вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" липня 2024 р. Справа№ 910/7375/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Козир Т.П.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Борсуківська К.О.,
від відповідача-1 - Приходько Т.П.,
від відповідача-2 - Величко О.О.,
від третьої особи - не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 (повний текст рішення складено 18.03.2024)
у справі №910/7375/23 (суддя Пукшин Л.Г.)
За позовом ОСОБА_1
до: 1. Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олефіренко Катерина Миколаївна
про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію іпотеки та заборони на нерухоме майно, -
У 2023 році ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію іпотеки та заборони на нерухоме майно.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він був позбавлений права власності на своє майно (квартиру) через наявність реєстрації іпотеки на неї, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" було набуто право власності на вказану квартиру шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олефіренко Катерину Миколаївну.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олефіренко Катерина Миколаївна про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію іпотеки та заборони на нерухоме майно залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 року клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі в якості правонаступника задоволено, замінено позивача - ОСОБА_2 на його процесуального правонаступника - ОСОБА_1 , апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року у справі №910/7375/23 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2023 року у справі № 910/7375/23 скасовано, справу № 910/7375/23 передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 внаслідок здійснення відчуження нерухомого майна по ланцюгу від інших юридичних осіб після звернення стягнення на предмет іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело фінансів", яке, в свою чергу, незаконно отримало право вимоги на предмет іпотеки від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит гарант", яка отримала права вимоги від ПАТ АБ "Укргазбанк" на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.08.2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим № 1721, який визнаний недійсним в судовому порядку. Крім того місцевий господарський суд встановив, що позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора не відповідають належному способу захисту у цій справі. Одночасно суд першої інстанції зазначив, що враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог по суті спору за недоведеністю порушення прав позивача, відсутні підстави для застосування строку позовної давності.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Одночасно, з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 року у справі №910/7375/23.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржуване рішення є протиправним, безпідставним та необґрунтованим. Зокрема скаржник вважає, що оскаржувані реєстраційні дії приватного нотаріуса буди проведені неправомірно, в порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та Закону України «Про іпотеку», а тому вони мають бути визнані протиправними та скасовані в судовому порядку. Скаржник наголошує, що ОСОБА_2 придбав спірну квартиру у ТОВ «Інвест Гарант Актив» 08.07.2016 року, яка в момент здійснення купівлі-продажу в іпотеці не перебувала та не мала жодних обтяжень, зареєстрованих у встановленому законом порядку. Одночасно скаржник звертає увагу, що договір купівлі-продажу від 08.07.2016 року недійсним не визнаний, рішення суду про визнання недійсним відсутні, тобто він є правомірним і чинним до теперішнього часу. Також скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що до ОСОБА_2 заявлялись вимоги про витребування спірного нерухомого майна. Окрім цього скаржник зазначає, що ОСОБА_2 взагалі не був обізнаний про наявність ухвали Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року у справі №910/28036/15 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - квартиру АДРЕСА_1 , що є ключовим фактором підтвердження того, що вказаний арешт не може слугувати підставою вважать нікчемним договір купівлі-продажу від 08.07.2016 року. Крім того скаржник вважає, що презюмується достовірність та законність рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. індексний номер 30071216, на яке цілком правомірно може посилатися позивач, адже воно не було скасоване у встановленому законом адміністративному або судовому порядку, а відтак згода на відчуження спірної квартири від АБ «Укргазбанк», чи будь-якого іншого іпотеко держателя не вимагалась. Також скаржник вважає, що враховуючи правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена, як неналежний спосіб захисту. На думку скаржника задоволення такого позову призводить до внесення держаним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Крім того скаржник вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на допущені приватним нотаріусом порушень Закону.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7375/23.
29.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/7375/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 року у справі №910/7375/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 року у справі №910/7375/23 та призначено розгляд справи на 12.06.2024 року.
15.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
20.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 03.07.2024 року.
