункту другого Розділ IV Прикінцеві положення Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», як на підставу його звільнення від сплати судового збору є безпідставними. Оскільки саме цією нормою було внесено зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір», які у подальшому були виключені (у зв'язку із викладенням у новій редакції цієї статті згідно Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору»).
За наведених обставин Верховний Суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, тому відмовляє у задоволенні заяви.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 270,00 грн.
Згідно із підпунктом 5 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на момент подачі позовної заяви) за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
У враховуючи зміст оскаржуваних судових рішень, відповідно до яких позивач звернувся до суду з позовом, який містить чотири вимоги немайнового характеру, за подання касаційної скарги судовий збір належить сплатити у розмірі 7 264,00 грн (2 270,00 х 0,4 х 4 х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві, Печерський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявниці строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393, 394 ЦПК України,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року.
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року, у порядку статті 406 ЦПК України, на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року у справі залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 01 серпня 2024 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара