Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2-ві/733/1/24
Єдиний унікальний №733/780/24
Іменем України
25 квітня 2024 року м.Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі:головуючого- судді Вовченка А.В.,
при секретарі - Мошенець Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засідання заяв ОСОБА_1 - позивача по справі про відвід судді Карапиш Тетяні Володимирівни
В провадженні Ічнянського районного суду Чернігівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання та повернення обладнання..
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ головуючим суддею для розгляду даної справи визначено суддю Карапиш Т.В.
15 квітня 2024 року позивач ОСОБА_1 до суду надіслав заяву про відвід судді Карапиш Т.В. від розгляду даної справи, оскільки, на його думку, є обставини, що викликають сумнів в неупередженості судді. 22.04.2024 року ОСОБА_1 повторно надіслав заяву про відвід. Просив відвести суддю ОСОБА_4 від розгляду справи №733/780/24.
Ухвалою Ічнянського районного суду від 24 квітня 2024 року заяву про відвід головуючому у справі судді Карапиш Т.В. визнано необгрунтованою та передано справу для вирішення питання про відвід у порядку ст.33 ч.1 ЦПК України.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2024 року заяву про відвід судді Карапиш Т.В. від 15 квітня 2024 року скеровано судді Вовченку А.В. для розгляду.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Норми ч.3 ст.40 ЦПК України передбачають, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно ч.ч.7,8 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно.
Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
У відповідності з ч.8 ст.40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
У разі якщо розгляд справи проводиться судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Нормами ст. 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Суд, зваживши доводи заяви, перевіривши обґрунтованість наведених у ній даних, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до статей 124, 126, 129 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).
Так, відповідно до ст.ст. 3, 10 ЦПК України цивільні справи вирішуються на основі закону, за умов, що виключають сторонній вплив на них. Процесуальною гарантією
забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу. Можливість заявити відвід суду має забезпечити надійний захист процесу від ймовірного негативного впливу з боку упередженого суду. Метою відводу судді є недопущення до вирішення справи упередженого судді.
У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п.1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні від 09.11.2006 по справі «Білуха проти України» Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що відповідно до сталої практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності («Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 та 30; «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-ХІІ). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду («Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного («Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
У рішенні від 10 грудня 2009 р. у справі «Мироненко та Мартенко проти України» ЄСПЛ дійшов висновку, що український суд не був безстороннім за об'єктивним критерієм.
На обґрунтування свого висновку ЄСПЛ звернув увагу на те, що, застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в його безсторонності.
Тобто, при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді, позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Жодний факт, яким створюється навіть підозра у втручанні у процес правосуддя, не повинен мати місця.
Сам факт недовіри особи може створити враження необ'єктивності та неупередженості
суддів при розгляді даної справи, а відтак у майбутньому стане причиною недовіри до об'єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.
У відповідності до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, неупереджений розгляд справи є основним обов'язком судді.
Судом приймається до уваги, що право на справедливий суд закріплений в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та в Бангалорських принципах поведінки суддів, схвалених Резолюцією ООН 27.07.2006 р. № 2006/23.
Суд (судді), зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду.
Змагальність судового процесу та покладення на суд обов'язку здійснювати цивільне судочинство об'єктивно та неупереджено є передумовою того, що рішення по суті справи може бути ухвалено як на користь позивача, так і відповідача, що не свідчить про зацікавленість або упередженість судді.
Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Дослідивши обставини, зазначені у заяві про відвід судді, суд приходить до висновку про її необгрунтованість, оскільки заявником не доведено обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, а лише висловлено думку, що суддя може бути заінтересованою у результаті розгляду справи.
Дійсно обидва позови є взаємопов'язаними, оскільки об'єднуються практично одним і тим самим колом осіб учасників процесу тощо.
Заявник вказує, що ухвалене головуючим суддею у даній справі рішення не буде об'єктивним, законним та обгрунтованим, що викликає у нього недовіру до такого суду, але останнім не надано суду та не підтверджено жодними належними доказами вищевказаного та того, що суддя Карапиш Т.В. може бути упередженою при розгляді вищевказаної цивільної справи ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_5 та ФОП - ОСОБА_3 про визнання недійним договору купівлі-продажу обладнання №1 від 25 травня 2020 року.
Особиста думка заявника у формі припущень або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості.
Суд зауважує, що наявність у заявника підозр без подання доказів не є безумовною підставою для відводу, зважаючи на дію презумпції особистої неупередженості суддів, яка діє до тих пір, поки не доведено інше.
Доведення факту наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, шляхом подання суду відповідних належних та допустимих доказів, є обов'язком учасника провадження, яким заявлено відвід.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід судді Карапиш Т.В.
Керуючись ст.36,39,40, 259-261 ЦПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод , суд
В задоволенні заяв ОСОБА_1 вх.№2828 від 15.04.2024 та №3054 від 22.04.2024 року про відвід судді Ічнянського районного суду Чернігівської області Карапиш Тетяни Володимирівни, головуючої у цивільній справі №733/780/24 (провадження №2/733/239/24) за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_5 та ФОП - ОСОБА_3 про визнання недійним договору купівлі-продажу обладнання №1 від 25 травня 2020 року - відмовити.
Справу повернути до канцелярії суду для передачі головуючому судді для продовження судового розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. В. Вовченко