В судовому засіданні 03.07.2024 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідачів надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29.09.2004 року між Акціонерним комерційним банком "Київ", як кредитором, та Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс", як позичальником, яке в подальшому змінило організаційно-правову форму на ПАТ "АК "Укртранс", було укладено договір № 25/04 про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії, за яким позичальник отримав кредит у вигляді відкличної кредитної лінії для фінансування будівництва автотранспортного підприємства на певних умовах. У подальшому до вказаного договору були внесені зміни та доповнення шляхом укладення додаткових угод. (т.1, а.с.196-198).
З метою забезпечення належного виконання позичальником вимог банку за договором № 25/04 від 29.09.2004 року, усіх змін та доповнень до нього, 28.11.2008 року між Акціонерним комерційним банком "Київ" (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №3622. (т.1, а.с. 80-84).
Відповідно до п. 1.3 Іпотечного договору (в редакції договору про внесення змін до Іпотечного договору від 02.04.2012 року), предметом іпотеки є майнові права на ряд квартир у будинку, що будуються на земельній ділянці, розташованій на розі (на перетині) АДРЕСА_2 , серед яких, зокрема
квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 130,2 кв. м, жилою площею 70,00 кв.м, п'ятий поверх, секція 1.
Згідно з п. 1.14 Іпотечного договору, після завершення будівництва об'єкту збудована нерухомість (квартири), майнові права на яку є предметом іпотеки за цим договором, продовжують бути предметом цього договору.
Постановою Правління Національного банку України від 24 лютого 2015 року №128 із 25 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "АКБ "Київ".
19.06.2015 року між Публічним акціонерним товариством банк "Київ" (неплатоспроможний банк) та Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" (приймаючий банк) укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за реєстровим №3060, відповідно до якого неплатоспроможний банк відступає, а приймаючий банк набуває право вимоги за договорами іпотеки та застави, зокрема, за Іпотечним договором 3622, який забезпечує належне виконання Кредитного договору від 29.09.2004 року №25/04 (додаток 4 "Реєстр договорів іпотеки юридичних осіб") . (т.1, а.с. 226-230).
Також судом першої інстанції встановлено, що 20.08.2015 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний "Укргазбанк" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1720, відповідно до п.п. 1.1., 2 якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта в сумі 3 000 000 грн, а клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги по кредитному портфелю позичальника - ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", до якого увійшов, зокрема, кредитний договір №25/04 від 29.09.2004 року.
Крім того, як встановлено місцевим господарським судом, 20.08.2015 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний "Укргазбанк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1721, відповідно до п.1.1 якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги до ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" на підставі кредитних договорів (в т.ч. договору №25/04 від 29.09.2004 року) та забезпечувальних договорів, а новий кредитор приймає зазначене вище право вимоги та зобов'язується перерахувати позивачу кошти у сумі 3 000 000,00 грн. на умовах визначених договором.
Суд першої інстанції також встановив, що 27.08.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело Фінансів" (новий кредитор) був укладений договір про надання фінансових послуг факторингу, зареєстрований за №1942, та договір про відступлення права вимоги, зареєстрований за №1943, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., предметом яких стало відчуження належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" права вимоги до ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс" за кредитними та забезпечувальними договорами на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело Фінансів".
15.06.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело фінансів" звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом відчуження предмета іпотеки Товариству з обмеженою відповідальністю "Фактор інвест плюс" на підставі акту приймання-передачі від 15.06.2016 року № 6/1506-2016.
15.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. припинено запис про обтяження від 28 листопада 2008 року №637695 на підставі листа від 14.06.2016 року № 5/14062016-Л (індексний номер рішення 30071216).
Місцевий господарський суд, в свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор інвест плюс" 29.06.2016 року відчужило предмет іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест гарант актив" на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. за реєстровим № 110.
08.07.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Гарант Актив" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність від продавця квартиру під номером АДРЕСА_3 , за ціною та у порядку, передбаченому цим договором. (т.1, а.с. 39-42).
Відповідно до договору та технічного паспорту на квартиру, квартира складається з двох кімнат, загальна площа квартири становить - 130 кв.м, житлова площа - 68,6 кв.м. (п. 1.3 договору)
Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савчук О.А. 08.07.2016 року, номер запису про право власності: 15321693. (т.1, а.с. 43).
