Справа № 333/3892/24
Провадження №1-кс/333/1296/24
01 липня 2024 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:
слідчої судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність посадової особи ТУ ДБР у м. Мелітополі,
Заявник звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя зі скаргою, в якій просить скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі ОСОБА_4 від 27.02.2022 року про закриття кримінального провадження № 42021000000001490 від 15.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
В обґрунтування скарги зазначає, що відкрито кримінальне провадження № 42021000000001490 від 15.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України за заявою ОСОБА_3 від 12.05.2021 року до Офісу Генерального прокурора України та рішення Печерського районного суду м. Києва № 757/28335/21-к. 27.02.2022 року постановою слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_4 кримінальне провадження було закрито у зв'язку із відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. 17.04.2024 року рекомендованим повідомленням ОСОБА_3 отримав офіційного листа від 09.04.2024 року з постановою про закриття кримінального провадження від 27.02.2022 року. Скаржник зазначає, що він не був допитаний у якості свідка, а його показання, які мають суттєве значення для об'єктивного досудового розслідування, будь-які його звернення до слідчого залишилися без уваги, не проведено жодної слідчої дії для спростування наведених у заяві ОСОБА_3 фактів, не допитаний слідчий суддя ОСОБА_5 . На підставі чого постанова від 27.02.2022 року підлягає скасуванню.
В судове засідання заявник не з'явився, у своїй скарзі просив суд розглянути скаргу за його відсутності, на її задоволенні наполягає.
Ст. слідчий першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ОСОБА_4 до судового засідання не з'явилася, надала заяву з проханням розглянути скаргу у її відсутності та відмовити в задоволенні скарги, надала матеріали кримінального провадження № 42021000000001490 від 15.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України для огляду в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали скарги, надані для огляду матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 ч.1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
За змістом ч. 5 ст. 110 КПК України, обґрунтованість рішення (постанови), яке прийняли прокурор та слідчий, повинна знайти відображення в його мотивуванні, постанова слідчого про закриття кримінального провадження згідно зі ст.110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що першим слідчим відділом ТУ ДБР у м. Мелітополі здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000001490 від 15.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Постановою слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_4 від 27.02.2022 року кримінальне провадження було закрито у зв'язку із відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.
З висновком слідчого про закриття кримінального провадження погодитися не можна, в той час як доводи, на які посилається заявник, заслуговують на увагу.
Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Аналогічні положення відображені і у ч. 4 ст. 38 КПК України щодо зобов'язань самого органу досудового розслідування, які вказують, що останній має застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно ст. ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Практика Європейського Суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
А в рішенні ЄСПЛ у справі «Бучинська проти України», Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (див. рішення у справі «Бучинська проти України» заява № 35493/10 від 30.04.2015, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (див. рішення у справі «Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, параграф 150).
Постанова про закриття кримінального провадження повинна містити достатні відомості, які б свідчили про те, що усім обставинам справи у порядку ст. 94 КПК України було надано необхідну правову оцінку в сукупності, що свідчить про те, що встановлена, на даний час, органом досудового розслідування сукупність доказів, якою обґрунтовуються зроблені ним висновки, не може вважатися такою, що не залишає місце сумнівам, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, слідчим не наведено достатніх підстав, за яких він дійшов висновку про відсутність в діях посадової особи складу кримінального правопорушення, що б свідчило про обґрунтованість прийнятого рішення.
Вивчивши постанову про закриття кримінального провадження, матеріали кримінального провадження42021000000001490 від 15.07.2021 слідчий суддя вважає, що постанова була прийнята передчасно, оскільки органом досудового розслідування не були належним чином перевірені всі доводи, викладені в заяві ОСОБА_3 та не надана оцінка зазначеним доводам, висновки, на яких вона ґрунтується, а сааме не встановлено та не допитано свідків по справі.
Постанова про закриття кримінального провадження містить лише формальний опис складу злочину, однак без зазначення конкретної інформації, які саме слідчі дії були проведені, які були отримані результати, які могли б підтвердити чи спростувати факт скоєння кримінального правопорушення тощо.
Належної правової оцінки щодо відсутності складу кримінального правопорушення з відповідним аналізом усіх елементів складу злочину та мотивацією з посиланням на докази, зібраними в ході досудового розслідування, у постанові слідчого не наведено.
Отже, аналіз наданих до суду матеріалів свідчить про те, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження була прийнята передчасно, слідчий не в повній мірі здійснив досудове розслідування, слідчим не були дотримані положення вимог кримінального процесуального закону щодо всебічності, повноти та неупередженості дослідження всіх обставин не провів всіх необхідних заходів для встановлення істини по справі, а тому скаргу слід задовольнити та скасувати прийняте слідчим рішення.
Закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження. А тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.
За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.
При цьому, слідчий суддя, виходячи з ч. 5 ст. 40 КПК України, позбавлений змоги надати конкретні вказівки (зобов'язання) слідчому щодо проведення конкретних слідчих дій, однак, слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що слідство зобов'язане провести у провадженні такий комплекс дій, який би не залишав місце сумнівам, а зроблені ним висновки випливали б зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту, а не ґрунтувались на припущеннях.
У зв'язку з викладеним, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а матеріали кримінального провадження - поверненню для продовження досудового розслідування, в ході досудового розслідування необхідно усунути зазначені недоліки та виконати слідчі дії, направлені на встановлення обставин події.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303-306, п.1 ч.2 ст.307 КПК України
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність посадової особи ТУ ДБР у м. Мелітополі,- задовольнити.
Скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_4 від 28.02.2022 року про закриття кримінального провадження № 42021000000001490 від 15.07.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Копію ухвали надіслати заявнику та до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі, для організації проведення досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Комунарського
районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1