Справа № 333/7440/21
Провадження № 2-/333/74/24
13 червня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя в складі: головуючого судді Михайлової А.В., за участю секретаря судового засідання Панченко К.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника райадміністрації ЗМР по Комунарському району Ващук Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу в порядку позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа : Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні,
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні. Свої вимоги обґрунтувала, вказавши, що з відповідачем ОСОБА_4 вона вступила до зареєстрованого шлюбу 25.01.2003 року. Шлюб зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Комунарського районного управління юстиції м. Запоріжжя, актовий запис № 29. Від шлюбу мають неповнолітнього сина :- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04.04.2016 року шлюб між сторонами розірвано.
17.07.2021 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».
Дитина після розірвання шлюбу залишилася проживати з з нею. Періодично син зустрічався з відповідачем, проводив з ним час, чому вона не перешкоджала, оскільки розуміла, що батько має право на спілкування з сином.
В березні 2021 року відповідач в черговий раз забрав сина на зустріч, після чого до неї не повернув, без погодження з позивачкою залишив сина у себе.
Її звернення до поліції та опікунської ради не дали ніяких результатів, мені сказали, що місце проживання дитини може визначити тільки суд.
З того часу вона не проживає із дитиною, зустрічі з сином можливі тільки з дозволу відповідача, який маніпулює можливістю вирішувати, коли і скільки мати буде бачитися із дитиною: дозволяє бачитись з сином тільки у його присутності на не більше 2-х годин, чого недостатньо для нормального спілкування матері та сина, контролює їх розмову, сам за нього відповідає на питання.
Вона не може забрати сина додому, він зовсім позбавлений спілкування з рідною сестрою.
А з жовтня 2021 року відповідач взагалі не дає ніякої можливості позивачці спілкуватися з сином.
Спочатку вона вирішила звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, але проживання з відповідачем на протязі останніх місяців так вплинуло на сина, що під час чергової зустрічі він сказав матері, що хоче залишатись проживати з батьком, і, щоб не травмувати дитячу психіку, поки що на даний час вона вирішила обмежитися вимогами про надання їй можливості безперешкодного спілкування з дитиною наступним чином : визначити такі способи участі у вихованні дитини: систематичні побачення з дитиною кожного вівторку та четверга з 13:00 години до 19:00 години та кожної суботи з 10:00 до неділі 10:00 за адресою мого проживання: АДРЕСА_1 , та спільний відпочинок влітку - 10 днів безперервно.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Ухвалою від 30.06.2022 року було закрито підготовче провадження у справі і призначено судовий розгляд. Під час судового розгляду стало відомо, що після початку збройної агресії РФ проти України відповідач разом з дитиною виїхав за кордон та перебувають в Німеччині в статусі осіб, які потребують тимчасового захисту. На ухвалу суду від 04.04.2023 року надійшла відповідь від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 26.05.2023 року № 91-24815\18/23 згідно якої 08.03.2022 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перетнули державний кордон України.
У зв'язку з цим, оскільки і за таких обставин відповідач продовжує чинити перешкоди у спілкуванні з сином : ( засобами зв'язку вона може спілкуватися із сином тільки тоді і стільки часу, скільки бажає відповідач та тільки у його присутності, він не дає вільно спілкуватися з сином, такі розмови перетворюються на спілкування з самим відповідачем), позивачка уточнила позовні вимоги щодо своєї участі у спілкуванні з дитиною, не змінюючи при цьому підстав та предмету позову, виклавши позовні вимоги наступним чином : Зобовязати відповідача- ОСОБА_4 усунути перешкоди у спілкуванні з моїм сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити такі способи моєї участі у вихованні дитини на період воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей час за кордоном : спілкування у режимі відеозв'язку засобами відео , телефонного зв'язку, наодинці, без присутності відповідача тричі на тиждень : понеділок та четвер - з 16:00 до 17:00, неділя - з 14:00 до 16:00.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали та просили його задовольнити.
В судове засідання відповідач та представник відповідача не з'явилися, заяв на відкладення справи не надавали.
Представник третьої особи позов підтримала, пославшись на висновок районної адміністрації ЗМР по Комунарському району від 11.06.2024 року № 1265/01-37/19.02, в якому визнано за доцільне на період воєнного стану визначити наступний спосіб спілкування позивачки з дитиною : : спілкування у режимі відеозв'язку засобами відео , телефонного зв'язку, наодинці, без присутності відповідача тричі на тиждень : понеділок та четвер - з 16:00 до 17:00, неділя - з 14:00 до 16:00.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників, суд приходить до наступного.