В той же час, місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду від 23.12.2015 року, яке набрало законної сили 13.12.2016 року, у справі № 910/28036/15 за позовом ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк", визнано недійсними договір про надання фінансових послуг факторингу від 20.08.2015 року № 1720 та договір про відступлення права вимоги від 20.08.2015 року, укладених між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О.
20.02.2019 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Реверс Інвест" було укладено договір факторингу (відступлення права грошової вимоги), за яким відступається право грошової вимоги, яка виникла на підставі договорів, укладених між ПАТ "АКБ "Київ" (АБ "Укргазбанк" є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ "АКБ "Київ" та АБ "Укргазбанк" 19.06.2015 року) та ВАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", правонаступником якого є ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", зокрема за договором від 29.09.2004 року № 25/04 з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору, в сумі 198 133, 92 євро за процентами та пенею 7 223 165, 03 грн. (т.1, а.с. 243-244).
Також, 20.02.2019 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний банк "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" було укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. та зареєстрований у реєстрі за № 874. (т.1, а.с. 239-240).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 21.02.2019 року № 157075548 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 20.02.2019 року, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про іпотеку, а саме: замінено іпотекодержателя на ТОВ "Фінансова компанія "Реверс Інвест"; іпотекодавцем залишилось ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс".
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 21.02.2019 року № 157080021 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього, та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 20.02.2019 року, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про обтяження, а саме: замінено обтяжувача на ТОВ "Фінансова компанія "Реверс інвест"; особа, майно якої обтяжуються; ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс".
30.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІО ФІН" було укладено договір факторингу (відступлення права грошової вимоги) № 30/04, за яким відступається право вимоги, яке виникло на підставі договорів, укладених між ПАТ "АКБ Київ" (АБ "Укргазбанк" є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ АКБ "Київ" та АБ "Укргазбанк" 19.06.2015 року) та ВАТ АК "Укртранс", правонаступником якого є ПрАТ "Автомобільна компанія "Укртранс", зокрема, за договором № 25/04 про відкриття відкличної кредитної лінії від 29.09.2004 року, з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору, в сумі 198 133, 92 євро за процентами та 7 223 165,03 грн. пені. (т.2, а.с. 45-47).
Також 30.04.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РІО ФІН" (новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2097. (т.2, а.с. 48-49).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 30.04.2019 року № 165213896 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про іпотеку, а саме: замінено іпотекодержателя на ТОВ "РІО ФІН"; іпотекодавцем залишилось ПАТ "Автомобільна компанія "Укртранс".
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 30.04.2019 року №165213875 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього, та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про обтяження, а саме: замінено обтяжувача на ТОВ "РІО ФІН"; особа, майно якої обтяжуються, ПАТ "Автомобільна Компанія "Укртранс".
25.06.2019 року державним реєстратором КП "Реєстраційне бюро" Морозом Д.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47507023 про зміну права власності на квартиру АДРЕСА_4 , власником зареєстровано ТОВ "РІО ФІН".
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що 20.12.2017 року приватним нотаріусом КМНО Оліференко К.М., на підставі іпотечного договору від 28.11.2008 року, зареєстрованого в реєстрі № 3622, та рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 року та ухвали від 14.11.2017 року у справі № 910/28036/15 було здійснено реєстраційні дії відносно квартири АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності позивача. Втім, на думку позивача, вказані реєстраційні дії проведені неправомірно, в порушення закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" та Закону України "Про іпотеку", а тому повинні бути визнані протиправними та скасовані.
Отже, оскільки, позивач був позбавлений права власності на своє майно (квартиру) через наявність реєстрації іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 , так як, ТОВ "Ріо Фін" набуло право власності на вказану квартиру шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд:
скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олефіренко К. М. від 20.12.2017 року, індексний номер 38857146, про державну реєстрацію іпотеки квартири АДРЕСА_3 ;
скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Олефіренко К. М. від 20.12.2017 року, індексний номер 38857079, про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 ;
скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 24056551 від 20.12.2017 року про іпотеку квартири АДРЕСА_3 ;
скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 24056632 від 20.12.2017 року про обтяження квартири АДРЕСА_3 .
