Дата документу 27.06.2024
Справа № 334/1961/24
Провадження № 2/334/1426/24
27 червня 2024 р. Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі
головуючого судді Філіпової І.М.
за участі секретаря Сагайдак А. В.,
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, про поновлення батьківських прав,
11.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про поновлення батьківських прав відносно доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2019 року №334/7727/18 позивача було позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_4 .
Мати дитини, ОСОБА_5 позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_4 рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.12.2015 року, наміру поновлювати батьківські права ніколи не мала, дитиною не цікавилася, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 16.11.2016 року №755 «Про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_4 » опікуном була призначена ОСОБА_4 , бабуся дитини та мати відповідача.
Позивач сплачує аліменти на утримання доньки, заборгованості не має. 30.01.2024 року позивач уклав трудовий договір з ФОП ОСОБА_6 . На теперішній час позивач усвідомив свою негативну поведінку по відношенню до доньки, розкаявся, став на шлях виправлення, постійно спілкується з донькою особисто, так і по телефону, має намір самостійно виховувати дочку.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, повідомив, що наразі проживає з цивільною дружиною та їх спільною дитиною, бажає забрати дочку до себе.
Відповідач позов визнала, вважає, що поведінка сина (позивача) змінилася в кращу сторону, він створив нову сім'ю, підтримує гарні стосунки з дочкою, купує їй необхідні речі. Відповідачу за станом здоров'я важко доглядати з онукою, крім того, в неї виникла необхідність доглядати за братом, стан здоров'я різко погіршується та який, скоріш за все потребуватиме стороннього догляду.
Представник органу опіки та піклування просила позов задовольнити, вказує що позивач немає боргів зі сплати аліментів, офіційно працевлаштувався та отримує дохід, за усною домовленістю орендує двокімнатну квартиру, в якій дитині виділена окрема кімната. Просить врахувати позицію опікуна та дитини, які згодні на поновлення батьківських прав.
Суд дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та представника органу опіки та піклування, вислухавши думку малолітньої ОСОБА_4 , прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
У частинах першій, другій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливим. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав,поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171СК України).
Згідно із частинами першою, четвертою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 466/5767/18 (провадження № 61-20485св19) вказано, що «на сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 484/920/18 (провадження № 61-6992св20) вказано, що «сім'я вважається природним середовищем для розвитку дитини; виховання в сім'ї відповідає найкращим інтересам дитини і тільки коли виявиться, що сім'я є особливо непридатною або неблагонадійною, зв'язки з нею можуть бути перервані. Розлучення дітей з батьками всупереч їх волі можливо тільки за умови, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. При розгляді позовів батьків про передачу їм дитини іншими особами, від яких вони мають право вимагати її повернення, суд бере до уваги зокрема можливість батьків забезпечити належне виховання дитини, характер їхніх взаємовідносин з нею, прихильність дитини до осіб, у яких вона перебуває, й інші конкретні обставини справи. При цьому суд враховує, хто з зацікавлених осіб виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожної з осіб, особисті якості сторін, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані однієї з осіб сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. У будь-якому випадку суд повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам малолітньої дитини.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції). Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Отже, тлумачення частини четвертої статті 169 СК України свідчить, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав. Тому суд має суд має перевірити, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав. Такі обставини потрібно встановлювати через призму якнайкращих інтересів дитини та пріоритету збереження сімейних зв'язків, які можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, зокрема у разі, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною.
Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2019 року №334/7727/18 ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до вказаного рішення мати дитини, ОСОБА_5 рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя №335/8507/15 від 25.12.2015 року позбавлена батьківських прав. Батько дитини, ОСОБА_1 , 15.09.2017 року був звільнений з ДУ “Оріхівська виправна колонія №88” після відбуття покарання. У судовому засіданні ОСОБА_1 погодився на позбавлення його батьківських прав щодо доньки, ОСОБА_4 .
Згідно копії довідки №549 від 01.02.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , під спостереженням нарколога в КНП “ОКЗ НПД” ЗОР не перебуває.