Встановлено, що позивач з відповідачем ОСОБА_4 вступила до зареєстрованого шлюбу 25.01.2003 року. Шлюб зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Комунарського районного управління юстиції м. Запоріжжя, актовий запис № 29. Від шлюбу мають неповнолітнього сина :- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 04.04.2016 року шлюб між сторонами розірвано.
17.07.2021 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_6 та змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».
На теперішній час, дитина :- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із батьком- ОСОБА_4 .
Вказані обставини підтверджені матеріалами справи.
Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України від 26.05.2023 року № 91-24815\18/23 - 08.03.2022 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перетнули державний кордон України.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні 23.01.2024 року в режимі відеоконференції підтвердив, що перебуває з дитиною в Німеччині. Не заперечував, що спілкування позивачки з сином відбувається під його контролем в його присутності.
Відповідно до Висновку районної адміністрації ЗМР по Комунарському району від 11.06.2024 року № 1265/01-37/19.02 визнано за доцільне на період воєнного стану визначити наступний спосіб спілкування позивачки з дитиною : : спілкування у режимі відеозв'язку засобами відео , телефонного зв'язку, наодинці, без присутності відповідача тричі на тиждень : понеділок та четвер - з 16:00 до 17:00, неділя - з 14:00 до 16:00.
Частиною третьою статті 51 Конституції Українипередбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства"визначає контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про охорону дитинства"дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
З дослідженої судом сукупності доказів встановлено, що фактично відповідачем чиняться перешкоди позивачці у вихованні та спілкуванні із дитиною.
Суд звертає увагу, що батьки мають рівні права щодо участі у житті дитини, у її вихованні, спілкуванні з нею, можливості рівноцінно реалізувати свої батьківські права, на повноцінне спілкування з дітьми.
Встановивши, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості позивачки спілкуватися з сином, суд, врахувавши право та бажання матері брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю неповнолітньою дитиною, недосягнення між батьками згоди щодо порядку участі у вихованні дитини, а також зважаючи на те, що наразі дитина разом із батьком перебуває за кордоном, доходить висновку про доцільність встановити спосіб участі позивача ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із дитиною ОСОБА_5 .
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6ст. 19 СК України).
При визначенні способів участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином, суд оцінюючи докази у справі у їх сукупності та взаємозв'язку, беручи до уваги вік дитини, перебування дитини разом із батьком за кордоном, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи право та бажання матері брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дитиною, недосягнення між батьками згоди щодо порядку участі у вихованні дитини, суд вважає доцільним встановити наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із дитиною ОСОБА_5 : на період воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей час за кордоном : спілкування у режимі відеозв'язку засобами відео , телефонного зв'язку, наодинці, без присутності відповідача тричі на тиждень : понеділок та четвер- з 16:00 до 17:00, неділя - з 14:00 до 16:00.
Про цьому, слід зобов'язати відповідача ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_1 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною - ОСОБА_5 , у порядку , визначеному судом.
Суд вважає, що такий спосіб та порядок спілкування відповідатиме інтересам малолітньої дитини, з урахуванням обставин і доказів у справі.
Слід також роз'яснити сторонам, що після закінчення воєнного стану та повернення дитини до України, а також з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.
До того ж, суд вважає за необхідне встановити батькам вимогу нести відповідальність за життя та здоров'я дитини, не налаштовувати її один проти одного. Рекомендовано батькам попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та інтересів дитини. Надати батькам право змінювати спосіб спілкування батька з дитиною за їх взаємною згодою та завчасно попереджати один одного про настання обставин, що унеможливлюють виконання ними рішення суду.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76- 82, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - задовольнити .
Зобов*язати відповідача- ОСОБА_4 усунути перешкоди у спілкуванні матері з дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити такі способи участі у вихованні дитини на період воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей час за кордоном : спілкування у режимі відеозв'язку засобами відео , телефонного зв'язку, наодинці, без присутності відповідача тричі на тиждень : понеділок та четвер- з 16:00 до 17:00, неділя - з 14:00 до 16:00.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя А.В.Михайлова