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив зокрема з того, що ОСОБА_2 набув право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 внаслідок здійснення відчуження нерухомого майна по ланцюгу від інших юридичних осіб після звернення стягнення на предмет іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело фінансів", яке, в свою чергу, незаконно отримало право вимоги на предмет іпотеки від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит гарант", яка отримала права вимоги від ПАТ АБ "Укргазбанк" на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.08.2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим № 1721, який визнаний недійсним в судовому порядку.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, погоджується з вказаним вище висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Отже, як було вище зазначено, у жовтні 2015 року ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом про визнання недійсними (справа №910/28036/15):
- договору про надання фінансових послуг факторингу р/н 1720 від 20.08.2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О., укладений між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" (далі - ТОВ "ФК "Кредит Гарант");
- договору про відступлення права вимоги р/н 1721 від 20.08.2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О., укладений між ПАТ "АБ "Укргазбанк" та ТОВ "ФК "Кредит Гарант";
- договору про надання фінансових послуг факторингу р/н 1942 від 27.08.2015, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., укладений між ТОВ "ФК "Кредит Гарант" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело Фінансів" (далі - ТОВ "ФК "Джерело Фінансів");
- договору про відступлення права вимоги р/н 1943 від 27.08.2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., укладений між ТОВ "ФК "Кредит Гарант" та ТОВ "ФК "Джерело Фінансів".
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2015 року у справі №910/28036/15, задоволено заяву ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" про забезпечення позову та накладено арешт на майно, яке виступає предметом іпотеки за договором іпотеки від 28 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 3622, що був укладений в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 25/04 від 29 вересня 2004 року, в тому числі на спірну квартиру.
Арешт, застосований ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2015 року у справі №910/28036/15, був скасований 19.01.2018 року відповідною ухвалою.
Водночас, рішенням Господарського суду м. Києва від 23.12.2015 року у справі №910/28036/15, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 року та Вищого господарського суду України від 28.03.2017 року, позов задоволено частково, визнано недійсним договір про надання фінансових послуг факторингу за реєстровим №1720 від 20.08.2015 року та договір про відступлення права вимоги за реєстровим №1721 від 20.08.2015 року, укладені між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Гарант", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, під час розгляду справи №910/28036/15 було встановлено, що зібрані у справі докази свідчать про відсутність у позивача (Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк") волевиявлення на укладення спірних правочинів про надання фінансових послуг факторингу та відступлення права вимоги від 20.08.2015 року.
Вчинені 27.08.2015 року зазначеними відповідачами правочини, для позивача (Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк") не створили жодних юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з недійсністю правочинів від 20.08.2015 року, позов про визнання їх недійсними задоволенню не підлягає. Позивач (Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк") у зв'язку з цим не позбавлений можливості в установленому порядку ставити питання про скасування реєстраційних дій, вчинених відповідачами, що впливають на здійснення ним прав за забезпечувальними договорами.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд вірно зазначив, що судове рішення у справі №910/28036/15 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт того, що договір про надання фінансових послуг факторингу за реєстровим №1720 від 20.08.2015 року та договір про відступлення права вимоги за реєстровим №1721 від 20.08.2015 року, укладені між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Гарант", посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О., є недійсними, а вчинені 27.08.2015 року відповідачами правочини для позивача не створили жодних юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з недійсністю правочинів від 20.08.2015 року, підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 23.12.2015 року у справі №910/28036/15, яке набрало законної сили.
Отже, колегія суддів зазначає, що суди у справі №910/28036/15 відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсними договорів від 27.08.2015 року про надання фінансових послуг факторингу №1942 та відступлення права вимоги №1943, що укладені між ТОВ «ФК «Кредит Гарант» та ТОВ «ФК «Джерело фінансів» виходили з того, що зазначені договори не створили для позивача жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з недійсністю правочинів.
