Справа № 741/1447/23
1-кп/729/121/24 р.
про продовження запобіжного заходу
03 липня 2024 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР №12023270300000569 від 05.05.2023 року відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
01 травня 2024 року до Бобровицького районного суду Чернігівської області надійшли матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР №12023270300000569 від 05.05.2023 року відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави, посилаючись на існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, що полягають в можливості обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки у разі визнання його винуватим у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років. Також прокурор зазначає, що обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, зареєстрований на території іншої області, не має оформленого права на користування житлом у межах Чернігівської області, самовільно залишив місце служби в умовах воєнного стану, може впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, тому більш м"які запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов"язків.Крім того, звернув увагу суду на ту обставину, що одразу після скоєння злочину ОСОБА_5 намагався перешкодити свідку ОСОБА_6 викликати поліцію та застосував до неї, особи похилого віку, фізичне насильство. В подальшому зайшов на подвір'я сусіда де намагався вчинити розпусні дії по відношенню до дитини віком 15 років в присутності інших дітей. Така його поведінка додатково свідчить про те, що ОСОБА_5 є особою схильною до вчинення кримінальних правопорушень і у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу він може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Захисник, з яким погодився обвинувачений, заперечує проти задоволення клопотання. Вважає, що на даний час перестали існувати ризики зазначені прокурором. Адвокат зазначає, що стороною захисту здобуто докази, а саме експертне дослідження, яке спростовує докази сторони обвинувачення та підтверджує невинуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст.115 КПК України. Просив змінити запобіжний захід на більш м'який, оскільки вважає, що обвинувачений здатний виконувати обов'язки, в разі покладення таких на нього судом.
Заслухавши думку учасників провадження, суд доходить висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу підлягає задоволенню виходячи з такого.
Як вбачається із клопотання прокурора, 8 травня 2023 року ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
07 травня 2024 року ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області вчергове ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 09 липня 2024 року. За змістом ч. 2 ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Пунктом 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено право кожного на свободу та особисту недоторканність; заборону позбавлення свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Конституційний Суд України у Рішенні № 7-р/2019 від 25 червня 2019 року дійшов висновку, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, визначених законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 20 травня 2010 року у справі “Москаленко проти України” зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду.
У рішенні від 10 лютого 2011 року у справі “Харченко проти України” Європейський Суд з прав людини вказав на те, що тримання під вартою може бути виправданим за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканості.
При вирішенні клопотання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який не є зареєстрованим жителем Ніжинського району та не має міцних соціальних зв'язків на цій території, самовільно залишив місце служби в умовах воєнного стану, тому продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ймовірність переховування його від суду з метою уникнення ним покарання за вчинене кримінальне правопорушення, а також продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в можливості незаконно впливати на свідків, вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, що також свідчить про наявність ризику, що обвинувачений буде ухилятися від суду, а тому суд вважає за доцільне продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Оголошене в судовому засіданні захисником експертне дослідження, у приєднанні якого до матеріалів кримінального провадження на етапі вирішення питання про продовження запобіжного заходу було відмовлено, не може вважатися беззаперечним доказом відсутності ризиків зазначених прокурором у клопотанні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що будь-які більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не забезпечать дотримання обвинуваченим ОСОБА_5 процесуальних обов'язків під час судового розгляду, що зумовлює продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та виключає можливість зміни йому запобіжного заходу на більш м'який, зокрема, цілодобовий домашній арешт.
Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на строк 60 днів, до 07 вересня 2024 року, включно, з утриманням у державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження до відома, направити до ДУ "Чернігівський слідчий ізолятор".
На ухвалу, в частині продовження строку запобіжного заходу, може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_5 - у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 05 липня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1