Згідно копії характеристики від 28.02.2024 року голови правління ОСББ “На портовій” ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 2008 року. За роки проживання за даною адресою проявив себе виключно з позитивного боку, скарг від мешканців не надходило, бере участь у громадському житті. В конфліктних ситуаціях не помічений, навпаки дружелюбний, по можливості надає їм допомогу. Проживає у сім'ї: батько 1949 року народження, мама 1958 року народження, має доньку, цікавиться її життям, водить на прогулянки, живуть дружно та в злагоді.
Суд ставить під сумнів вказану характеристику, оскільки судом встановлено, що позивач відбував покарання у виді позбавлення волі, тому є очевидним, що деякий час не проживав за вказаною адресою. Крім того, відповідно до вказаної характеристики ОСОБА_1 проживає разом з батьком та матір'ю, а також дочкою. Таке твердження суперечить показам самого позивача та малолітньої ОСОБА_4 , відповідно до яких останні шість років позивач мешкає разом з цивільною дружиною, лише останній рік мешкає за вказаною адресою, та має двох дочок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Характеристику складену 01.03.2024 року відповідачем, ОСОБА_4 , суд до уваги не приймає, яка за своєю суттю є суб'єктивною оцінкою відповідача свого сина, позивача у справі.
Відповідно до психолого - педагогічної характеристики учениці 5-Б класу Запорізького ліцею №31 ОСОБА_4 від 29.02.2024 №28, дитина у 2019 році вступила до закладу освіти, маючи соціальний статус «дитина, позбавлена батьківського піклування» , проживає з бабусею, ОСОБА_2 , яка є опікуном дитини. Зі слів вчителя початкової школи дитиною протягом навчання в початковій ланці опікувалася тільки бабуся, яка підтримувала тісний зв'язок з учителем, швидко реагувала на звернення. Зі слів класного керівника середньої школи ОСОБА_8 у навчальному 2023-2024 році ОСОБА_4 навчається в 5-Б класі на дистанційній формі навчання, систематично підключається до уроків, домашні завдання виконує не в системі, має низьку навчальну мотивацію, навчальні результати достатньо - середнього рівня. Зі слів дитини вона сумує за батьком, хоче проживати разом з ним. За консультацією та допомогою практикуючого психолога ліцею дитина не зверталася. Класним керівником та адміністрацією навчального закладу підтримуються тісний зв'язок з опікуном, ОСОБА_2 .
Оцінюючи вказану характеристику, суд приходить до висновку, що позивач навчанням дочки не цікавився, до навчального закладу чи класного керівника жодного разу не звертався, хоча дитина має проблеми з навчанням. Крім того, у судовому засіданні не міг згадати у якому класі вчиться дочка, надав відповідь лише після підказки відповідача, яка чітко зазначила, що дитина закінчила п'ятий клас. На питання щодо успішності навчання дочки, обмежився загальними фразами про незадовільні оцінки.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно копії трудового договору від 30.01.2024 року ОСОБА_1 працевлаштувався до ФОП ОСОБА_6 , проте вказаний договір не містить інформації про посаду та місце роботи позивача.
Відповідно до копії характеристики №178 від 15.04.2024 року ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_1 працює комірником з 01.02.2024 року по теперішній час. За період роботи зарекомендував себе позитивно, за характером спокійний, добре знаходить спільну мову зі співробітниками, порушень трудової дисципліна не допускав.
Оцінюючи вказані докази, суд звертає увагу, що позивач влаштувався на роботу за місяць до подання позову про поновлення батьківських прав, жодної інформації про працевлаштування до цього не надано. На момент складання вказаної характеристики працював близько двох місяців в ФОП ОСОБА_6 . Крім того, позивачем не надано доказів щодо розміру отриманої заробітної плати та взагалі щодо розміру його доходів.
Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 позивач є батьком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді спорів щодо поновлення батьківських прав участь органу опіки та піклування є обов'язковою. За положенням ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність поновлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.