Водночас, судовим рішенням у справі №910/28036/15 встановлено, що договори від 20.08.2015 року №1720 та №1721, що укладені між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «ФК «Кредит гарант» від банку підписаний неповноваженою особою та на підставі підроблених документів, які подавались нотаріусу від банку.
Також, судом у справі №910/28036/15 встановлено, що саме у позивача - ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк», знаходяться оригінали кредитних та забезпечувальних договорів, які є предметом спірних договорів.
Водночас, як було вище встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит гарант" отримало право вимоги за іпотечним договором №3622 на підставі договору про відступлення прав вимоги від 20.08.2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим № 1721.
Також, в подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" відступило право вимоги на підставі договору від 27.08.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. за реєстровим № 1943, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело фінансів".
15.06.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело фінансів" звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом відчуження предмета іпотеки Товариству з обмеженою відповідальністю "Фактор інвест плюс" на підставі акту приймання-передачі від 15.06.2016 року № 6/1506-2016.
15.06.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. припинено запис про обтяження від 28.11.2008 року №637695 на підставі листа від 14.06.2016 року № 5/14062016-Л (індексний номер рішення 30071216).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор інвест плюс" 29.06.2016 року відчужило предмет іпотеки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест гарант актив" на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. за реєстровим № 110.
08.07.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Гарант Актив" (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність від продавця квартиру під номером АДРЕСА_3 , за ціною та у порядку, передбаченому цим договором.
Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савчук О.А. 08.07.2016 року, що підтверджується інформаційною довідкою № 169852048.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що скаржник, фактично не набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки відчуження квартири відбулось по ланцюгу від інших юридичних осіб після звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів», яке, в свою чергу, незаконно отримало право вимоги на предмет іпотеки від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит гарант», яка отримала права вимоги від ПАТ АБ «Укргазбанк» на підставі недійсного договору про відступлення права вимоги від 20.08.2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1721, який визнаний недійсним в судовому порядку, та не створює юридичних наслідків, в тому числі для апелянта.
Відповідно до приписів ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно зі ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, всі правочини щодо відступлення права вимоги на предмет іпотеки, яке відбулось від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант» до ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів» (права вимоги) та, в подальшому, незаконне звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів», а також відчуження предмету іпотеки позивачу на підставі договору купівлі продажу від 08.07.2016 року, визнавати недійсними немає необхідності.
Крім того, як вже було зазначено вище ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2015 року у справі №910/28036/15, задоволено заяву ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" про забезпечення позову та накладено арешт на майно, яке виступає предметом іпотеки за договором іпотеки від 28 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 3622, що був укладений в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 25/04 від 29 вересня 2004 року, в тому числі на спірну квартиру.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зазначена ухвала відображена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в якій чітко зазначено без закриття номеру та дати договору іпотеки, номеру квартири та адреси нерухомого майна на яке накладено арешт, такі дані є відкритими та доступними.
Арешт, застосований ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2015 року у справі №910/28036/15, був скасований 19.01.2018 року відповідною ухвалою.
Відтак, суд першої інстанції вірно встановив, що набуття права власності ОСОБА_2 було здійснено в період чинності ухвали Господарського суду м. Києва від 18.11.2015 року у справі №910/28036/15 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - квартиру АДРЕСА_1 , яке виступає предметом іпотеки за Договором іпотеки від 28 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за №3622, що був укладений в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №25/04 від 29.09.2004 року, зокрема на квартиру АДРЕСА_5 .
Тобто відчуження об'єкта нерухомості відбулось під час дії арешту та наявності заборони на його відчуження, що є протиправним.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки кредитний договір №25/04 та іпотечний договір №3622 є дійсними, та оскільки за наведених вище обставин відступлення права вимоги від ПАТ "АБ "Укргазбанку" до ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Гарант" на підставі договору про відступлення права вимоги за реєстровим №1721 від 20.08.2015 року, та від останнього до ТОВ "Фінансова компанія "Джерело фінансів" на підставі договору від 27.08.2015 року, а також усі відчуження предмету іпотеки відбувались без згоди ПАТ "АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "РІО ФІН", усі правочини щодо подальшого відступлення права вимоги від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит Гарант" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Джерело фінансів", звернення стягнення на предмет іпотеки та подальше відчуження є недійсними в силу закону.
Щодо доводів скаржника стосовно положень статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідно до яких були наявні підстави для відмови у державній реєстрації з підстав наявності обтяжень, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації.
В той же час місцевий господарський суд вірно звернув увагу, що у частині четвертій статті 24 зазначеного закону наведені підстави, за яких відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується, зокрема у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Зазначене зумовлено тим, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "РІО ФІН" є фінансовою установою та внесено до Державного реєстру фінансових установ, державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Мороз Д.О. обґрунтовано виніс оскаржуване рішення, оскільки були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації.
Стосовно доводів скаржника стосовно його добросовісності при купівлі спірного майна, колегія суддів звертається до правові позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 17.03.2021 року у справі №922/634/19, в якій Верховний Суд звернув увагу на те, що при придбанні майна (частки у статутному капіталі) покупець мав би проявляти розумну обачливість і дослідити історію вибуття майна у попередніх власників - учасників товариства хоча б за останні три роки, що є стандартною діловою практикою при купівлі частки у статутному капіталі товариства, особливо у розмірі 100 %. Також, покупець міг дізнатися про судові спори щодо частки як самостійно з Єдиного державного реєстру судових рішень, так і скориставшись відповідною фаховою правовою допомогою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 набуваючи право власності в період чинності ухвали Господарського суду м. Києва від 18.11.2015 року у справі №910/28036/15 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - квартиру АДРЕСА_1 , яке виступає предметом іпотеки за Договором іпотеки від 28 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за №3622, що був укладений в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №25/04 від 29.09.2004 року, зокрема на квартиру АДРЕСА_5 , не проявив добросовісної та розумної обачності.
Відтак, суд першої інстанції вірно встановив, що набуття права власності ОСОБА_2 було здійснено в період чинності ухвали Господарського суду м. Києва від 18.11.2015 року у справі №910/28036/15 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - квартиру АДРЕСА_1 , яке виступає предметом іпотеки за Договором іпотеки від 28 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за №3622, що був укладений в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №25/04 від 29.09.2004 року, зокрема на квартиру АДРЕСА_5 .
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).
Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Натомість, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі №372/266/15-ц, та близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №183/1617/16 (пункт 147), від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивач помилково вказує, на те, що в порушення права власності позивача відповідачі вчинили дії, що створюють перешкоди у здійсненні позивачем права власності, оскільки на момент звернення позивача до суду власником квартири було ТОВ «РІО ФІН», а позивачем не заявлено віндикаційний позов.
Колегія суддів звертає увагу, що на момент звернення до суду, позивач не був і наразі не є власником квартири, що не заперечується ним самим.
Зокрема, власником квартири згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є ТОВ «РІО ФІН», тобто остання є власником за принципом реєстраційного підтвердження та за юридичними фактами.
Отже, поданий позивачем позов не є речово - правовим способом захисту, оскільки позивач не просить поновити його права, а його задоволення не призведе до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу позивача.
Враховуючи, що наразі Товариство з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» є власником квартири внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28.11.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О.В., та зареєстровано в реєстрі за №3622, який є дійсним, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позовні вимоги у даній справі про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора не є ефективним способом захисту, адже задоволення вимог позивача не призведе до відновлення права власності за позивачем, а судове рішення в такому випадку не є тим рішенням, на підставі якого можливо зареєструвати право власності.
Фактично, позивач обрав спосіб захисту порушеного права та/або законного інтересу для встановлення юридичного факту, що не передбачено в господарському судочинстві, та, як наслідок, для створення преюдиційного судового рішення з метою використання його у публічних та приватноправових відносинах.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 року у справі №910/7375/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 року у справі № 910/7375/23 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7375/23.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 04.07.2024 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
Т.П. Козир