05.06.2024 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району щодо доцільності поновлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до вказаного висновку на первинному обліку служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 10.10.2016 перебуває дитина, позбавлена батьківського піклування, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.10.2016 № 649/8 «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_4 » малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25.12.2015 справа № 335/8507/15-ц про позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_5 (рішення набрало законної сили 05.01.2016) та ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.09.2016 справа № 334/8474/15-к про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою батька дитини, ОСОБА_1 .
На підставі розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району від 16.11.2016 № 755р «Про встановлення опіки над малолітньою ОСОБА_9 » малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було влаштовано під опіку рідної бабусі ОСОБА_2 .
Відповідно до заочного рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.08.2016 справа № 334/1878/16-ц про визнання батьківства ОСОБА_1 та виключення даних про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини (рішення набрало чинності 03.09.2016), а також свідоцтва про народження малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_2 від 14.09.2016, гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_5 є батьками дитини.
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20.04.2017 справа № 334/8474/15-к, враховуючи ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2017 справа № 334/8474/15-к про роз'яснення вироку, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України, на підставі яких призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць.
ОСОБА_1 з'явився до відділу служби 15.05.2018 та повідомив, що звільнився з місць позбавлення волі 15.09.2017, але не надав жодного документального підтвердження, з його слів довідка про звільнення з місць позбавлення волі була втрачена. На запит відділу служби був отриманий 11.06.2018 лист з копією довідки державної установи «Оріхівська виправна колонія № 88» про звільнення 15.09.2017 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з місць позбавлення волі.
Відповідно до підпункту 14 пункту 27 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, служба у справах дітей за місцем походження дитини у разі, коли після повернення з місць позбавлення волі батьки не звернулися із заявою про повернення їм дитини на виховання в сім'ю, збирає документи, необхідні для порушення питання про позбавлення батьків їх батьківських прав. ОСОБА_1 була роз'яснена процедура повернення дитини на виховання в його сім'ю, але ОСОБА_1 в письмовому поясненні 15.05.2018, наданого до відділу служби, було зазначено про відсутність можливості повернути доньку до нього на виховання, тому надав згоду на позбавлення його батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2019 справа № 334/7727/18 про позбавлення батьківських прав (рішення набрало чинності 16.02.2019) ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав.
Органом опіки та піклування встановлено, що з 01.02.2024 року ОСОБА_1 офіційно працевлаштувався, винаймає за усною домовленістю житло, у якому спеціалістами відділу служби 29.04.2024 року здійснено обстеження умов проживання.
Також, при наданні висновку, органом опіки та піклування вислухано думку опікуна та дитини.
На підставі вказаних обставин орган опіки та піклування зробив висновок про доцільність поновлення батьківських прав позивача.
Суд не погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Під час спілкування у судовому засіданні малолітня ОСОБА_4 висловлювала прихильність до бабусі, з якою в неї встановилися стійкі емоційні приязні стосунки. Щодо батька малолітня ОСОБА_4 розповідала неохоче, з байдужістю, позитивні емоції викликали лише питання щодо молодшої сестри.
У судовому засідання малолітня ОСОБА_4 повідомила, що усе своє свідоме життя мешкає з бабусею, ОСОБА_2 , яка доглядає за нею та виховує її. Про свою маму дитина нічого не знає, крім її імені. Батько у її житті з'являється періодично, вона дуже сумувала за ним, часто ображалася на нього, що вони мало спілкувалися, він часто не виконував свої обіцянки. Останні шість років батько проживає разом з дружиною ОСОБА_10 , у них є спільна дитина ОСОБА_11 . ОСОБА_4 подобається спілкуватися з мачухою, вона часто допомагає їй з навчанням, бо всі інші зайняті. Останній рік батько жив у бабусі, а два місяці тому переїхав в іншу квартиру. Батько інколи купує їй речі, нещодавно купив нову сукню та босоніжки. Наразі батько працює, але де саме та ким працює вона не знає. Щодо спільного проведення часу повідомила, що вона з татом спілкується по телефону та особисто, іноді грає у мобільний телефон. Загалом, вона не проти жити з батьком, хоча їй подобається жити з бабусею.
Оцінюючи покази малолітньої ОСОБА_4 , суд встановив, що дитина фактично з ОСОБА_12 мешкає з бабусею, матері вона не пам'ятає, батько, з її слів, постійно був на заробітках, майже ніколи не телефонував.
Останній рік позивач разом з цивільною дружиною та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , фактично мешкав у відповідача, ОСОБА_2 , що сприяло відновленню сімейних стосунків між дочкою та батьком. Проте спільне проживання, а відповідно і спілкування з дитиною, не свідчить про зміну поведінки батька щодо виконання ним його батьківських обов'язків. Малолітня ОСОБА_4 розповіла, що спільний відпочинок з батьком обмежується грою на мобільному телефоні, з навчанням їй допомагає мачеха ОСОБА_10 , чим займається батько, ким працює вона не знає, участь батька у житті дитини мінімальна та фактично обмежується спільним проживанням.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні не міг згадати у якому класі вчиться донька, розповісти про її успішність у школі, плутався щодо позашкільної діяльності дитини (секції, гуртки), відповідав як правило, після підказок відповідача ОСОБА_2 Вказував, щу 2019 році погодився на позбавлення батьківських прав, оскільки йому було необхідно влаштувати своє життя після звільнення з місць позбавлення волі та він не міг забрати дитину. Вказані пояснення, суд ставить під сумнів, оскільки позивач звільнився з місць позбавлення волі у 2017 році, почав проживати у цивільному шлюбі з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 році в них народилася дочка, ОСОБА_7 , тобто позивач на той час вже зміг влаштувати своє особисте життя, створити нову сім'ю, в якій місця для малолітньої ОСОБА_4 не знайшлося.
Щодо можливості позивача створити належні умови для проживання та виховання дитини, висновки органу опіки та піклування є передчасними. Зміни у житті позивача відбулися безпосередньо перед звернення з позовом до суду - він влаштувався на роботу, винаймає житло за усною домовленістю. Оренда житла за усною домовленістю, без укладення договору оренди квартири на певний період, не може вважатися забезпеченням належних умов проживання для дитини. Жодних даних яким є місячний дохід позивача та як він виконує на теперішній час свій обов'язок по утриманню дитини матеріали справи не містять.
Таким чином, позивачем не доведено, що він може забезпечити належні та стабільні умови проживання для дитини, має належний дохід для утримання, забезпечення її належного фізичного та духовного розвитку, медичного догляду. Позивачу не вдалося встановити стійкий емоційний зв'язок з дочкою, участь батька у житті дитини обмежена спільним проживанням та спілкуванням, позивач не цікавиться навчанням дитини взагалі, необізнаний про інтереси дитини, не приймає участь у її вихованні.
Малолітня ОСОБА_4 завжди мешкала разом з відповідачем, яка створила для неї безпечне, стійке та спокійне середовище для розвитку. Враховуючи, що на момент звільнення відповідача з місць позбавлення волі у 2017 році (відбував покарання у виді 4 років та 1 місяць позбавлення волі) дитині було лише п'ять років, на момент позбавлення батьківських прав - 6 років, тобто на момент позбавлення батьківських прав для малолітньої ОСОБА_4 позивач був чужою, малознайомою особою. Є очевидним, що позивачу треба прикласти багато зусиль для формування прихильності дитини до нього, утворення сімейних стосунків які характерні між батьком та дочкою, що є передумовою для поновлення його батьківських прав.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що обставини, які були підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 наразі продовжують існувати, тому відсутні підстави для поновлення позивача у батьківських правах.
Керуючись ст. 12, 13, 141, 263-265 ЦПК України,
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, про поновлення батьківських прав - відмовити.
Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Проголошення повного тексту рішення 05.07.2024 року о 12 год. 00 хв.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, код ЄДРПОУ 37573513, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 1а.
Суддя: Філіпова І. М.